Марсіанські пейзажі пустелі Ваді-Рам

Це був третій наш день в Йорданії під час подорожі у січні 2022 року. В захваті від кожної миті. Хоч і об'їздив її раніше, але хочеться повертатися знову і знову.

Пустеля Ваді-Рам на півдні Йорданії - це жовті та червоні піски, дюни, гори чудернацьких форм, природні арки і пейзажі, створені вивітрюванням. А ще - верблюди і бедуїнська гостинність. Відзначу, рівень сервісу за останні 10 років тут помітно виріс: нові джипи, мобільний зв'язок, місця для ночівлі. А приємним бонусом буде майже повна відсутність туристів!

Завдяки нереальним пейзажам тут знімалося багато культовий кінострічок. Серед них - "Лоуренс-Аравійський", "Зоряні війни", "Аладдін", "Трансформери", "Останні дні на Марсі". А світову відомість пустеля отримала завдяки Лоуренсу Аравійському, який воював тут у 1917 році в часи арабського повстання проти Османської імперії.

Прибуваємо до пустелі з ранку з Акаби. Купуємо куфії-арафатки, сідаємо по джипах і вирушаємо у подорож марсіанською пустелею!

Перша зупинка - невеликий бедуїнський табір під горою біля джерела Лоуренса Аравійського.

Щоб побачити джерело, треба піднятися вище на гору. Але ми економили сили для подальших пригод, яких попереду було багато. Тому обмежилися видом на бедуїнський табір та навколишні пейзажі.

Рухаємося далі серед скель і рожевого піску:

Пейзажі постійно змінюються, як і колір піску:

Наша мета - найінстаграмніша піщана дюна пустелі Ваді-Рам, яку називають "Червоною дюною".

Піднімаємося на дюну. Це виявилася задача не з простих. Коли зняли з себе взуття, то підніматися стало набагато простіше.

З дюни відкриваються справді неземні пейзажі пустелі:

На горизонті бачимо якесь поселення. Мабуть, бедуїнське село:

Іноді можна помітити табори, в яких на ніс можна залишитися туристам. У 2005 році я ночував в одному з таких таборів просто неба. Але зараз була зима і ночі були холодними.

Чим далі, тим пейзажі стають все цікавішими:

Наступна зупинка - міст "Мала Арка". Це природне утворення, яке з'явилося внаслідок вивітрювання. На місток можна обережно піднятися і сфотографуватися.

Віка:

Наталка і я:

Далі ми поїхали у каньйон Хазалі. Це - вузька ущелина, по дні якої тече струмок. А стіни подекуди розписані древніми петрогліфами.

Наталія в ущелині Хазалі:

Ті самі петрогліфи:

Дивіться, які скелі біля ущелини Хазалі:

Наталка молиться і читає Шахаду:

На обід ми зупинилися в одному з бедуїнських таборів, облаштованих спеціально для туристів. Туристів, крім нас, не було.

Зустрічали нас лише верблюд і повар.

Вікторія і Наталія готується до чаювання:

Їжу чекали годину, а тому було достатньо часу зробити фотосесії. Добре, що намет був облаштований у бедуїнському стилі, та ще й можна було приміряти на себе бедуїнський одяг.

Віка і Діма:

Наталка, Олег і їхні діти Богуслава і Святослав:

Можна було навіть пограти на бедуїнських музичних інструментах:

Добре пообідавши бедуїнською їжею, поїхали дивитися на головну природну цікавинку Ваді-Рама - природній кам'яний міст Um Frouth Rock Bridge.

На міст усі намагаються залізти. Але мені це здалося небезпечним.

Тому ми насолоджувалися співами і танцями місцевих мешканців:

Перед тим, як покинути пустелю, ми приїхали подивитися на захід сонця. Обрали одну зі скель, яка утворилася в результаті вивітрювання. Вона дуже нагадувала людську голову:

Захід сонця в пустелі вийшов, як завжди, неймовірним:

А далі була довга дорога у повній темряві на північ до поселення Ваді-Муса. Бо з самого ранку на нас чекала легендарна Петра.