Короп

Попередня стаття
Прикарпаття і Тернопілля
Наступна стаття
Осінні Карпати: Ворохта і Буковель

Короп - давнє містечко на Чернігівщині, що існувало ще до татаро-монгольської навали. Але найдовшим періодом історії Коропа - це була козацька доба і пов'язані з нею події. З тих часів в містечку залишилося декілька історичних пам'яток, які доповнюють пам'ятки, створені у посткозацький період - ХІХ столітті. Це декілька різностильних церков, синагога та стара міщанська забудова кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Найцікавішим храмом Коропа є Вознесенська церква, зведена у 1764 році у стилі козацького бароко. Церква належить до досить рідкісних споруд тетраконхового типу, яка відрізняється він інших подібних храмів тим, що має восьмибічний підбанник.

Церква була зведена коштом отамана генеральної артилерії Петра Юркевича за проектом архітектора Максима Мосцепанова. Товщина стін храму становить від 1,45 до 1,65 метри.

Церква увінчана восьмигранним барабаном, що несе купол з глухою главкой. На пілястрах, що членують конхи, раскрепований вінчаючий карниз. Кути основного об'єму фіксуються також пілястрами, капітелі яких утворені раскреповкою нижнього поясу трикутних фронтонів, вписаних в аттік. Пластична обробка восьмигранного барабана повторює тему основного об'єму і завершується також аттиком. Підфризовий поясочок оконтовує перемички віконних отворів барабана.

Напроти Вознесенської церкви стоять руїни найстарішого храму Коропу - Іллінської церкви-фортеці. Знавці української архітектури датують її будівництво кінцем XVII - початком XVIII ст., а дехто припускає, найдревніша її частина, можливо, відноситься до XV — XVI ст. В козацькі часи Короп був поселенням військового характеру. Мабуть спочатку тут була невелика церква, пристосована до оборони, про що говорить надзвичайна товщина її стін.

За часів Самойловича або в роки російсько-шведської війни над будівлею була зведена вежа, в якій поміщалися гармати, а з південного боку був прибудований подовжній корпус, призначений для розміщення гарнізону і зберігання боєприпасів. У третій етап - в 50-60-х роках XVIII ст. - був зведений восьмикутний барабан з куполом, а бійниці перероблені у вікна.

Внутрішні і зовнішні стіни будівлі досягають товщини 2-2,5 м. Нині будівля двоповерхова, верхній поверх перекритий коробчастим зведенням. Загадкою є непропорційно величезна, масивна вежа, що несе зверху восьмерик і купол. Ця вежа зведена пізніше, пілястри її північного фасаду не співпадають з пілястрами перших двох поверхів.

Зовсім несподіваний вид має південний фасад будівлі. З цього боку прибудований витягнутий двоповерховий корпус; його нижній поверх складається з двох подовжніх камер і проходу в центрі, який веде на другий поверх. Верхній поверх прибудови є довгим коридором, перекритим коробчастим зведенням з характерними для першої половини XVIII ст. розпалубками над вікнами.

Напевно, найсимпатичнішою спорудою Коропа можна вважати синагогу, яка походить з ХІХ століття. Знаходиться божниця на виїзді з центру міста в бік Києва:

Декоративні башточки на кутах синагоги:

В центрі міста є декілька будинків минулого та позаминулого століття:

Є багато будинків традиційного для північної частини України типу, у тому числі і дерев'яні:

Неподалік від центру зберігся будинок, в якому народився Микола Кибальчич - винахідник і революціонер-народник українського походження, автор схеми першого у світі реактивного літального апарату. Був страчений за замах на імператора Олександра II.

На центральній площі знаходиться ще один доволі цікавий храм - Феодосіївська церква. Подекують, що її звели у 80-х рр. XIX ст. у псевдоросійському стилі після страти Миколи Кибальчича. У 30-х рр. XX ст. її закрили, а згодом зняли бані і переробили всередині під кінотеатр. Зараз в колишньому храмі розміщується регіональний історико-археологічний музей.

Ще одна церква середмістя - Успенська, була споруджена в центрі Коропа у 1767 р. Як мурований храм, вона постала у 1894 р. Зведена церква на кошти коропських міщан Євдокима та Макара Стовпцових за заповітом їхнього батька Антипа Стовпцова, а священиком в ній був батько Миколи Кибальчича Іван Йосипович.

Попередня стаття
Прикарпаття і Тернопілля
Наступна стаття
Осінні Карпати: Ворохта і Буковель