09.07.2024 В одні з червневих вихідних відвідав Полтаву на запрошення своєї подруги Інни, з якою ми у розпал пандемії у 2021 році відвідували Бразилію. Звичайно, я був у Полтаві багато разів, але з кожним новим візитом відкриваю це місто по-новому. Та було і зараз. Вперше відвідав садибу-музей Котляревського, район Поділ, прогулявся берегом Ворскли та познайомився з місцевою кухнею.
Привіт, Полтава!
Пока фотографував пам'ятки на Івановій горі, Інна фотографувала мене:
Біла альтанка - один із символів міста, споруджена вперше в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви.
Свято-Успенський кафедральний собор на Івановій горі є визначною пам'яткою козацького (українського, мазепинського) бароко 2-ї половини XVIII століття.
У 1934 році собор було зруйновано московсько-більшовицькими окупантами. Вціліла лише дзвіниця. З з 1999 по 2005 року проводилися роботи з відновлення собору.
Щасливий від того, що знову у Полтаві)
Вид на район Першотравневого проспекту та храм Віри, Надії та Любові:
Цього разу вперше відвідав комплекс садиби Івана Котляревського, в якому влаштовано музей літературно-меморіальний музей засновника нової української літератури.
Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля.
Пам'ятник Івану Котляревському на території садиби:
Комора садиби:
В часи митця садиба містилася поблизу міських фортечних споруд, на Успенській вулиці — тодішній центральній вулиці міста. Хату придбав 1751 р., як зазначається у купчій, дід Котляревського Іван, на той час диякон Успенського собору. В цьому будинку великий поет Іван Котляревський народився і помер.
Відтворення комплексу здійснювали за акварельним ескізом Т. Г. Шевченка (був тут у 1845 р.), на якому хату зображено від Ворскли на тлі Успенського собору; літографії художника Р. Мелліна, де будинок показано від воріт; за спогадами сучасників та за планом садиби 1837 р., знайденим у Полтавському обласному архіві.
Стара піч в інтер'єрі:
Письмовий стіл поета:
Кухня:
Інна дуже наполягала на цій фотці:
Будинок Полтавського губернського земства - найдосконаліша спорода у стилі українського модерну:
Випадково знайшли на вул. Пилипа Орлика мистецьку крамницю-кав'ярню "100 доріг":
Ціни дуже демократичні: за 100 грн. випили по коктейлю. У кав'ярні - багато виробів мистецтва: від картин до скульптур:
Два півні на вході до крамниці:
Вироби з дерева від місцевих майстрів:
Старі будинки і дворики на вул. Пилипа Орлика:
Будинок з дерев'яним ганком:
Дуже люблю цей вказівник на вул. Спаській:
Знайшли цікавий оглядовий майданчик в кінці вул. Конституції:
Вид з майданчику на Хрестовоздвиженський монастир:
Класицистичний палац на вул. Спаській:
Забудова вулиці Стрітенської:
Комунальник у колодязі та котик у Сонячному парку:
Будівля Національного банку - чудовий приклад модерну:
Особняк у стилі українського модерну на вул. Небесної Сотні по дорозі на Поділ:
Завітали у ресторан української кухні "Козачка" по дорозі на Поділ:
Інтер'єри і кухня - просто фантастика!
На наступний день вирішили прогулятися райончиком Поділ та берегом Ворскли. Полтавський Поділ - це зовсім не Поділ у Києві, але тут трапляються цікаві зразки міжвоєнної архітектури:
Забудова полтавського Подолу:
Вид на Ворсклу з мосту на вул Миру на Подолі:
Хрестовоздвиженський монастир та міський пляж:
Вид на Ворсклу з іншого боку мосту:
Забудова в районі залічничного вокзалу "Полтава-Південна":
Наприкінці прогулянки вирішили прогулятися берегом Ворскли:
Інші розповіді про Полтаву:
Сподобався пост? Поділись з друзями!
