Україна

Бершадь - історичне місто на Східному Поділлі (Брацлавщині), райцентр у Вінницькій області. Місто відоме з 1459 року, як фортеця з шестиметровим валом на південному кордоні Литовського князівства. Весь час свого існування аж анексії Східного Поділля Російською імперією, Бершадь була прикордонним містечком і, фактично, краєм європейської цивілізації. До Другої світової війни Бершадь була майже суцільним єврейським містом: у 1939 році 75% населення міста складали євреї. Сьогодні Бершадь - одне з небагатьох історичних поселень України, де зберігся штетл (єврейське містечко). Тут же знаходиться єдина в Україні глинобитна синагога. Наприкінці...

Тростянецький дендропарк - популярний туристичний об'єкт в Чернігівській області, який туристи, як правило, відвідають вкупі з палацово-парковими комплексами в Сокиринцях і Качанівці. На відміну від останніх, розкішного палацу в Тростянці немає, зате є неземної краси ландшафтний парк, який на початку ХІХ століття заклав Іван Скоропадський - український меценат, громадський та культурно-освітній діяч, дід останнього гетьмана України — Павла Скоропадського. Вперше Тростянець згадується в історичних джерелах в зв'язку з нападом на нього 27 квітня 1629 загону польської шляхти, в наслідок якого селище було повністю зруйноване. Пізніше, на...

З декількох десятків колишніх провінційних панських резиденцій на території сучасної України, доглянуті та пристосовані для відвідання можна перерахувати на пальцях однієї руки: Самчики, Шенборн, Березова Рудка, Качанівка... З останньою, найбільш охайною серед усіх, ми сьогодні і познайомимося. Одну з своїх рези­денцій на хуторі Качанівка поблизу Парафіївки заснував у 1770-х роках президент Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії граф Петро Рум'янцев-Задунайський. За проектом московського архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосцепанов звів розкішний палац та спланував регулярний парк при ньому. Архітектура...

Ансамбль садиби прилуцького полковника Павла Ґалаґана в Сокиринцях - найкраще збережений взірець великопанської садиби 1-ї половини XIX ст. за землях Лівобережної України. Садиба розпланована в 1823 - 1825 рр. запрошеним з-за кордону садівником І.Бістерфельдом за участю архітектора П.Дубровського, який є автором усіх споруд ансамблю. Протягом 1824 - 1835 рр. збудовано збережений донині палац, огорожу з брамою, службові флігелі, стайні, паркову альтанку, оранжерею, місток у парку. У створенні парку брали участь садівник К.Хрістіані та паркобудівник Редель. У різні роки садибу П.Ґалаґана відвідували й жили тут видатні діячі культури - Т....

З першого погляду, дивлячись на Густинський Свято-Троїцький монастир, можна подумати, що знаходишся чи то в Суздалі, чи то в Углічі, чи то в якомусь іншому місті "Золотого кільця". Насправді ж, всі 4 густинські церкви - це козацьке (українське, мазепинське) бароко. Просто так їх "прикрасили" нові господарі з московського патріархату, що тепер Густинський монастир виглядає, як якійсь підмосковний кремль. Проте, якщо добре придивитися, по двох головних монастирських храмах - Свято-Троїцькому і Петропавлівському, можна навіть би було вивчати архітектурк козацького бароко. Якби позолочені бані та ядовитий колір не заважали. Густинський Свято-...

З недавніх пір старовинні козацькі містечка Лівобережної України з церквами в стилі козацького бароко та типовими для лівобережжя бароковими кам'яницями стали мені подобатися більше, ніж галицькі містечка з ратушами, замками і костелами. Особливо приваблива в цьому плані Чернігівщина, про яку я буду розповідати найближчими днями. Після величного Чернігова, Козельця, Седнова та сіл з дерев'яним церквами і палацами настала черга міста Прилуки - одного з найбільш давніх руських міст та одного з найпривабливіших міст сьогодення з козацьким минулим. В Прилуках декілька церков в стилі козацького (українського, мазепинського) бароко, декілька...

На Великоденні свята катався маловідомими куточками Східного Поділля - південно-східною Вінничиною і західною Черкащиною. Дуже давно мріяв побувати в цих місцях, де сконцентровано багато забутих пам'яток, пов'язаних переважно з польською шляхтою на землях, які наприкінці XVIII ст. відійшли до російської імперії. Окрема частина подорожі - це колишні єврейські міста і містечка, в більшості з яких майже не залишилося євреїв, але зберіглися синагоги і старі єврейські будинки. Маршрут вийшов такий: Буки - Іваньки - Тальне - Легедзино - Умань - Бершадь - Баланівка - Ободівка - Верхівка - Капустяни - Савинці - Соколівка - Жабокрич - Крижопіль....

Щойно повернулися з улюбленого Поділля. На цей раз їздили з родиною. Дуже насичено: близько 30 старовинних міст і містечок із замками, палацами, костелами, печерами та водоспадами. Маршрут вийшов такий: Бердичів - Хмільник - Летичів - Меджибіж - Маліївці - Дунаївці - Вел.Жванчик - Голозубинці - Кривчик - Рахнівка - Кам'янець-Подільський - Рихта - Кудринці - Скала-над-Збручем - Лосяч - Колиндяни - Шманьківчики - Чортків - Червоногород - Озеряни - Борщів - Кривче - Мельниця-Подільська - Дзвинячка - Окопи св.Трійці - Жванець - Хотин. Всього проїхали близько 1700 км. Якщо їхати до Кам'янця з Києва, то краще - трасою через Житомир-Бердичів-...

Порохова - село в Бучацькому районі Тернопільщини на півдорозі між Коропцем та Золотим Потоком. Відомо з 1452 року. В 1893 році в селі було збудовано дерев'яний костелик, який розібрали 1930 року через поганий стан. Відомо, що у 1912 рокці граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких побудувалималий камінний млин, мешкальний будинок та стодола. Костел, який зараз можна побачити в центрі села, було збудовано у 1929 році під титулом Богоматері Королеви Польщі. Храм діючий. Вікіпедія пише, що в Пороховій ще є палацик польських шляхтичів Цєлецьких, але ми його не бачили.

Це - десь посередині між Чортковом і Бучачем. В Білобожницю ми попали під час справжньої бурі: несе потемніло, почалося страшна злива, а вітер був такий, що машину носило по дорозі. Тому вийти з машини в Білобожниці більш, ніж на хвилину, не виявилося можливим. Білобожниця вперше згадується у 1581 році. Протягом XVI - XIX століть Білобожниця мала статус містечка і мало свій герб, про що свідчать знахідка війта Білобожниці Франца Борисикевича наприкінці ХІХ століття у Галицькому Намісництві документи. Навіть на в'їзді та виїзді із поселення стояли таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця». Неоготичний мурований костел у...

Маленьке село Залав'є Теребовлянського району розташовано всього за кілометр від Підгайчиків на протилежному березі річки Серет біля впадіння в неї річки Гнізна. За переказами назва походить від того, що воно розташовано неподалік від села Зеленче, де колись була пристань княжої Теребовлі і торговиця: отже люди будували житла за купецькими лавами. Кажуть, що цих лавах ще в княжі часи крамарі виставляли свій торг. Вперше Залав'є згадується у 1423 році у земських книгах міста Теребовлі. Оскільки воно лежало на торгівельному шляху, то не раз піддавалося нападам турків і татар. Село було повністю зруйновано ними у 1453 та 1467 роках, а також...

Село Застіноче (489 мешканців) починається майже відразу, як закінчується Теребовля, якщо їхати на захід у бік Дарахова і Зарваниці. Назва села, перша згадка про яке відноситься до 1471 року, походить від крутого берега, який нагадує стіну, за якою розташовувалися оселі місцевих мешканців. В Застіночому добувають червоний камінь-пісковик, який є коштовним будівельним та оздоблювальним матеріалом. За австрійських і польських часів каменоломнями розпоряджалося місто. В центрі села зберігся будинок канцелярії каменоломні. За Австрії і за Польщі з місцевого пісковику виробляли плити на тротуари, підвіконники, великі блоки на пам'ятники, сходи...