29.10.2022 Емоції від Петри зашкалюють. Прийнято вважати, що місто в скелях в біблійному Єдомі (Ідумеї) зробили у 1 - 3 століттях семітські племена ідумеїв - народ, який пішов від Ісава (Єдома), який був старшим братом Якова. Або ж набатеї, в яких Петра була столицею. Коли розглядаєш фасади, а особливо деталі, розумієш, що це усе неможливо було зробити примітивними інструментами.
Та чи могли створити такі шедеври племена, які їздили на верблюдах і жили в наметах? Ми все одно не дізнаємося, чи правду кажуть історики і археологи про Петру чи ні. Нам залишається лише насолоджуватися красою, походження якої до кінця невідомо.
Вирушаємо рано з ранку, до світанку. Каси відкриваються у 6 годині ранку. Треба йти якомога раніше, щоб встигнути зробити фото у фасаду знаменитої Казни, поки там немає натовпів туристів.
До найвідомішої пам'ятки Петри від каси йти близько 3 кілометрів. Початку - долиною серед гробниць в обелісків, а потім - надзвичайно мальовничої ущелиною. Перша зупинка - цистерни джинів, тут зберігали воду:
Майже навпроти - могила обелісків, одна з давніх набатейських гробниць:
Хвилин 20 неспішної прогулянки і заходимо в ущелину Сік довжиною майже 2 кілометри, яка веде до головної площі перед фасадом Казни.
Людей немає, ми перші, тому досхочу робимо фото ущелини.
Скеля, яку називають "Слон". Правда ж схоже? Шкода, що хобот - в скороченому варіанті.
Дмитро фотографує Наталку. Фотосесію можна робити через кожні 5 метрів. Все навколо - неймовірно фотогенічне!
Ущелина стає все вужче і цікавіше:
А на горизонті вже видніється фасад Казни:
І ось він, найзворушливіший момент: вид на Казну з ущелини Сік:
Виявилося, що ми не перші, хтось прийшов раніше нас. Але нічого страшного, верблюди-моделі вже чекають, щоб їх сфотографували на тлі фасаду Казни. Вже за годину фото зробити буде майже неможливо.
Аль-Хазне або Казна - це одна з гробниць набатейської столиці, очевидно, усипальниця одного з царів Набатеї. Араби її називають "Скарбницею фараона", а слово "аль-хазне" перекладається, як "сховище". Фасад Казни повністю видовбаний у скелі.
Деталі фасаду Казни:
Верблюд - обов'язковий атрибут усіх туристичних локацій Петри:
На площі біля Казни є кафешка, де можна попити кави з видом на фасад.
Більшість туристів доходять до Казни, фоткаються і йдуть назад. А дарма: Казна - це лише початок Петри. Попереду - ще багато таємниць. Щоб роздивитися все найцікавіше - потрібно хоча б 2 дні.
Найгарніший вид на Казну відкривається зверху, з гори Кубта. Здавалося б, це зовсім поруч з площею, на якій розташована Казна. Але дістатися сюди не так просто. Зараз розповім як.
Від Казни йдемо головною стежкою Петри, яка називається "вулицею Фасадів". Минаємо декілька гробниць:
Незабаром зліва від дороги буде римський амфітеатр. Він міг вміщати до 7 тисяч глядачів. Збудували амфітеатр набатеї, а добудували вже римляни. Петра ще й була важливим центром Римської імперії.
Біля амфітеатру збереглося декілька римських колон:
За амфітеатром повертаємо направо і піднімаємося до Королівських гробниць.
Основна частина споруд Петри, яка дійшла до наших часів, це гробниці, видовбані у скелях. Найбільш симпатичними є так звані Королівські гробниці з фасадами з шедервалними різьбленнями. Всього їх чотири.
Урнова гробниця (Urn Tomb):
Шовкова гробниця (Silk Tomb):
Корінфська гробниця:
Палацова гробниця:
За королівськими гробницями піднімаємося на гору. Підйом досить тривалий і достатньо складний. Але види будуть неймовірні!
Вид на Великий храм Петри на вулицю Колонади:
Внизу - римський амфітеатр:
Піднявшись на вершину гори Кубта, доведеться спустити трохи вниз до оглядового майданчика. Весь шлях займе до 2 годин. Складно, але воно вартує того! Звідси видно Казну.
А на самому майданчику спритний йорданець влаштував собі міні-кафешку з майданчиком для фотографування. Не потрапивши всередину і не купивши якійсь напій, ви цього магічного виду не побачите.
Але вид дійсно інстаграмний і вартує 120 гривень за стакан чаю чи соку. Так, не дивуйтесь, Йорданія, мабуть, найдорожча з 67 країн, в яких побував. Але готовий їздити сюди ще і ще!
Деталі фасаду Казни:
Пити каву з видом на Казну - неймовірне щастя!
Повертаємося назад і вже з відомого нам оглядового майданчика роздивляємося більшу частину Петри:
Внизу бачимо залишки візантійського храму з колонами:
Амфітеатр:
Вид на північ:
Спускаємося і рухаємося вулицею Колонади у бік Великого храму Петри:
Входимо до давнього античного храму через ворота Адріана або ворота Теменос:
Вони прикрашені барельєфами:
Великий храм Петри був збудований на початку І століння нашої ери набатейським царем Аретою IV.
Храм Душари:
Від великого храму починається довгий підйом уверх до Монастиря. Після півдня насиченої прогулянки Петрою зробити це пішки досить важко. Тому можна піднятися на віслюку за 5 динарів. Ось як це виглядало у 2005 році (цього року фото чомусь не зробив):
По дорозі до монастиря побачимо ще одну цікаву гробницю. Це - Трикліній Лева. Вона також була збудована у 1 столітті нашої ери.
Якщо придивитися, то на фасаді можна побачити двох левів по боках:
Віслиця Шакіра підняла нас не до самого Монастиря, а до місцевого туристичного базару по дорозі. Від нього до монастиря підніматися близько кілометра. А продавці на цьому базарі - найбільш нав'язливі.
Ер-Дейр - найвідоміша (після Казни) і одночасно найвіддаленіша гробниця Петри. Її хоч всі і називають "Монастирем", насправді це є звичайна гробниця з фасадом, шо нагадує Казну.
Деталі фасаду Монастиря:
В Петрі є гора Джебель Гарун: там помер і похований первосвященник Аарон, брат Мойсея. Цього разу туди не дійшов, тому фото - 2005 року з плівкового фотоапарату:
Нереально втомлені, але щасливі, повертаємося назад. Додому нам знову належить пройти близько 6 кілометрів пішки.
Знову проходимо крізь Казну і повертаємося в готель:
А ввечері на нас ще чекало нічне шоу Петри:
На площі перед фасадом запалюють сотні свічок під звуки східної музики:
А в поселенні Ваді-Муса, в якому розташований вхід у Петру, є джерело Мойсея.
Під час Ісходу з Єгипту євреям не вистачало питної води. Мойсей вдарив посохом у скелю і з неї потекла вода.
Сподобався пост? Поділись з друзями!
