No name

Маловідоме село Яроповичі в Андрушівському районі Житомирщини відділяє від траси Житомир-Попільня 4 кілометри бруківки. Назва села пов'язана з іменем великого князя київського Ярополка Святославовича (брата Володимира - хрестителя Русі), який у 970-х роках збудував біля витоків річки Ірпінь тимчасове польове укріплення. Вали давньоруського городища і сьогодні можна побачити на околиці села. Сьогодні в Яроповичі варто приїхати, щоб побачити без перебільшення найцікавіших на теренах України дерев'яний палац та старовинну кам'яницю. Про місцезнаходження палац краще запитати місцевих мешковців (палац їм відомий, як "стара дерев'яна школа") -...

Одним з чудес архітектури і фортифікації Трансільванії є укріплені саксонські церкви. Будівничими таких церков-фортець були німецькомовні саксонці, яких спонукали колонізувати Трансільванію угорські королі, що правили цим регіоном в XIII столітті. Королі обіцяли переселенцям особливі привілеї і свободи. Саксонці будували свої поселення на гірських схилах Трансільванії - ці села були ізольовані від зовнішнього світу, і тому в них зберігся традиційний життєвий устрій, який саксонці принесли з берегів Рейну. Угорські королі прагнули заселити Трансільванію через те, що ця територія знаходилася на межі угорської імперії і постійно піддавалася....

Ще одна саксонська церква-фортеця розташована в селі Херман розташована лише у 10 км на південний схід від Брашова. З залізничного вокзалу в Брашові сюди регулярно ходить маршрутка . Це одна з саксонських оборонних церков, включених до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. ЇЇ варто відвідати й тому що зовсім поруч, на дуже малій відстані височіє розкішна та неймовірна укріплена саксонська церква Прежмер, з якою ми вже знайомилися. Це не просто церква, а ціла оборонна система, що складається із стін, башт, бастіонів, дзвіниця 5о м. заввишки. Кажуть що колись до всього цього додавався заповнений водою рів. Історія фортеці Херман тісно пов’...

В селі Волиця на північ від Андрушівки зберігся скромний класицистичний палацик Рациборовських середини ХІХ ст.. Якщо їхати трасою  Житомир - Попільня, то наприкінці Волиці праворуч буде занедбана радянська будівля. Палац знаходиться на нею (з дороги його не видно). В колишньому палаці сьогодні знаходиться сільська школа

В районному центрі Житомирщини - містечку Андрушівка зберігся ще один палац Терещенків у неоренесансному стилі (найцікавіший палац Терещенків знаходиться у сусідньому Червоному). Першим власником палацу був поляк за походженням, камергер російського двору Станіслав Бержинський. За його наказом палац звели у середині XIX століття. У 1843 році маєток у синів Станіслава Бержинскього придбав Артемій Терещенко, що започаткував династію підприємців-цукрозаводчиків і меценатів. У часи Миколи Терещенка цегляний палац був перебудований у стилі французького неоренесансу. Після жовтневої революції (1917) 25 січня 1919 року в Андрушівському палаці...

Фегераш - місто з потужною фортецею в Трансільванії між Сібіу і Брашовим. Фортецю звели у 1301 році на місці, де раніше стояв дерев'яний замок. Спочатку це була оборонна фортеця, яка мала важливе стратегічне значення. Потім вона була перебудована і довгий час служила резиденцією волоських государів, у тому числі Влада Цепеша (Дракули) і Михая Хороброго. Можна сказати, що Фэгэраш був волоським анклавом у саксонській Трансільванії. Пізніше Фэгэраш став резиденцією дружин трансільванських правителів. Кілька разів там засідав Трансільванський Собор. Нинішнього вигляду фортеця набула в 17 столітті в результаті ґрунтовної перебудови. З 1948 по...

Від Городківки прямуємо понад 10 км бруківкою до села Червоне, де зберігся найгарніший на теренах Житомирщини палац, який належав цукрозаводчикам Терещенкам. В акті записів Червоне згадується із 1737 року з нагоди арешту, в селах Білопілля та Кашперівки було вбито міщанина Феніаміна Третяка. Палац зведений неоготичному стилі на замовлення польського шляхтича Адольфа Грохольського, що володів селом у першій половині ХІХ століття. Микола Терещенко, який придбав палац у вдови Адольфа Грохольського, трохи перебудував палац, а неподалік звів своє джерело прибутків - цукровий завод. Спочатку це був симетричний триповерховий палац, в плані —...

До забутого, без перебільшення, села веде вузька дорога, вимощена бруківкою, а протягом всього часу дороги сюди з обласного центру не зустрілося жодної автівки. Але саме в Городківку мені більше за все хотілося, бо тут розташований найгарніший в області костел, який вже встиг стати туристичним символом не туристичної Житомирщині, потрапивши на путівник "4 маршрути Житомирщини" Дмитра Антонюка. Костел св. Клари в Халаїмгородку (так раніше називалася Городківка) побудований у еклектичному стилі, в якому поєдналися елементи неоготики. Храм зведено у 1913 році А.Жмигродський за заповітом власника містечка письменника Гелеуша Іванівського...

Це було ще в далекому 2009 році. Тоді вперше я влаштував собі велику автомобільну подорож. За 2 тижні проїхав близько 5 тисяч кілометрів та відвідав більше сотні населенних пунктів. Був обраний найменш вивчений на той момент регіон - Буковина (Чернівецька область). Також по дорозі захопив трохи Хмельниччини, Франківщини і Тернопілля. Немає кращого способу подорожі, ніж на власній автівці. І найкраща автівка – це Dacia Solenza. Сумніваюсь, що ще якась легковушка витримала б таку подорож. А моя Dacia дісталася навіть місць, які вважаються «дупою» Буковинських Карпат, дорогами, які не об означені на мапі, і сілами, які не мають транспортного...

Давно вже не дивуюсь тому, що наші туристи ігнорують найкрасивіші колоритні європейські містечка, віддаючи перевагу столицям та іншим розкрученим містам. Про Гмунден чули одиниці українців, а бувало їх тут, напевно, ще менше. І я б, напевно, про нього ніколи не почув, якби не GoogleEarth, в який я, плануючи позаминулого року подорож Австрією, випадково наткнувся на маленьке містечко на березі озера Траунзе у Верхній Австрії, де альпійські краєвиди не поступаються швейцарським. Шукаючи цікаві альпійські куточки і далі за допомогою Гугла, мені так і не вдалося знайти нічого кращого за Гмунден. В Гмундені є все, за що його можна полюбити з...

Сьогодні розповім про Зальцбург - місто, яке протягом багатьох років було для мене мрією. Мрія побачити Зальцбург втілилася в життя перед минулим Різдвом. Але мрія насолодитися містом сповна не реалізувалася. Перше - це невдала погода з дощем і туманами, а друге - мало часу. Навіть без відвідання музеїв на місто потрібно мінімум 2 повних дня. В Зальцбургу є значно більше всього цікавого, цим про нього пишуть путівники і інтернет. Наприклад, міські укріплення, купа палаців і невеликих замків. Лише для того, щоб насолодитися видами міста з міських пагорбів та облюбовати усі ракурси фортеці Хоензальцбург, потрібно буде цілий день. Отже, ставлю...

Інсбрук - столиця землі Тіроль і, однозначно, найпривабливіше місто Австрії. Тут дуже яскрава стара забудова, яка залишає далеко позаду бароко Зальцбурга і сецесію Відня. Але найбільшого шарму місту надає його місце розташування. Інсбрук затиснутий у вузькій долині між двома альпійськими хребтами. А засніжені альпійські вершини видно з будь-якої точки міста. Звичайно, Інсбрук відомий, передусім, як європейська зимоваолімпійська столиця та популярний гірськолижний курорт. Але мені б було шкода витрачати дорогоцінний час на якісь там лижі, маючи в руках таке чудово місто і не менш вражаючі околиці з багаточисельними замками та альпійськими...