Улан-Уде і Кяхта

Улан-Уде - столиця Бурятії. Достатньо приємне місто з красивою архітектурою. В центрі - багато дерев'яних 1-2 поверхові будиночки з чорного дерева. Населення - в основному, буряти. Все достатньо приємні в спілкуванні.

Найголовніша пам'ятка міста - найбільший у світі пам'ятник голові Леніна. Пам'ятник при першому його баченні повергає в якнайглибший шок: сама голова за розміром чи не більша, ніж сама будівля бурятської адміністрації!

Увечері погуляли по місту, переночували в готелі "Баргузин" :

 Вранці поїхали маршруткою в прикордонне місто Кяхта. Дорога, що веде з Улан-Уде в Кяхту, і, далі, в Монголію, викликала неоднозначні враження. Якось все дуже суворо виглядає: лисі сопки, рідкісні ділянки тайги з чорними стволами, які виглядають жахливо. Поряд з дорогою часто попадаються "обо": місце, де буряти поклоняються духам. Населені пункти практично усі покинуті, удома порожні і напівзруйновані. Особливий біль викликало місто Гусиноозерск. Дійсно, дуже боляче було дивитися на вмираюче місто. Кяхта теж зовсім не вразила. Швидше за все, містечко ще живе тільки тому, що воно прикордонне і тут багато військових частин. У Кяхте нам так і не вдалося зупинитися. Усі 3 готелі в місті були заповнені. І тому ми відразу поїхали на кордон.

На російсько-монгольському кордоні ми вперше піддалися знущанням прикордонників. Спочатку вони хвилин 15 розглядали паспорт Свєти, відклеївши фотографію в ньому. Мій паспорт розглядали ще довше, при цьому через спеціальні прилади. Потім сказали, що мій паспорт недійсний, оскільки трохи відклеєна обкладинка (яку вони самі ж мені і відклеїли) і записали мені в паспорт попередження, що він недійсний. З монгольського боку нас зустріли фактично з хлібом і сіллю. Монгольський прикордонник привітав нас російською мовою, розповів нам найнеобхідніші речі про країну. Мовчки поставили в'їзні штампи. З кордону ми поїхали в Сухбаатар.

Коментарі

Ой, спереди еще столько волнительного! :)))
а чего "необходимого" вам рассказал монгольский пограничник? :-)
Всё "необходимое" - это то, что виза нам не нужна, что без визы мы можем находится в стране 1 месяц. И рассказал, как нам можно добраццо до ближайшего поселения.
В принципе, мы и без него это знали, во всё равно приятно :)
Я двічі проїжджав повз Улан-Уде, але в місто так і не потрапив, це навіть при тому, що нас настирно запрошували в гості наші нові знайомі. От лишень провів ніч десь поблизу Улан-Уде біля маленького озера на окружній. Гусиноозерськ - місто, побудоване зеками, котрі нині складають більшість населення, тому то така депресивність в ньому. Місто по суті існувало за рахунок Гусиноозерської ГРЕС, котра нині в занепаді, через що й пів міста перетворилося в руїни. А взагалі, буряти на мене та всю нашу групу справили неймовірно позитивне враження. Стоп тут надзвичайно швидкий, що не водій - то філософ, історик чи просто надзвичайно цікавий співрозмовник, з більшістю навіть не хотілося розлучатися. Обо - святі місця, коли буряти проїздять повз - то кидають монетку, нам самим сподобався цей звичай і повторювали за місцевими. Цікаво, що такого звичаю дотримують не тільки буряти, а й люди інших народностей
Так, люди в тому регіоні мені також всі сподобалися. І буряти, і не буряти. Тільки прикордонниці жахливі попалися.
а нас оформляла прикордонниця дуже весела, як дізналася, що ми з України, то цитувала фрази в київському метро "Обережно, двері зачиняються "
повезло :)