Табха

11.11.2015

На північно-західному узбережжі озера Кінерет в Галілеї знаходиться місцевість Табха. Тут відбувалося відразу декілька відомих біблейських подій. Тут Ісус Христос зробив чудесне помноження хлібів (нагодував 5 хлібами та 2 рибками 5000 людей), проголосив Свого учня Петра першим серед апостолів, виголосив Нагорну проповідь про Блаженства, і сюди ж з'явився після Свого Воскресіння. Табха розташована в 12 кілометрах на північ від Тверії і в 3 кілометрах на захід від Капернаума. Табху і Капернаум краще оглядати разом.

На місці, де Ісус нагодував 5 хлібами та 2 рибками 5000 людей, сьогодні стоїть Церква помноження хлібів. Ось що розповідає про цей епізод Євангеліє:

Невдовзі після смерті Іоана Хреститиля Ісус Христос разом із учнями вирушив на інший бік озера а народ пішки біг за ним по березі. Коли човен зупинився, на березі зібралося безліч людей. Ісус Христос як побачив їх, зглянувся над ними, тому що вони були як вівці, що не мають пастуха. Він вийшов на берег і багато і довго розповідав про Царство Небесне і зцілював багато хворих. Народ так уважно Його слухав що навіть не помічав як йшов час. Нарешті день став схилятися до вечора.

Учні підійшли до Ісуса і сказали: «Місце тут пустельне, а час пізній; відпусти народ, щоб вони пішли в найближчі поселення купити собі хліба, бо їм нема чого їсти». Та Господь відповів: «Не потрібно їм іти; ви дайте їм їсти». Апостол Пилип сказав на це: «Їм і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожен з них хоч трошки одершжав». Ісус сказав щоб пішли подивилися скільки є хліба. Апостол Андрій сказав: «Тут є один юнак, який має п'ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?» Тоді Ісус Христос сказав: «Звеліть людям сісти», і учні розсадили народ рядами по сто і п'ятдесят чоловік. Після цього Ісус взяв п'ять хлібів і дві рибини і, подивившись на небо, благословив їх, розламав і дав учням, а учні роздали народові. Всі їли і наситилися.

Коли ж усі наситились, Ісус Христос сказав учням Своїм: «Зберіть залишки, щоб нічого не пропало». І коли зробили вони це то наповнили шматками, що залишились, дванадцять кошиків повних, а тих хто їв, налічувалося п'ять тисяч чоловік, не враховуючи жінок і дітей.

У 350 р. при імператорі Костянтині тут спорудили базиліку з мозаїчною підлогою. Паломниця у 380 році Еґерія у своєму листі про подорож у Святу Землю згадує про церкву. Будівля церкви є вже третьою за кількістю будівель на цьому місці. Дві попередні походять із IV та V століть. У 614 році була зруйнована персами. У 1888 році цю територію придбала Німецька католицька місія у Палестині (бенедиктинці). У 1892 році розпочались перші археологічні дослідження придбаної ділянки, які були продовжені у 1932 році. У результаті розкопок виявлені мозаїки з IV та V століть над якими тоді надбудовано тимчасову будівлю церкви.

Сучасна церква збудована у 1980–1982 роках у візантійському стилі на фундаменті церкви V століття. Архітектори з Кельна Антон Ґьорґен та Фрітц Бауманн створили проект церкви з нартексом та атріумом та вбудованими у сучасну споруду рештками старих базальтових стін. Світлі цеглини церкви привезені із Таїби — християнського села, розташованого по дорозі з Єрихона до Рамалли. Портал оздоблений німецьким скульптором Ельмаром Гіллебрандтом.

Весь комплекс Церкви помноження хлібів був у давнину викладений мозаїчною підлогою. Мозаїка походить з часу існування другої церкви. Більшість мозаїк церкви датовані серединою IV століття. Знаменита мозаїка перед вівтарем з зображенням риб та хлібів датована початком V століття.

Камінь під вівтарем особливо вшановується, оскільки є місцем на яке Ісус Христос поклав 5 хлібів і дві риби перед молитвою і потім поламав їх та нагодував людей.

В 100 метрах від церкви помноження хлібів на березі моря стоїть каплиця Першості апостола Петра, яка позначає місце, на якому з'явився Ісус Христос після Воскресіння і де Він мав трапезу разом зі Своїми учнями. При цьому, вже третьому об'явленні Ісуса учням, Він три рази дає завдання апостолові Петрові — «…Паси ягнята Мої!». Ці слова разом із словами апостолу Петрові про «ключі від Царства Небесного», про те що «… від цього часу ти будеш ловити людей!» та його настанови «…ти ж колись, як навернешся, зміцни братію свою!» є визначенням першості апостола Петра (назване як «примат Петра») і наступником Ісуса Христа на Землі.

Будівля церкви є вже шостою за кількістю будівель на цьому місці. Паломниця Еґерія у 380 році у своєму листі про подорож у Святу Землю згадує про церкву, що стояла на цьому місці і від якої вели до моря 12 сходинок. Частину цих сходів видно і біля сучасної будівлі. Друга будівля церкви, збудованої у V столітті, зруйнована під час війни з персами у 614 році. Її рештки використані пізніше як фундамент всіх наступних будівель. Четверта будівля створена наприкінці VII, початку VIII століття. П'ята будівля відноситься до часів хрестоносців і була зруйнована у 1263 році мамелуцьким султаном Бейбарсом.

Сучасна будівля зведена у 1933 році і була відреставрована у 1982 році. Каплиця побудована із чорного базальту і оточує камінь, на якому відбувалася спільна вечеря Христа з Апостолами. Каплиця і її територія з 1889 року доглядається італійськими монахами францисканцями.

Вівтар над каменем трапези із написом «Mensa Christi»:

Галілейське море біля каплиці:

Над Табхою височіє пагорб 220 метрів заввишки, який називають Гора Блаженств - місце Нагорної проповіді Ісуса, де він оголосив Нагірну проповідь і озвучив Заповіді Блаженств. Нагірна проповідь впроваджує суворі етичні принципи, часто загострюючи і поглиблюючи моральні закони, які існували перед тим. Наприклад, не лише «не вбивай», але й «не гнівайся», «помирися з братом», не лише «не чужолож», але й «не дивись з пожаданням на жінку ближнього свого».

Паломниця Егерія у своїй розповіді про подорож у Святу Землю, згадує це узвишшя після опису Церкви примноження хлібів у Табсі, яка розташована неподалік: «Поруч на горі знаходиться печера до якої Спаситель піднявся і виголосив блаженства.».

Теперішня церква збудована у 1936 - 1938 роках за проектом Антоніо Барлуцці близько решток невеликої церкви із монастирем з візантійських часів датованих IV століттям і які відкриті археологом-францисканцем Белларміно Багатті у 1935 році. Власне цю церкву згори над невеличкою печерою очевидно і згадувала паломниця Егерія. Зараз це місце опинилося по інший бік прокладеної дороги, воно оточене огорожею і закрите для паломників.