Брага: вид на Хотинську фортецю та старий польський цвинтар

Якщо їхати з Кам’янця до Хотина, то у вже в знайомому нам Жванці поруч з вірменським костелом Діви Марії буде поворот ліворуч з вказівником «Гринчук-12». Повертаємо. Наприкінці села основна дорога уходить трохи праворуч, нам же треба прямо. Відразу ж попереджаю, що дорога буде нелегкою: стара бруківка так трусить автомобіль, що більше, ніж на першій передачі, їхати не виходить. Бруківка поступово спускається до низу повз старий польський цвинтар, і незабаром перед мандрівником відкривається вид, який відразу ж приголомшує! Хотинська фортеця у свій своїй красі з протилежного, подільського, берегу – саме за цим і їдуть у Брагу. Але видом фортеці село не обмежується.

 Перед тим, як оглянути визначні пам’ятки села, ненадовго зазирнемо в минуле. Про історію Браги ми дізнаємося завдяки відомому досліднику Поділля Юхиму Сіцінському і його книзі «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт». Отже, в документах Брага вперше з’являється у середині XVI століття, як власність Ластовецьких. У 1575 році село належало воєводі руському Юрію Язловецькому, і перебувало в заставі у каштеляна галицького Юрія Струся і його брата Якова, у власність яких воно й перейшло пізніше. Після поділу маєтків Юрія Струся Брага разом з іншими навколишніми селами Подністров’я дісталася його донці Олені. У 1595 році в Бразі зупинявся коронний гетьман Ян Замойський, проводжаючи Єремію Могилу на молдавський престол. За декілька років тут збиралися польські і молдавські посли для укладання договору між двома державами. Цим договором, зокрема, було вирішено залишити переправу через Дністер у Бразі в загальному користуванні обох прикордонних країн.

Подальша історія Браги безпосередньо пов’язана з історією сусіднього Жванця. На початку XVII століття власником обох сіл становиться Кам’янецький староста Валентій Калиновський. У Жванці він майже наново перебудовує замок, а на дністровському березі між Жванцем і Брагою майже напроти Хотинської твердині у 1621 році будує нову земляну фортецю, що отримала назву «Олександрівське укріплення». Фортеця призначалася для оборони від турків, і в свій час складалася з чотирьох бастіонів і равеліну. Зараз від неї залишилися лише земляні вали, які ледь проглядаються з дороги. Під час Хотинської війни 1621 року в селі було зведено міст, за допомогою якого переплавлялися на той берег королевич Владислав разом із гетьманом Яном Ходкевичем. З 1699 року Брага разом із Жванцем – власність Лянцкоронських. В останніх Брагу унаслідували Скоповські, а пізніше вона належала Іорданам та Комарям. Близько 1843 році село у Комарів викупив якійсь Ремер, донька якого вийшла заміж за поміщика Гижицького. У власності Гижицьких Брага перебувала до початку ХХ століття.

На початку села ліворуч від дороги побачило скромну браму. За нею – старий польський цвинтар, який більше нагадує густий ліс. На цвинтарі – багато давніх поховань, серед яких виділяються декілька оригінальних надгробних пам’ятників. За словами старої бабусі, яка охороняє цвинтар з вилами в руках, кладовище має триста років, а могила, над якою стоїть найвищій пам’ятник – це «поховання ксьондза».

Вглибині цвинтаря в гущі високих дубів стоїть невеличкий костел-капличка – найцікавіша пам’ятка Браги. Це – мавзолей Зебровських (Жебровських), в якому поховано трьох представників цієї родини. Останнє поховання здійснено у 1909 році. Надпис польською мовою "K 1910 Antoni Janiszeuski. Kam.- Pod…" свідчить, що мавзолей побудовано у 1909 році Антонієм Янишевським. На фасаді зберігся герб Жебровських.

Як не дивно, капличка доглянута, всередині прибирають. Ймовірно, навіть, що по якимось святам тут правиться служба Божа.

Герб Жебровських на склепі:

Склеп-капличка влітку:

За цвинтарем починається відкрита місцевість. Хотинська фортеця, як на долоні. Тут – найкращий вид на твердиню. Можна проїхати далі уздовж Дністра. Там можна знайти інші ракурси для фотографування фортеці.

Якщо є бажання, можна оглянути місцеву Миколаївську церкву, збудовану у 1801 році на місці старої, спаленої турками у 1788 році. Проте, краще це зробити з протилежного, буковинського берега, звідки храм добре видно.

Я і Брага: