Україна

Від центру Садгори прямуємо вулицею Степана Галицького. На роздоріжжі біля пам’ятника беремо праворуч і проїхавши декілька сот метрів вулицею Стефаника на повертаємо ліворуч до присілку ДОЛІШНІ ШЕРІВЦІ. Ще декілька десятиріч тому це було окреме село, а сьогодні – частина Садгірського району Чернівців. У Долішніх Шерівцях по вул. Квітковського знаходиться одна з п’ятьох збережених в сучасних Чернівцях дерев’яних церков – Свято-Спиридонівська. Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення, побудована у 1715 році і є прикладом традиційного для Буковини безкупольного дерев’яного храму так званого «хатнього» типу. Забігаючи вперед скажу, що...

Бердичів з усіх боків оточують села, де збереглися колишні панські маєтки з палацами і парками. Сьогодні ми побачимо один з них. Село Райгородок, в якому знаходиться вілла родини Мазаракі, знаходиться в 19 кілометр на захід від Бердичева. Дістатися сюди громадським транспортом доволі просто: село знаходиться на трасі, яка веде з Бердичева на Хмільник, і автобуси тут їздять досить часто. Про місцезнаходження маєтку краще запитати місцевих мешканців: з дороги палац не видно.  Поселення Райгородок, що сьогодні налічує менше 900 мешканців, засновано у 1649 році. До революції це було майже єврейське містечко, де проживало 37 відсотків євреїв. В...

В цьому році проведення передвиборчої кампанії позбавило мене мого улюбленого щорічного задоволення, яке я практикував щороку починаючи з 2007 року, а саме – подорожі в Осіннє Поділля. Я направду сильно переживаю неможливість побачити цього року подільську осінь і свій найулюбленіший Кам’янець-Подільський (навіть більше, ніж якій не побачені мною беффруа). Все, на що спромігся цієї осені, це на одноденну поїздку разом з родиною по Сколівщині на минулі вихідні. Саме їй і присвячую сьогоднішню фоторозповідь. Першою була зупинка на водоспаді Кам’янка поблизу Сколе: Потім пішли пішки до Журавлиного (Мертвого) озера: Ну чим не Полісся?:...

В ніч з п’ятниці на суботу таки знайшов в собі сили трохи помандрувати. І не по закордонам, а по рідній Україні. І не тому, що дуже хотілося кудись пертися, а просто тому, що не міг довго заснути в п’ятницю в вечорі. У півночі вирішив поїхати на вокзал і взяв квиток на перший поїзд, що відходив. Вибір пав на Вінницю і Вінниччину, де я був всього один раз, і то – більше трьох років тому. Вінниччина для мене завжди була найбільш загадковим і одним з таких регіонів, куди мені найбільш хотілося.  Ні сподівання, ні прийняте рішення їхати на Східне Поділля не підвели мене. За один день багато подивитися не зміг, бо їздив громадським транспортом....

На позаминулі вихідні мали цікаву і насичену подорож разом із Сергієм Криницею та Романом Бречком, якою охопили відразу три галицьких області: Львівщину, Франківщину і Тернопільщину. За один день вдалося подивитися аж 15 населених пунктів, що для мене є рекордом. В сьогоднійшній розповіді, крім вищезазначеної мандрівки, додам і попередні, про які раніше не писав, але вони є доречними, оскільки деякою мірою повторювали наш останній маршрут. Враження від останнього не змила навіть минулотижнева поїздка Литвою - настільки яскравими вони є. Шкода, заважали подорожі (не так заважали, як забирали час)лише наші жахливі дороги. Але хіба вони колись...

Кожний, хто їде на Закарпаття або назад поїздом вдень, обов'язково звертає увагу на гарну бойківську церкву і мальовничу панораму села Опорець, що розташоване у Сколівському районі майже перед самим перевалом на межі Львівської і Закарпатської областей. І церква, і навколишня місцевість настільки фотогенічні, що не треба виходити з електрички, щою зафіксувати церкву і село. Опорець відомий з 1490 року. Легенда про його назву розповідає, що колись татарське військо дійшло до села, а місцеві мешканці почали перегороджувати річку буками та смереками. Так як татари не знали місцевості то пішли річку в брід, але вода в річці піднялась і вони...

Закарпатське містечко Свалява в долині річки Латориця знайомо всім завдяки свалявській мінеральній воді і курорту, який виник на її базі. Саме з метою лікування, як правило, і їдуть до Сваляви. Подорожуючі, що прямують на Закарпаття, рідко зупиняються у місті. То і не дивно, адже попереду, майже перед самим носом - справжні закарпатські перлини: мисливський замок Шенборнів, чинадійовський замок та не по-українськи гарне Мукачево з його численними пам'ятками і замком Паланок. Я і сам випадково попав у Сваляву: перший автобус із Довгого, яким мені попався, йшов саме сюди. Щоб обійти центр міста і повернутися назад на вокзал, достатньо і...

Сюди я давно хотів попасти, знаючи, що тут зберігся не надто відомий замок-палац, а швидше - оборонний двір Долгаїв-Телеки. Про замок у Довгому я, як і більшість інших, дізнався з книги Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" (2005 р.), останній розділ якої (про Закарпаття) Микола Казурак. Там було описання замку і його коротка історія, які, очевидно, були запозичені з чотирьохтомника "Памятники градостроительства и архитектуры УССР" (1983 р.). Після цього майже нічого нового про Довжанський замок ніхто не писав. Містечко Довге лежить в долині річці Боржава в 26 кілометрах на північний схід від Іршави. У позаминулі вихідні я...

На цих вихідних я знову побував у Виноградові. Тут починається Боржавська вузькоколійка, яка була основною ціллю моєї подорожі Закарпаттям. Прибувши до Виноградова о 6 годині ранку поїздом Львів-Солотвино, я мав дві години для того, щоб оглянути Виноградів. Ранок вихідного дня –це найкращий час для огляду будь-якого міста. Незважаючи на попереднє уявлення про Виноградів, як маленьке містечко, де все цікаве знаходиться поруч, місто реально велике! Пам'ятки розкидані, а щоб подивитися все, треба витратити чи не половину дня. А дивитися є що: руїни замку Канків, найстаріший на Закарпатті бароковий палац Перені, декілька храмів, шпилі яких...

Я вже звик, що у 80% випадків, коли я запрошую когось поїхати разом мандрувати, ніхто не зголошується. Так само було і цього разу. Мені дуже шкода (не себе, а тих, хто міг поїхати і не поїхав). Маршрут був абсолютно непланованим, а отже, мандруючи позавчора Закарпаттям, я віддав себе в руки ненадійних закарпатських розкладів автобусів і поїздів. І вийшло дуже цікаво і, головне, непопсово. Головною фішкою подорожі було катання Боржавською вузькоколійкою, про існування якої я чув, мабуть років з першого чи другого класу школи: і ще з того моменту думав, коли ж я виросту, щоб бути не від кого незалежним, і поїхати собі кататися куди захочу....

Сьогодні, 28 червня, в Золочівському та Олеському замках відбулося відкриття експозиції батальних полотен італійського художника Мартино Альтомонте "Битва під Віднем" та "Битва під Парканами". Картини колись було врятовано від фізичного знищення та збережено Героєм України, директором Львівської галереї мистецтв Борисом Возницьким, який планував їх розміщення в експозиційних залах музею. Частину картини "Битва під Віднем" (точніше, її половину) відвідувачі замка в Олеську могли бачити і раніше. Однак, повністю полотно не експонували, оскільки висота стель приміщень замку просто не дозволяло цього робити. Коротко про історію і про те, чому...

Село Черче з його без перебільшення довершеною дерев'яною церквою св. Василя лежить в 5 кілометрах на північний захід від Рогатина. Повз село проходить траса Львів - Рогатин - Івано-Франківськ. Але храм лежить не при дорозі. Щоб довго не петляти, краще відразу запитати місцевих мешканців, як ся дістати церкви. Перша письмова згадка про Черче датується 1443 році. Назва села походить від землі, на яких оселилися перші монахи - ченці, а потім побудували свій перший монастир. Спочатку село звалося Чернецьке, але пізніше в назва перейшла у ту, що використовується сьогодні. У 1925 році на базі сірководневих джерел з сульфідними водами у селі...