Сокиряни

Попередня стаття
Білоусівка - старообрядницьке село в Бессарабії
Наступна стаття
Товтри і меандри Північної Бесарабії

Змушений констатувати, що місто СОКИРЯНИ (9,9 тис. мешканців), нажаль, є найНЕцікавішим райцентром Чернівецької області. Перша згадка про поселення датується 1666 роком, а сама його назва овіяна легендами про «сокирян» чи «сокиринців» - людей, які рятуючись від турецького поневолення, прийшли у дністровські ліси. Втікачі почали розчищати хащі і ставити хати взруб. Робили це за допомогою сокири. Стук сокир було чутно задалеко, і ті, хто його чув, казали: «Це сокиринці поселення будують». Щоправда, до 1944 році поселення носило трохи іншу назву – Секуряни.

До Першої світової Секуряни мали статус волосного центру Хотинського повіту. Ось як описується поселення в Енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона (Пєтєрбург, 1890—1907): «Секуряни (Секурени, Сикурени) – містечко Бессарабської губернії, Хотинського повіту, у 80 верстах від повітового міста, біля річки Валятуркулай. Населено головним чином царанами. На скелястих берегах місцевих балок, що впадають у Дністер, знаходяться старовинні печерні храми. Жителів - 3164, 2 православних церкви, 7 єврейських молитовних будинків, школа, цегельний завод, ґуральня; багато лавок».

Сьогодні в Сокирянах так само 2 православних церкви, але залишилося жодної єврейської божниці: майже всі місцеві юдеї були знищені нацистами у 1941-му… Ніяких старожитностей в місті більше на залишилося. Проте сюди варто приїхати заради того, щоб подивитися на життя звичайного бессарабського містечка.

 

Попередня стаття
Білоусівка - старообрядницьке село в Бессарабії
Наступна стаття
Товтри і меандри Північної Бесарабії

Коментарі

я на Буковину тепер ніколи не поїду. Ви тут все показали, я все бачив - чого час витрачати? питань немає ваапщє :)))
Та і нефіг вам усім їздити на мою Буковину! Вона тільки моя!
ти ще забув про одну персоналію, яка має претензії на Буковину
пшла вона геть!
юзероаналізатор у мене показує, що таки не піде ніяк
паганий в тебе юзероаналізатор. вже давно пішла
він такий самий, як і в усіх. І зовсім не винен у тому, що лазить, як під пень срати.
я останнім часом не спостерігаю за нецікавими для мене підпеньсраколазами
ну от не вірю я тобі!
я нікого не примушую мені вірити.
головне, що я собі вірю.
нічо так
Та ну, нічого цікавого. Так просто, з енциклопедичних міркувань виклав...
На первом фото веселенькие домики))
ага, гламур по-бесарабськи :)
гарні фото, тільки, як на мене, забагато чорного відтінку
намагаюсь освітлили, але получається значно гірше.
купи нормального фотопарата.
А ще краще — вози з собою фотографа :)
поп..ди мне еще тут!
ще тут?
Та будь ласка. Хоч в кожному пості, якщо просиш вже так!
кстаті, мені як найактивнішому твоєму коментатору потрібно якийсь приз подарувати. Інакше би твої дописи десь в останніх позиціях рейтингу нервово собі сапали картоплі.
Вот!
ага, конхвєту "Красний богатир" подарую тобі в якості приза.
маєш їх багато?
Часто сосеш?
я не так багато сру в коментах, щоб сосати
це добре, що ти бігаєш під пень, як самзнаєшхто
ти мене, будь ласка, під один пєнь з самзнаєшхтом не ставь!
а що буде, якщо будете під одним пнем?
Почнете кидатися один в одного ліпьошками?
а ти тіпа не знаєш, що відбувається між мужчиною і женщиною, коли вони обидва під пньом і навколо нікого не має?
не знаю, а що?
я про інше подумав
так.
А як ти здогадався?
а про що ще ти можеш думати?
я ще можу думати про Поділля!
Ти знаєш, я також про нього часто думаю. А ти можеш окреслити західні кордони Поділля?
на провокативні питання не відповідаю :(
Не відповідаєш, бо не володієш відповідними знаннями!
я не є істориком і книжок туристичних теж не пишу, тому мені прощається.
Зрештою, для мене це не є важливим чи насущним показником для подорожей.
Тобто, приїжджаючи, наприклад, в Жабинці на Гусятинщині, ти собі навіть не задаєш питання, на Поділлі ти, чи ні?
так, не ставлю
В все ж таки для розширення твого кругозору приведу цікаві факти. Ось, Жабинці, наприклад, це - Поділля. А ось сусідні Коцюбинці - вже ні.
Чабарівка - Поділля, а Личківці - ні. Васильківці - Поділля, Крогулец - ні. Хіба не цікаво?
і що це мені дає безпосередньо в подорожах?
Поділля — не держава, де міг би бути свій устрій чи релігійні вподобання.
А ти от коли подорожував по Буковині, то знав, де закінчують вапняки, починаються бурі глини, де деревостани ялиць змінюють буки, де сірі лісові грунти змінюються на підзоли?
Це тобі б теж неабияк допомогло. Правда?
Навіщо ти ставиш поряд кордони історичних областей України і кордони грунтів? Адже історія безпосередньо пов'язана із захопленням архітектурними пам'ятками, а грунти і природні зони (чи як иам воно називається) - аж ніяк.
Якщо ти просто дивишься на споруди, отримаєш від них естетичне задоволення і на цьому все закінчується, то для тебе, звичайно, не має значення, Волинь це, Галичина, чи Поділля. Але ж ти не така людина, яка обмежує себе лише естетикою. Тому, знання кордонів історичних регіонів України тобі, як людині молодій і перспективній, не завадять.
нахвалив мене так, що я прямо вже почервонів і йду якийсь звіт напишу.
Про Німеччину :)
Дайош Борщівщину чи Мельницьоподільськщину! :)
не даю. Мені лінь про неї писати.
Я краще про який бургхаузен напишу :)
На це хоч не полюють наші зависні краєзнавиці :)
Так ти і не пиши! Просто хвоо повикладивай і все! Це мені приходиться писати щось, щоб компенсувати свої непрофесійні фотографії. А тобі воно - зайве. Твої світлини вміють говорити. Вони можеть розповісти все краще за тебе. П.С. В тебе є фото церкви в Гермаківці (не костела, а саме церкви)?
та фотки я і без того можу викладати, але ж треба пару слів написати. А мені то лінь. Ні, в мене фотки тільки недоремонтованого костелу.
От бляхо-мухо... В мене теж. Щось я обломався виходити з машини і фоткати церкву. А зараз маю пляни написання люстрації про гермаківський дендропарк, і хотів і про церкву пару слів сказати. А хвото її не маю :(

Сторінки