Моє нездорове захоплення залізницями почалося ще років у п’ять. В першому класі школи в мене вже була величезна (десь на пів кімнати) карта Української і Молдавської РСР, де західна її частина була уздовж і поперек ізрізана залізницями. Ще тоді я звернув увагу на дивну залізничну рогатку, одна гілка якої виходила з Берегова, друга з Виноградова, а потім вони з’єднувалися і залізниця вела в гори в якусь Кушницю. Пізніше, коли я дізнався, що то не звичайна залізниця, а вузькоколійка, я ще більше нею зацікавився. Будучи ще шкільним учнем, я постійно мріяв вирости і бути незалежним, щоб в будь-який момент поїхати загадковим поїздом до Кушниці....