Байраки

Попередня стаття
Годинівка
Наступна стаття
Герца

БАЙРАКИ (Герцаївський район, 1,9 тис. мешканців) вперше згадуються в документах 1633 року під назвою Могашешти. А вже у 1646 році власником села Стефаном Холбаном побудовано церкву. І не просто церкву, а найбільший з сільських храмів на всій території південно-східної Буковини. Церква Різдва Богородиці збудована з цегли у характерному для Буковини і північної частини Молдови стилі і має форму трилисника з конхою вівтаря та двома бічними ризалітами. Стіни церкви позбавлені декору за виключенням підкарнизного фризу з дрібними нішами, заповненими розписом. Храм виділяється високою дзвіницею над бабинцем та невеликими верхами над навою і вівтарем.

На особливу увагу заслуговує величезна дзвіниця висотою 48 метрів, яка стоїть окремо від церкви. Вона молодша за храм: її взели протягом 1848 – 1851 років. Дзвіниця є так само цегляною і має три яруси, нижній з яких прорізаний аркою і слугує основним входом на церковне подвір’я. Другий і третій яруси вертикально розчленовані іонічними пілястрами.

Розписи на фризі:

Ктиторський надпис на дзвіниці:

Ще раз церква:

Церква і дзвіниця разом:

Крім церкви Різдва в Байраках можна оглянути Байраківський парк, закладений у 1886 році, якій вважається одним з найкращих з сільських парків на Буковині.

Попередня стаття
Годинівка
Наступна стаття
Герца

Коментарі

Ех, у нас на Луганщині є побратим - село Байрачки. Але там таке...
Там така ж мощна церква? :)
Ні, там напівзакинуті бараки та шахта. Церкви мабуть і взагалі нема
іконостас в екстер'єрі? цікаво :)
таке буває, але вкрай рідко. І тільки з огляду на ремонт храму або технічні проблеми оного х-р. Дивися пункт 17 (Міжгір’я).
думаєш, то через технічні проблеми інтер'єру так його декорували? Я думав просто - для краси
ти про «моє» Міжгір’я?
Для краси найсвятіше, що є в церкві — іконостас — на вулицю мухам на срання не викладають.
ні, тут інший випадок: традиції румунсько-молдавської школи сакрального будівництва.
Таке у більшості румунських мурованих храмів Буковини. А якщо взяти Південу Буковину, то там взагалі стіни розписують біблейським живописом з ніг до голови.
стіни — це, вибачте, не іконостас. Тут треба розрізняти одне від другого. У метро теж стіни розписують на комуністичні сюжети. Але винесений на вулицю іконостас — то особливі випадки.
Удивляет факт постройки на Буковине в середине 17 века церкви из кирпича... P.S. Каменная ограда интересная...
 > Каменная ограда интересная…
а чим вона цікава? Така в більшості сіл, де був замок або де є річкові наноси.
вибач за мою прискіпливість, але я ніколи не повірю, що ти підійшов до церкви, подивився, глянув і раптом вирізнив у цій будівлі:
 > форму трилисника з конхою вівтаря та двома бічними ризалітами. Стіни церкви позбавлені декору за виключенням підкарнизного фризу з дрібними нішами
Ну от не вірю я, і все! Бо це списано від першого до останнього слова. Але воно не суть важно для читачів твого щоденника. Навряд чи хтось вникне, яка там була конха і з якими саме капітелями.
Це ти мені???
Так, це він тобі. Нема нічого зазорного в тому, щоб переписувати з різних енциклопедій, збірників, etc. Тільки в такому випадку слід додавати: "В чотирьохтомнику такому-то вказано, що храм має...". Але цінність твоїх фотозвітів саме в тому, щоб прочитати що саме _ти_ там побачив, прочитати _твої_ слова, а не переписані. Нехай буде і переписане, але зі вказаним джерелом. Це і для читача зручно: він дізнається про книжки, в яких можно щось знайти. А якщо і не дізнається, то йому буде набагато легше сприйняти твої слова порівняно з тим, що написано в усіляких реєстрах та науковій літературі. Бо ж не всякий має хист та бажання в тому розібратися.
Та всім вже давно зрозуміло, що всі заумні фрази про "конхи та апсиди" з одного джерела - чоритьохтомника, при чому переведені мною на українську мову. Я час від часу про це вказую, але не в кожному звіті. Крім того, все що я пишу зараз про Буковину - це пристосовані для ЖЖ уривки із моєї майбутньої книги, де немає сенсу постійно наголошувати на одному й тому ж джерелі, бо для цього в книзі є перелік використаної літератури.
А так, зауваження слушне, дякую!
Прошу. Але й Ніку подякуй, бо з усіх твоїх жж-читачів він, здається, найуважніше вчитується в написане і по суті коментує (хоч і не завжди робить це "ніжно й лагідно" :-))).
А якщо ти запозичив шмат чужого тексту, то про це ЗАВЖДИ треба вказувати, і що саме запозичене теж треба вказувати. Інакше ти стаєш звичайнісеньким крадієм, нехай і при цьому в кінці книжки буде список використаної літератури. Для жж-статей можеш просто після запозиченого речення ставити позначку-зноску, а в кінці тексту написати назву того чотирьохтомника. > це пристосовані для ЖЖ уривки із моєї майбутньої книги, де немає сенсу постійно наголошувати на одному й тому ж джерелі
А ось тут ти зможеш краще зрозуміти: твоя книжка — щось нове, чи ти попрацював тільки ілюстратором для того чотирьохтомника. Якщо книжка варта уваги, дійсно хороша та цікава, то посилання на джерела тільки збагатять її. Мені дуже подобається працювати саме з такими книжками, бо якщо зацікавився окремою темою, моментом, то знаєш, яку ще книжку можна прочитати, щоб поглибити свої знання. А не дивитись у той мертвий список у кінці.
1. Нічого, зате від в житті ніжний і лагідний :) Так що дякую й йому.
2. Ти мені можеш показати хоч одну людину, яка завжди вказує на джерела ()чи серед ЖЖшників, чи серед авторів туристичних путівників)?
Взагалі-то будь який краєзнавчий текст чи сучасна краєзнавча книга будується на іншому, більш ранньому і, як правило, чужому матеріалі. Немає зараз таких статей і книг, в яких автор пише все від себе. Взагалі немає!
І уяви собі, що це буде за текст в жж (в моєму, чи в чиємусь іншому), де в кожному реченні буде посилання на джерело.
Я ж намагаюсь писати від себе і додавати те, про що автори попередніх матеріалів не писали. А те, що стандартне і про що пишуть усі, про це також не можна не писати. І не завжди це можна написати «своїми» словами, бо терміни не переробиш. Ось і Нік з усього мого тексту знайшов лише два рядки «халтури».
Звичайно, може ти маєш на увазі випадки, коли джерело переписується слово в слово? Я таких випадків намагаюся не допускати.
Тут правило просте: роби так, як вважаєш за потрібне, але ніколи не орієнтуйся на найгірші ображчики, на гірший досвід. Само собою, коли ти викладаєш прочитані де-інше факти своїми словами, то ніякого посилання на джерело не потрібно. Але якщо переписуєш шмат тексту — інша річ.
В кожному конкретному випадку вирішуй самостійно як діяти, головне — щоб тобі потім не соромно було свою ж книжку перечитувати і (увага!!!) щоб твоя донька і всі майбутні діти та онуки могли похвалитися своїм батьком та дідусем. Бо для себе можна схалтурити, а як їм потім в очі дивитися?!
Ось я її вже 4-й раз перечитую, і 4-й раз мені соромно. Доводиться все переписувати з початку і до кінця...
Точно як я свій дисер — скільки не перечитую, все не подобається :-(
Так, тільки тобі складніше: від дисера нікуди не дінешься, його все одно треба належним чином завершувати і захищати. А з книгою простіше набагато: хочеш - переписуєш, хочеш - ні; хочешь - видаєш, хочеш ні; хочеш - для себе пишеш, хочеш - для інших... :)
я вже поняв
Хотел бы обратить ваше внимание вот на что - 4-томник пишет "В плане имеет форму трилистника с конхой апсиды и двумя конхами, вписанными в толщу колокольни". Т.е. действительно описывает, как я понял, сооружение, имеющее форму трёхлистника, который образует главная конха-апсида + 2 боковые конхи. Такой тип 3-х конхового храма считается довольно древним, к нему, например, можно отнести Церквуху в Урочище Монастирок или Среднююю церковь в Тернополе. Однако тут есть одно маленькое "НО" - на фото я лично не вижу боковых конх. В случае с тем, что видно на фото, текст от andy_babubudu куда больше соответствует реальному положению вещей, чем текст 4-томника. А вижу я, да и вы, наверное, не 3 конхи, а "конха вівтарь та два бічних ризаліта" Мне лично сложно понять, почему боковые ризалиты церковного строения в 4-томнике назвали конхами. Быть может на момент составления текста на месте ризалитов были конхи или же конхи выделены в интерьере, но тогда хотелось бы понять, как выглядит планировка храма, чтобы развеять все сомнения. > Навряд чи хтось вникне, яка там була конха і з якими саме капітелями
Кому как не вам, ведущему рубрики расшифровки архитектурных терминов, должно быть понятно, что капитель - это завершение колонны или пилястра. К чему вы упомянули капитель в отношении конхи, мне лично не совсем понятно, тем более, что сам andy_babubudu никаких капителей у себя в тексте вроде бы не упоминал :)
Давайте по-порядку. Почнемо з кінця. Термін капітель я вжив до загального списку (вони представлені на фото дзвіниці). Якось очевидно, як Ви і здогадалися, що мені відомий цей термін. Тому зайвим було його розшифровувати для мене. Щодо незрозумілих конх та їх зникнення. Як зазначає 4-томник, конхи були вписані в товщу двізниці. Дзвіниця, згідно подання Енді, знаходиться над бабинцем. Тобто конхи стояли там. Тоді до чого тут трилисник, який вказує на зближеність трьох конх і неодмінну близькість? Тоді дійсно варто думати про ризоліти як усічені до непристойності конхи.
Мабуть, має місце перебудова храму, яка призвела до зникнення і конх, і форми трилисника. Дійсно, щоби зникли усі сумніви, треба поглянути на нутрощі храми. Інакше лише залишається будувати здогади. > текст от andy_babubudu куда больше соответствует реальному положению вещей, чем текст 4-томника.
Я думаю, що книга має трохи більше прожитих літ, ніж враження Енді. Тому завжди і ще раз завжди його описи будуть більш реальними, ніж якесь задавнене видання.
Так чи інак, але Енді допустив помилку, коли написав про трилисник. Ні він, ні ми його вже не бачимо (на фото), тому я і вів мову про списаний і непереосмислений текст.
> Термін капітель я вжив до загального списку...
Ясно, теперь :) > Дійсно, щоби зникли усі сумніви, треба поглянути на нутрощі храми.
Эт точно > тому я і вів мову про списаний і непереосмислений текст.
Надеюсь все советы, которые были написаны в комментах, пойдут автору на пользу :)
То може тоді ти мені поясниш, звідки я його списав? Як бачиш, точно не з 4-томника.
хто тебе пойме півпершої ночі :((
Я і сам не пам'ятаю. Це було півтора роки тому
> К чему вы упомянули капитель
я її упом’янув, бо вона має бути іонічною, а не пілястра. Але вже не будемо тут прискіпуватися до автора :))
Адже ні він, ні я не є архітекторами, а помилки може допускати кожен.
> я її упом’янув, бо вона має бути іонічною, а не пілястра
Хорошо, когда в комменте идёт такое вот расширенное объяснение по теме допущенных в посте ошибок. Ещё бы оно изначально было таким, так вообще было замечательно. Ведь мы здесь, как выяснилось, не архитекторы, так что имеет смысл сразу писать как есть, в деталях :)
В Байраках замку ніколи не було. О ось річка є, але дуже маленька, скоріш - струмок
то, значить, побудували нещодавно з купленого (або вкраденого) каменя.
Меня интересуют объекты с оборонным прошлым. Отсюда и интерес к ограде, которая быть может некогда выполняла и оборонные функции.
Як сказав автор, нічого оборонного там не було і в помині.
Тому огорожа — не цікава :)))))
Автор сказал, что "В Байраках замку ніколи не було", кажется ;) А оборонным объектом могла быть территория храма, если он был окружён стеной, прорезанной бойницами.
Це чотирьохтомних пише, що з цегли. А перевірити це ні як не модливо...
перед Хмельниччиной побудував, цікаво що з господарем далі було?
Туди Хмельниччина, здається, не дійшла
Так, я в курсах. Але все одно не ясно звидки та традиция (сори за акцент, не маю укр.розкладки)
на мою думку - церкви маленькі, не всі могли зайти всередину і не завше вони були відчинені - от і малювали ззовні теж...