No name

Сьогодні, нарешті, закінчую розповідь про Єрусалим. В останній частині розповім про дуже цікаве місце, яке знаходиться на схід від Старого міста на вершині Оливкової (Єлеонської гори). На південь від церкви "Отче наш" у Віфагії знаходиться готель Інтерконтиненталь. Поруч з ним - оглядовий майданчик, з якого відкриваються панорами Єрусалима і околиць. Краще всього приходити сюди зранку, поки це не жарко, а сонце своїми промінцями красиво підсвічує стіни і бані старого Єрусалиму. Церква Сліз Господніх в Гефсиманії та єврейський цвинтар: Південно-східна частина Старого міста: Храмова гора: Мечеть Аль-Акса: Купол Скелі: Християнський...

частина 1: Святі місця частина 2: Палестинська автономія З самого початку я планував подорож майже виключено Палестинськими територіями в заїздом в Галілею. Але за 2 дні поїздом автономією палестинці так дістали мене своєю поведінкою, що захотілося різко поміняти маршрут, відклавши на незрозумілий час поїздку до Хеврону. Чесно кажучи, я про це не пожалкував. Ізраїльські міста, в яких я побував, теж переважно заселені арабами, але вони тут зовсім інші на відміну від своїх співродичів з Палестинської автономії: на гроші не розводять, по кишенях не лазають. Ізраїль склав враження чогось середнього між Україною і Європою. В Ізраїлі європейські...

Щойно повернулися з улюбленого Поділля. На цей раз їздили з родиною. Дуже насичено: близько 30 старовинних міст і містечок із замками, палацами, костелами, печерами та водоспадами. Маршрут вийшов такий: Бердичів - Хмільник - Летичів - Меджибіж - Маліївці - Дунаївці - Вел.Жванчик - Голозубинці - Кривчик - Рахнівка - Кам'янець-Подільський - Рихта - Кудринці - Скала-над-Збручем - Лосяч - Колиндяни - Шманьківчики - Чортків - Червоногород - Озеряни - Борщів - Кривче - Мельниця-Подільська - Дзвинячка - Окопи св.Трійці - Жванець - Хотин. Всього проїхали близько 1700 км. Якщо їхати до Кам'янця з Києва, то краще - трасою через Житомир-Бердичів-...

Порохова - село в Бучацькому районі Тернопільщини на півдорозі між Коропцем та Золотим Потоком. Відомо з 1452 року. В 1893 році в селі було збудовано дерев'яний костелик, який розібрали 1930 року через поганий стан. Відомо, що у 1912 рокці граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких побудувалималий камінний млин, мешкальний будинок та стодола. Костел, який зараз можна побачити в центрі села, було збудовано у 1929 році під титулом Богоматері Королеви Польщі. Храм діючий. Вікіпедія пише, що в Пороховій ще є палацик польських шляхтичів Цєлецьких, але ми його не бачили.

Це - десь посередині між Чортковом і Бучачем. В Білобожницю ми попали під час справжньої бурі: несе потемніло, почалося страшна злива, а вітер був такий, що машину носило по дорозі. Тому вийти з машини в Білобожниці більш, ніж на хвилину, не виявилося можливим. Білобожниця вперше згадується у 1581 році. Протягом XVI - XIX століть Білобожниця мала статус містечка і мало свій герб, про що свідчать знахідка війта Білобожниці Франца Борисикевича наприкінці ХІХ століття у Галицькому Намісництві документи. Навіть на в'їзді та виїзді із поселення стояли таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця». Неоготичний мурований костел у...

Маленьке село Залав'є Теребовлянського району розташовано всього за кілометр від Підгайчиків на протилежному березі річки Серет біля впадіння в неї річки Гнізна. За переказами назва походить від того, що воно розташовано неподалік від села Зеленче, де колись була пристань княжої Теребовлі і торговиця: отже люди будували житла за купецькими лавами. Кажуть, що цих лавах ще в княжі часи крамарі виставляли свій торг. Вперше Залав'є згадується у 1423 році у земських книгах міста Теребовлі. Оскільки воно лежало на торгівельному шляху, то не раз піддавалося нападам турків і татар. Село було повністю зруйновано ними у 1453 та 1467 роках, а також...

Село Застіноче (489 мешканців) починається майже відразу, як закінчується Теребовля, якщо їхати на захід у бік Дарахова і Зарваниці. Назва села, перша згадка про яке відноситься до 1471 року, походить від крутого берега, який нагадує стіну, за якою розташовувалися оселі місцевих мешканців. В Застіночому добувають червоний камінь-пісковик, який є коштовним будівельним та оздоблювальним матеріалом. За австрійських і польських часів каменоломнями розпоряджалося місто. В центрі села зберігся будинок канцелярії каменоломні. За Австрії і за Польщі з місцевого пісковику виробляли плити на тротуари, підвіконники, великі блоки на пам'ятники, сходи...

Крихітне село Малів (населення – три з половиною сотні мешканців) нічим цікавим не відрізняється. Але тут варто опинитися, щоб побачити найкращу панораму Підгорянського монастиря-фортеці. Село заснував близько 1640 року теребовлянський староста Ю.Балабан. Перша згадка – в люстрації Теребовлянського староства у 1661 році. В дипломі Стефана Баторія воно ще зветься "Пасічисько". Село тримали теребовлянські міщани. Єдина пам’ятка села – скромна церква Вознесіння Господнього. Та й та не стара – 1926 рік. Підгорянський монастир з села Малів: Пам’ятний хрест біля церкви: Серет в Малеві: Панорама села:

Один за найкраще збережених замків Тернопілля знаходиться у Скалаті - місті районного підпорядкування на річці Гнила у Підволочиському районі Тернопільської області. Добиратися сюди дуже просто і зручно: з центрального автовокзалу кожні півгодини через Скалат ходять маршрутки Гусятинсько-Сатанівсько-Кам'янецького напрямку. Та і їхати недовго. Від Тернополя до Скалата всього близько 30 км. Назва містечка, швидше за все, походить від трьох скель, розташованих неподалік пасма Медоборів. Про поселення із сучасною назвою Скалат відомо з 1512 року, коли Янушеві Сверчовському, каштелянові віслицькому і старості теребовлянському та люблінському,...

Навіть при тому, що у 50-ті роки минулого століття комуністичні окупанти знищили у Підволочиському районі 38 костелів, їх кількість тут і сьогодні сягає двох десятків. Серед них є діючи, хоча більшість, все ж таки, стоять в руїнах. Один з таких храмів – закинутий костел Св. Станіслава в Іванівці. Потрапив я сюди випадково зі Скалату. Чомусь мене понесло у бік Сатанова, але сільськими дорогами. При виїзді з Скалата мене зупинила жіночка і попросила підкинути її до Іванівки. Я завжди із задоволенням підвожу людей і не беру за це грошей. Та жіноча мені і розповіла про костел в Іванівці. Дорога до села – жахлива. Ми їхати навпростець польовими...

Рожиськ - маленьке село поруч з Тарнорудою, де проживає трохи більше 300 мешканців. Їхати сюди спеціально мабуть не варто (дорога жахлива, з громадським транспортом, підозрюю, не краще). А от відвідати Рожиськ по дорозі в Тарноруду - варіант нормальний. Єдине що, пам'ятайте, що прямої дороги з Рожиська до Тарноруди немає (хоч на карті вона є). В документах поселення вперше згадується у 1470 році під назвою Рожище. На початку ХІХ століття Рожиськом володів поміщик Казімєж Розвадовський (1757 - 1836), полковник, друг Тадеуша Костюшка. На пагорбі над селом зберігся гробовець родини Розвадовських, де поховані Казімєж із своєю дружиною Анною....

Стаття про Тарноруду - за посиланням