Беффруа-Турне Фландрією + Люксембург

Важко отримувати задоволення від подорожі, коли ти знаєш, що у твоїй країні проливається кров. Особливо, коли ти знаєш, що нічим не можеш допомогти. Трагічні події на Грушевського почалися на наступний день після того, як я прилетів до Брюсселю. Але дороги назад вже не було. Довелося оглядати бельгійські і люксембурзькі міста із планшетом в руках, постійно спостерігаючи за новинами.

Незважаючи на те, що в Бельгії я вже був і багато чого там бачив, мій вибір знову зупинився на ній. Дійсно, до цієї країни в мене особливі пієтет, я люблю її за розкішні ратуші, неперевершену брабантську готику, беффруа (специфічне архітектурне явище, що є лише в Бельгії і Франції), яскраві північні будиночки і найсмачніше у світі пиво. Поїздка майже цілком була присвячена Фландрії – північно-західній частині Бельгії із заїздом до Валлонії і Люксембургу. Основна ціль поїздки – полювання за ратушами і беффруа. Отже, результати цього «полювання» виявилися досить плідними. Маршрут був наступний: Брюссель – Дендермонде – Алст – Гент – Брюгге – Лювен – Мехелен – Антверпен – Іпр – Кортрейк – Турне – Ауденаарде – Льєж – Еттельбрюк – Віанден - Люксембург

Летів з Києва (Жулян) до Будапешту на Wizzair, з Будапешту на Ryanair – до Шарлеруа. Про це «неповторне» валлонське містечко я вже розповідав. Базою подорожі був Брюссель, з нього я робив поїздки по країні і повертався туди кожного вечора. Досить зручно, бо навіть у найвіддаленіший куточок Бельгії можна дістатися максимум за півтори години. Район, в якому я жив, був схожий на європейській філіал Кіншаси та Касабланки: бувало, що під час прогулянок тривалий час не траплялося жодного європейця. Але були й плюси – досить близько до центру:

На найгарнішій площі Європи знаходиться одна з найгарніший європейських ратуш:

«Пісающий хлопчик» - головний символ Брюсселю, які в мене, чомусь, не викликає жодних емоцій:

Коли наступного дня зранку пішов дивитися Брюссель, були ще сутінки. В таких кольорах і ракурсах бельгійську столицю я ще не бачив:

Ратуша та барокові кам’яниці в перших промінцях сонця:

Деталі брюссельської ратуші:

У Брюсселі середньовічна розкіш сусідує із сучасним дном. Це дно – в самому центрі Брюссель. Ось вам фото для прикладу: це – вхід на центральний брюссельський вокзал, який знаходиться в самому центрі міста під землею. На сходах, що ведуть до вокзалу – дві купки фекалій. Ймовірно, їх створили ще вночі, але до 10.30 ранку так і не прибрали:

Другий пункт «полювання на Беффруа» - маленьке місто Дендермонде. Я думав, що неєвропейське населення в Бельгії переважає в Брюсселі та на промисловому півдні країни. Виявилося, що і у невеликих містах Фландрії таке населення також привалює. Так, Дендермонде – це осередок бельгійців турецького походження.

Містечко розташоване над річкою Дандр. З набережної відкривається вид на ратушу і палац юстиції:

Ратуша з беффруа в Дендермонде:

Неподалік від Дендермонде знаходиться містечко Алст. Туристу про нього також не знають і, відповідно, не бувають тут. А дарма. Тутешня беффруа – найстаріша у Бельгії і одна з найбільш заворожуючих.

Красуня-беффруа:

Ратуша – набагато скромніша, і традиційно для Бельгії – без вежі:

Гент – одне з моїх найулюбленіших міст у світі.

Пошта:

Будинки на набережній Греслей:

Беффруа:

Ратуша у стилі полум’яніючої готики:

Замок графів Фландрії:

Замок Жерарда Диявола:

Не міг оминути і Брюгге – найгарніше місто Бельгії:

Брюгге – не інакше, як північна Венеція:

Площа Маркт і беффруа:

Але вечірній і нічний Брюгге – ще прекрасніший за звичайний!

Ратуша:

Ще раз беффруа:

З настанням темряви місто вмирає:

Весь наступний день в Бельгії тотальна злива. Але нічого не зробиш: змушений заставляти себе насолоджуватися фламандським середньовіччям під парасолькою. Зранку через шалену зливу зірвалася поїздка у замок Аренберг. Зате першу половину дня провів у неповторному Лювені:

Лювенська ратуша – мій новий фаворит. Погодьтесь, крутіше ратушу знайти важко!

Деталі ратуши:

Катерда св. Петра в Лювені з елементами полум’яніючої готики – доволі оригінальний храм:

Його беффруа входить до переліку культурної спадщини Юнеско:

Церква св. Михаїла – один з найгарніших барокових храмів Бельгії:

Майже в кожному місті Фландрії є таке цікава штука, як бегінаж (або бегінхофф). Це щось на кшталт монастиря, де проживали сестри-бегінки. Бегінки – це майже монашки, але чернецької обітниці вони не давали, а просто присвячували життя Богові. Всі бегінажі Фландрії схожі на середдновічні поселення і фактично є «містами в місті». Великий бегінаж у Лювені – найвідоміший в Бельгії:

Беффруа, в якій розташована університетська бібліотека:

Мехелен (французька назва – Малин) – місто у Фландрії, яке породило крилатий вислів «Малиновий дзвін», який походить від французької назви міста. Саме з цього міста цар Пьотр І привіз в Росію перший карильйон, який помістили в Петропавлівський собор в Санкт-Петербурзі.

Головна визначна пам’ятка Мехелена – собор Святого Румольда з беффруа, занесеною в перелік Юнеско:

В інтер’єрі собору, який є одним з найбільш вражаючих в Бельгії, найбільше виділяється катедра у вигляді дерева:

Ратуша в Мехелені складається з трьох будівель, збудованих у різні часи:

Зліва, власне, ратуша:

Посередині – беффруа:

Будинки на головній площі міста:

Замок Маргарети, королеви Бургундської:

Антверпен – друге за населенням місто Бельгії. На жаль, сильна злива завадила у повній мірі насолодитися красою міста. Проте ми провели чудовий вечір із моїм добрий знайомим Андрієм Командором і його дружиною Ірою за багатьма кружками смачного бельгійського пива.

Центральна площа Grote Markt – нічим не гірша за брюссельську:

Ратуша і фонтан Брабо:

Собор Антверпенської Богоматері з найвищою беффруа у світі:

Церква Св. Карла Борромея – найвражаючий бароковий храм Бельгії:

Замок Стен на березі Шельди. З нього починався Антверпен:

Антверпенська вулочка:

Однією з моїх мрій було місто Іпр в Західній Фландрії. Ще пару років тому я заочно закохався в її беффруа. Ось як я вперше побачив свою мрію. Беффруа-примара:

Цього дня в Іпрі був страшний туман, який, однак, не псував вражень від міста:

Головна площа міста:

Ось і мрія зблизька – беффруа палати сукнарів:

До палати сукнарів з півночі примикає ратуша:

Мененські ворота – символ Іпра. В їх арці викарблені імена десятків тисяч загиблих в тутешніх боях в часи Першої світової. Іпр і околиці – найбільше кладовище Європи:

Після Іпра було ще одне місто Фландрії – Кортрейк. Символ міста - середньовічні вежі і міст через річку Лис:

На центральній площі знаходиться беффруа – найскромніша з усіх побачених:

На тій самій площі – готична ратуша:

Але найцікавіше в Кортрейку – бегінаж:

Його вузькі вулички з білими глиняними середньовічними будиночками зводять з розуму:

Єдине місто Валлонії, яке я відвідав цього разу – Турне. Турне – найстаріше місто Бельгії і колишня столиця роду королів династії Меровінгив. Їхав я сюди, щоб побачити найстаріший храм Бельгії і один з найграндіозніших романських храмів Європи – собор Нотр-Дам де Турне. Але облом був дуже великим – храм увесь стояв в риштуваннях. Тому подаю фото з Вікіпедії:

В Турне знаходяться найстаріші кам’яні будинки Європи:

Головна площа з беффруа:

Будинки на центральній площі:

Беффруа:

Ратуша розташувалася у старому палаці:

Ще одне місто Фландрії, в якому пощастило побувати – Ауденаарде. Головна площа з ратушею:

Ратуша з беффруа тут одна з найцікавіших у Бельгії. Це – такий собі провінційний варіант полум’яніючої готики:

Крім ратуші з беффруа тут виявилося ще багато цікавого. Старі кам’яниці на площі:

Палац юстиції на березі Шельди:

Невеличкий замочок Liedts:

Шлях до Люксембургу лежав через місто Льєж. Тут знаходиться найкрутіший в Бельгії вокзал. Набудували багато, але толку з цього мало: о 7 годині ранку виявилося, що тут навіть немає де перекусити:

Трохи про технологію добирання до Люксембурга. Прямий квиток з Брюсселя до Люксембурга – занадто дорогий. Щоб зекономити, треба доїхати будь-яким звичайним потягом до Льєжа. З Льєжа до Люксембурга ходить регіональний поїзд, але він також дорогий, бо має статус міжнародного. Отже, треба користуватися цим поїздом, але квиток з Льєжа взяти до прикордонної станції Gouvi. Там же, у Льєжі, взяти квиток з Gouvi через кордон до будь-якої люксембурзької станції – наприклад, до Клерво чи Еттельбрюка. Це значно здешевить поїздку. А Герцогство Люксембург – це вже рай для мандрівника-бюджетника: проїзний на всі види транспорту (поїзди, автобуси) по країні на 1 день коштує всього 4 євро! Типове люксембурзьке місто Еттельбрюк:

Ціллю відвідання Люксембурга було зовсім не однойменна столиця Герцогства. Головна мета поїздки – замок Віанден:

Досі не можу зрозуміти, чому всі пруться в ніяку столицю, а у Віандені немає жодного туриста?

Саме містечко Віанден також доволі симпатичне. Але, погодьтесь, люксембурзька архітектура специфічна, на любителя:

Останнім пунктом подорожі була столиця Герцогства – Люксембург. Місто доволі оригінальне, але захвату від нього не відчуваєш. Безумовно, раз в житті відвідати варто, але не більше.

Каньйонами річки місто іноді дуже нагадує наш Кам’янець-Подільський:

Мости через каньйон також нагадують кам’янецькі:

Міські оборонні споруди:

Герцогський замок – резиденція герцога Люксембурга:

І на завершення – трохи старої міської забудови: