Берн

Столиця Швейцарії відрізняється від інших європейських столиць тишею, малолюдністю, неспішним темпом життя. Якщо в Цюриху неможливо спокійно ступити крок із-за величезної кількості людей на вулицях, то вулиці Берна порожні, як в провінційних містечках. Та й столицею у повному сенсі цього слова його назвати важко: Берн, швидше, адміністративний центр країни, де розташовані федеральний парламент, уряд і центральний банк. Та й за населенням швейцарська столиця – п’яте місто в країні. 

Деякі порівнюють Берн з Кам’янецем на Подолі, і не дарма. Як і в Кам’янці, старе місто Берна розташоване на півострові, який омивають з трьох боків річка Ааре з високими берегами. Тільки на відміну від Кам’янця, каньйон в Берні не такий мальовничий, а місцеві пам’ятки – не таки яскраві. Проте Берн, звичайно, набагато доглянутіший і чистіший. Хоча в цілому столиця конфедерації сіра і мінімалістична, хоча й по-своєму неповторна.

Місто було засновано в 1191 році графом Бертольдом V Загрингеном (Berchtold V Zahringen). Назва місто отримало від першої тварини, що попались у пастку графові - ведмедя (на німецькій мові - Bar). З тих пор ведмідь є нероздільною частиною міста - безліч ведмежих скульптур прикрашає вулиці, у ведмежій ямі можна спостерігати живих ведмедиків, і всі місцеві пряники неодмінно прикрашені зображенням цієї тварини. В 1353 році Берн приєднався до Швейцарської конфедерації, а з 1848 року тут розміщається федеральний уряд.

Берн цікавий у першу чергу своїми мальовничими видами з високих мостів. Місто оточене рікою Ааре із трьох сторін, по центру уздовж цього "півострова" проходить центральна вулиця з безліччю стародавніх фонтанів і ресторанчиків. Уздовж по цій лінії перебувають основні визначні пам'ятки: від вокзалу можна пройти до годинникової вежі Zytglogge, звідти мимо будинку Ейнштейна вийти до ріки й ведмежої ями, а повертаючись назад можна заглянути в головний кафедральний собор і полюбуватися будинком парламенту.

Центр міста з його середньовічною забудовою внесений у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Стародавні галереї Берна були зроблені спеціально, щоб захистити жителів від частих тут дощів, але й зараз аматорам прогулянок і шоппінгу вони помітно поліпшать життя, якщо з погодою не пощастило. 

Міський театр:

Напроти театру розташований меморіальний комплекс Рудольфу фон Ерлаху (Rudolf von Erlach), який жив в 1299-1360 р.,а в 1339 році був лідером конфедератів у битві під Лаупене, а через рік брав участь у битві проти Фрайбурга. Бій при Лаупене відбулася влітку 1339 між Берном і його союзниками з однієї сторони й Габсбургами за підтримкою Бургундії з іншої сторони. Берн вийшов переможцем цієї битви, що забезпечило ще більше об’єднання кантонів Швейцарії.

Поруч знаходиться фонтан "Пожиратель дітей" (Kindlifresserbrunnen). Фонтан був установлений в 1545 році на місці колишнього дерев'яного. Спочатку фонтан називався просто - Platzbrunnen ("фонтан на площі"), а в 1666 році одержав свою нинішню назву. Скульптура являє собою фігуру сидячого людоїда-огра, що пожирає голих дітей. У руках він тримає сумку з іншими дітьми. Велетень одягнений у гострий капелюх, на зразок єврейських ковпаків, які ті зобов'язані були носити в середні століття. Цей факт послужив приводом для спекуляцій, що під велетнем малися на увазі євреї, а поїдання дітей було нагадуванням про ритуальне вбивство.

Відповідно до іншої теорії скульптура фонтана - це грецький бог Хронос. Найімовірніше, що це лише якась міфічна фігура, що використали для залякування неслухняних дітей. Цей фонтан відігравав важливу роль у романі "Людожер" від Жака Шессе (Jacques Chessex). В 2007 році статую знімали з постаменту й повністю реставрували. У пресі довго мусували той факт, що на ці роботи треба було 500 000 франків.

Головною визначною пам'яткою міста є вежа з астрономічними годинниками Цитглоггетурм (Zytgloggeturm). Вежа була побудована ще на початку 13 століття як сторожова вежа, після чого служила й в'язницею, і вартовий вежею, і просто центром міського життя й цивільним меморіалом.

Астрономічні годинники роботи Каспара Бруннера прикрасили вежу тільки в 16 столітті (1527-1530 рр). Вони показують час, день тижня, місяць, знак зодіаку й фази Місяця. За чотири хвилини до кожної години співає півень і дефілюють фігури ведмедів і казкових істот.

Якщо ви йшли від вокзалу по Marktgasse, то від годин вулиця переходить в Kramgasse, що направляється убік ріки. 

Будинки з галереями на Kramgasse:

Недалеко від годинникової вежі в центрі вулиці побачимо фонтан Zahringerbrunnen - один з найстарших у місті. Він був зведений в 1535 році Хансом Хилтбрандом (Hans Hiltbrand). Нинішню назву фонтан одержав в 19 столітті на честь засновника Берна Бертольда фон Церингена (Berchtold V. von Zahringen). Однак зберігаються і інші назви фонтана: Finstergasslibrunnen або Barenbrunnen (ведмежий фонтан). Фонтан являє собою скульптуру ведмедя в шоломі, за червоний пояс якого заткнуті два мечі. У правій лапі ведмідь тримає прапор, а в лівої щит. На гербі зображений золотий лев на червоному тлі, що повинне було бути гербом фон Церингена. Однак насправді на гербі Бертольда був зображений червоний орел на золотому тлі. Між ніг великого ведмедя сидить ведмежа, що їсть виноград. 

Фонтан "Самсон" був побудований в 1527 році. Скульптура створена Гансом Гінгом (Hans Gieng) в 1544 р. Вона являє собою біблійного героя Самсона, що розриває пастку леву. В 16-м столітті Самсон персоніфікував силу і розглядався як біблійний Геракл. Самсон озброєний щелепами осла, а також має при собі набір м'ясника. Можливо, цей фонтан був побудований на пожертвування гільдії м'ясників. Спочатку фонтан називався Schaalbrunnen (від Schaal - стародавньої назви бойні в бернському діалекті), з 1687 став називатися Metzgernbrunnen (Metzgern - м'ясник), а з 1827 року фонтан одержав свою нинішню назву - Simsonbrunnen. З 1973 року колону й фігуру замінили на копії. 

Якщо відразу після фонтана із Самсоном згорнути ліворуч на паралельну вулицю Rathausgasse, побачимо католицьку церкву св. Петра й Павла. Храм будувався з 1858 по 1864 р. Це була перша католицька церква у Берні в безпосередній близькості від міської ратуші. Ця церква - результат міжнародного конкурсу. План церкви прийшов з Парижа (архітектор - Pierre Joseph Edouard Deperthes), а стиль носить риси від романського до ранньої готики.

Міська ратуша знаходиться поруч з церквою, на Rathausgasse. Ця будівля, як і раніше, є політичним центром міста і кантону Берн. Тут до п'яти разів у рік проводяться засідання кантонального парламенту. По такому приводу над дахом піднімається бернський прапор. Тут же регулярно по середовищах засідає кантональний уряд. 

Будинок ратуші побудований з 1406 по 1415 р. у готичному стилі під керівництвом архітекторів Генрі Гегенбаха і Ганса Хетцела (Heinrich von Gegenbach й Hans Hetzel), і вже з 1414 р. уведено в експлуатацію.

В районі ратуші центральна вулиця Kramgasse переходить в Gerechtigkeitsgasse. На її початку ми побачимо Gerechtigkeitsbrunnen - фонтан Юстиції. Скульптура зображує правосуддя у вигляді жінки із зав'язаними очима, у правій руці якої меч, а в лівої ваги. Фонтан був створений в 1543 році всі тим же Гансом Гінгом, і за увесь час не раз піддавався актам вандалізму: в 1798 році в статуї зник меч, що замінили тільки в 1845 році. З 1986 р. статую відірвали від п'єдесталу учасники сепаратистського угруповання кантону Юра.

Один з фонтанів на Gerechtigkeitsgasse:

Типові прикраси швейцарських вулиць - вивіски:

Ідучи далі прямо до ріки, підійдемо до моста через Ааре. Ліворуч буде Nydeggkirche – церква, які була побудована в 1341-46 роках на місці старого замка. В 1480-83 рр. до неї додали вежу. Із приходом Реформації в 1529 році, Nydeggkirche перетворили в склад для бочок, деревини й зерна, але з 1566 церкву знову відкрили для богослужінь. До 1721 року вона служила філією Бернському Кафедральному собору (Munster). Сама церква примітна бронзовими барельєфами на біблійні сюжети, виконаних в 1956 році Перінчіолі (Perincioli).

Старі квартали поруч з Nydeggkirche:

Зайшовши на міст через Аааре, можна насолодитися гарними видами:

Бернська Венеція:

Район Берна, що знаходиться в долині ріки, називається Матте. Мешканці Матте вважають себе окремішніми за бернців. Район навіть має свій сайт в інтернеті.   

Під містом, на протилежному березі Ааре, знаходиться знаменита Ведмежа яма. 

Ведмідь завжди був символом Берна, ще з часів його застування. Я вже згадував про те, що згідно давньої легенди герцог Бертольд V, засновник міста, переміг ведмедя над рікою Ааре й на цьому самому місці заснував місто Берн. Головною визначною пам'яткою довгий час була Ведмежа яма (Barengraben) - вольєр з живими ведмедями в історичній частині Берна. Вона існує і сьогодні у вигляді просторого Ведмежого парку на березі річки Ааре поруч з мостом через неї.

Перша «Ведмежа яма» з'явилася в Берні в 1513 році і проіснувала до 1763 року. В 1764 році на тім же місці відкрився другий по рахунку ведмежий «будинок», що був закритий в 1825 році. Третя по рахунку «Ведмежа яма» проіснувала недовго - з 1825 по 1857 р. В 1892 році була відкрита четверта й остання «Ведмежа яма», що служила будинком для ведмедиків до 2008 року.

У 2008 році на березі Ааре був відкритий просторий Ведмежий парк. З точки зору гуманності, «Ведмежий парк» не витримує ніякого порівняння з «Ведмежою ямою» - звірі можуть спокійно гуляти на великій площі косогору і навіть купатися в басейні. Із середини вересня 2009 року в ямі живуть 2 молодих ведмежата - дарунок російського президента-алкоголика Медведєва і його бляді під час державного візиту у Швейцарію.

Колишнє трамвайне депо над Ведмежою ямою:

Повернемося на міст, щоб продовжити прогулянку Берном:

Повертаючись назад з моста на розвилці звернемо ліворуч на вулицю Junkerngasse:

На Junkerngasse під номером 47 стоїть Erlacherhof - яскравий зразок патриціанського будинку. Цей будинок будувався з 1745 по 1752 р. і повинен було належати родині Адріана фон Бубенбергса (Adrian von Bubenbergs).Однак в 1748 році архітектор і клієнт умерли і будівництво продовжив його син, Альберт Фрідріх. На фронтонах крил будинку він помістив монограми свого батька (H.v.E.).

Після падіння старої бернської аристократії в 1798 році, будинок служило штаб-квартирою французького генерала Гийома Брюна (Guillaume Brune). У часи Наполеона і підписання Акту посередництва, у будинку перебувала школа аж до 1831 року, коли він був відданий під французьке посольство. З 1848 по 1857 рік тут розміщалася канцелярія Бундесрату, а з тих пор тут розташовуються деякі підрозділи Бернського муніципалітету.

Перед будинком зроблена крита галерея - відповідно до бернського законодавства, по якому кожен такий власник будинку повинен був забезпечити "сухий" прохід для жителів міста.

Поруч, під номером 59 знаходиться будинок Беатріиче фон Ваттенвіль. Він був побудований в 1705-06 рр. для місцевого аристократа Самюэля Фришинга (Samuel Frisching) за планом архітектора Joseph Abeille. За договором дарування 1929 року, підписаним Якобом Еммануїлом фон Ваттенвілем (Jakob Emanuels von Wattenwyl), будинок після його смерті (в 1934 році) відійшов Швейцарської Конфедерації й був названий на честь дружини померлого. Сьогодні цей будинок служить місцем для прийомів Бундесрату.

Один з будинків на Junkerngasse:

Незабаром вулиця приведе нас до мюнстера – головного собору Берна і Швейцарії, який вже котрий рік знаходиться у стані хронічного ремонту:

Будівництво собору почалося в 1421 році і закінчилося лише в 1893 р. Собор присвячений великомученикові Вікентію Сарагоському. Висота вежі собору - 100 метрів. Це найвищий кафедральний собор Швейцарії, і він належить до пам'яток культурної спадщини національного значення:

Головна цікавинка храму – це його пишний головний портал. Над головним входом у собор розташовується одна із самих повних у Європі колекцій пізньоготичних скульптур. Фігурна композиція є ілюстрацією до Страшного суду: голі грішники розташовуються ліворуч, а праведники, одягнені в білі одяги - праворуч. У центральній частині перебуває Юстиція, оточена святими й дівами. У центрі стоїть Архангел Михайло з піднятим мечем. Ця композиція є єдиної, що пережила Реформацію. Окремо варті в соборі 47 статуй - лише копії. Оригінали перебувають в Історичному музеї м. Берна.

Бічний портал:

Фасад мюнстера:

Готичні деталі собору:

Горгулії:

Площа перед собором:

За собором на схилах річки знаходиться чудовий парк Munsterplattform. Звідси відкривається чудовий вид на ріку Ааре і мости.

Продовжимо прогулянку у західному напрямку у бік будівлі парламенту.

Будинок казино було побудовано в 1906-08 рр. під керівництвом архітекторів Поля Ліндта (Paul Lindt) і Макса Хоффмана (Max Hofmann) для міського муніципалітету. Будинок виконаний у стилі пізнього барокко з оригінальним дахом. У нинішній час у будинку казино проводяться багато культурних подій, як наприклад виступ симфонічного оркестру.

Будинок центрального банку:

Бундесхаус - федеральний палац Швейцарії, де засідають федеральний парламент і федеральна рада. Будинок парламенту був спроектований архітектором Гансом Ауером (Hans Auer), натхненним собором у стилі італійського відродження у Флоренції. Він є символом швейцарської демократії і одним із символів національного надбання. Бундесхаус був відкритий для публіки в 1902 році. Повна вартість будівлі по тим часам перевищила 7 мільйонів франків.

Зовнішня висота купола становить 64 м, а внутрішня висота 33 м. Мозаїка в центрі купола зображує федеральний герб і девіз на латинському «Unus pro omnibus, omnes pro uno» (Один за всіх, і все за один), оточують це все герби 22 кантонів, які існували в 1902 року. Герб кантону Юра, створеного в 1979 році, був поміщений поза мозаїкою.

Kafigturm (або "Тюремна вежа" ) - стародавні міські ворота у формі вежі, частина старої кріпосної стіни. Вежа була побудована з 1641-44 рр. , замінивши стару попередницю, що стояла тут з 1256 року. Фасад вежі прикрашений годинниками "Велич Берна". Окремо було прибудовано невелике приміщення для цілодобового сурмача, що чергував, завданням якого було подавати сигнал у випадку пожежі. Будинок використався більше століття, спочатку як оборонна вежа, потім як оглядова вежа, а пізніше - аж до 1987 року - як в'язниця. У цей час у вежі перебуває крихітний музей, присвячений культурної й бізнесу-життя міста.

Церква Heiliggeist-Kirche розташована на Bubenbergplatz неподалік від головного вокзалу. ця церква - один із кращих зразків протестантських храмів епохи бароко. Церква Святого Духа була побудована в 1726-1729 рр. на місці зруйнованої церкви ордена Св. Духа. Від попередниці зберігся тільки дзвін.

Головна вулиця Берна, що веде від вокзалу до центру, перебуваю не реконструкції:

І на останок - трохи нічного Берна:

Бернська ратуша:

Один з символів Берна – годинникова вежа Zytgloggeturm:

Церква Nydeggkirche, збудована на місці бернського замку:

Будівля швейцарського парламенту:

Площа перед парламентом:

На мості через річку Ааре: