Брюссель: Верхнє місто

17.10.2012

В минулих розповідях йшлося про позитиви бельгійської столиці: красуню-ратушу і найчарівніший майдан Західної Європи – Гроте-Маркт. Дійшла черга і до негативів, які, які не дивно, в Брюсселі також є. Але разом з негативами в сьогоднійшій розповіді буде і трохи позитивів. Буде йтися про нову у порівнянні з Нижній містом частину столиці – так зване Верхнє місто. Воно за архітектурною цінністю, звичайно, програє середньовічному Нижньому місту, але з іншого боку воно є відображенням столичної сутності Брюсселя. Тут – президентський палац, будівля парламенту, палац правосуддя та інші палацові будівлі, які мені дуже нагадали Відень. Точніше, пародію на Відень.

Справа у тому, що наприкінці XIX століття домінуючу позицію в Брюсселі перейняла валлонська (франкомовна) громада. Отже, більшість будівель Верхнього (Нового) міста XIX-XX століть були виконані у французькому стилі.

Дозвольте розпочати розповідь про цю частину Брюсселя з негативів. Ще перед поїздкою я натрапив на розповідь про Брюссель славнозвісного Артемія Лєбєдєва, який описував усі жахи "столиці Європи". Виявилося, що 90 відсотків того, що писав Тёма, таки правда. Не відповідає дійсності лише інформація про центральний вокзал, який насправді охайний і приємний. Все інше - таке саме як і у Лєбєдєва.

Дійсно, більшого срача в європейській столиці важко знайти. Засрано скрізь, сміття і маленькі струмочки з нечистот - чи не біля кожного будинку, і навіть біля палацових комплексів. Здається, це все прибирається в ночі, але наступного дня знову усе засерається. Пригадую, в останнє бачив таки чи то в Єгипті, чи то у Дніпропетровську у 90-ті, коли в центрі міста кішив продуктовий ринок.

Правда, що на вулицях "нормальне обличчя" знайти важко. Бомжів і попрошаєк - як в нас 20 років тому. Тих, що "не бомжі і не попрошайки", поділяються на три приблизно рівночисельні категорії: перша - це корінні місцеві мешканці, що розмовляють французькою; друга - колишні "гості" з центральної на північної Африки, а тепер - "коренні бельгійці", які також розмовляють французькою; і третя, як не дивно, російськомовні туристи.

Перейдемо все ж таки до міста і його архітектури. Розпочнемо з гори Мистецтв, яка дуже нагадує місці у Відні, де розташований палац Бельведер. Вид з цього місця майже повторює віденський: видно Нижнє місто і шпиль ратуші. Єдине, в чому тут виграє Брюссель – це своєю ратушею (про ратушу в Відні - тут).

Гора Мистецтв була забудована в період у період так званої брюсселізації, тобто наприкінці ХІХ століття. Характерними для цього періоду стали масивні геометричні форми постмодернізму, виражені в архітектурі Королівської бібліотеки Бельгії і Палацу конгресів. Крім Королівської бібліотеки на Горі є комплекс музеїв і художніх галерей: Музей музичних інструментів, Королівські музеї образотворчих мистецтв і інші.

Музей Витончених Мистецтв:

Palace of Charles de Lorraine (1744 – 1780):

Королівська консерваторія:

Костел святого Якова на Площі Мистецтв ( Sint-Jacob-op-Koudenberg) - головна військова святиня Бельгії. Її будівництво розпочалося в 1776 році, закінчилася в 1787 році. Храм збудовано в класицистичному стилі.

Королівський палац - офіційна резиденція бельгійського монарха, розташована в центрі столиці в Брюссельському парку. Бельгійська королівська родина насправді проживає в Лакенському палаці, розташованому в брюссельському районі Лакен. Королівський палац же використовується королем в основному як місце для офіційних заходів. Будинок палацу почали будувати наприкінці XVIII століття. Але сучасний фасад у стилі класицизму з'явився лише в 1900-ті роки. До цього на цім місці перебував Кауденберг, замок-резиденція герцогів Брабантських, побудований приблизно наприкінці XI століття і знищений пожежею в 1731 році.

Напроти королівського палацу розташований центральний парк Брюсселя:

На протилежному боці парку – будівля бельгійського парламенту (Parlement de la Région de Bruxelles-Capitale):

Храм Пресвятої Діви Марії (Église royale Sainte-Marie):

Палац Правосуддя (або палац юстицій) будувався протягом 1866 – 1883 років. Це був найбільша споруда того часу об’ємом 665000 кубічних метрів. Будівля – це робота архітектора Йосипа Поелаерта, в якій він втілив свою амбіцію, що містить в собі синтез історії людства в архітектурі єдиної споруди.

Велика синагога (Grande synagogue) є головною і найбільшою бодницею брюссельської єврейської громади. Синагога була побудована в 1878 році за проектом християнського архітектора Désiré dе Keyser. Неороманський фасад з численними неовізантійськими елементами фланкують дві квадратні башти. Звершу споруду вінчають великі дошки з Десятьма Заповідями. Від 4 червня 2008 року за пропозицією Конференції Європейських Рабинів синагога зветься Великою Синагогою Європи.

Залишки міських оборонних споруд:

Готична каплиця Нотр-Дам. Її будівництво розпочалося у 1210 році у романському стилі і було закінчено наприкінці XIII століття. Пізніше внаслідок численних перебудов каплиця набула риси готичної архітектури.