Іркутськ

За цей місяць ми проїхали і пролетіли відстань, рівну майже половині екватора! 18000 км, з них 10000 по повітрю, інші по суші.
Побували в Монголії, Бурятії, побачили одні з найкрасивіших місць на планеті: пустелю Гобі, міфічну Шамбалу, найкрасивіше у світі озеро Байкал, полазили по Східних Саянах. Бачили ще багато усього цікавого, усе це можна подивитися на фотках.
І найголовніше, побачили купу цікавих людей, познайомилися з їх способом життя, менталітетом, звичаями.

Маршрут був наступним:

Дніпропетровськ - Москва (потяг)
Москва - Іркутськ (літак)
Іркутськ - Улан-Уде (потяг)
Улан-Уде - Кяхта (мікроавтобус)
Кяхта - російсько-монгольський кордон(таксі)
Кордон- Сухбаатар (таксі)
Сухбаатар - Улаанбаатар (потяг)
Улаанбаатар - Сайншанд (потяг)
Сайншанд - Таван-дохой (таксі)
Таван-дохой - Сайншанд (таксі)
Сайншанд - Улаанбаатар (потяг)
Улаанбаатар - Сухбаатар - Наушки - Слюдянка (потяг)
Слюдянка - Порт-Байкал (потяг "матаня")
Порт-Байкал - Ліствянка (пором)
Ліствянка - Іркутськ (автобус)
Іркутськ - Сахюрта (мікроавтобус)
Сахюрта - острів Ольхон, пос.Хужир (пором УАЗик в п'яним в дошку бурятом)
Хужир - Іркутськ (пором автобус)
Іркутськ - Слюдянка (електричка)
Слюдянка - Аршан (таксі)
Аршан - Слюдянка (автостоп)
Слюдянка - Іркутськ (мікроавтобус)
Іркутськ - Москва (літак)
Москва - Дніпропетровськ (потяг)

Можу сказати, що було дуже багато труднощів, з якими стикалися щодня : чим куди добратися, де ночувати. Але на нашому шляху зустрічалися тільки добрі люди: і росіяни, і монголи, і буряти.
Тільки двічі нам зустрілися погані люди: це російські прикордонники на російсько-монгольському кордоні в Кяхте, які фактично просто так зіпсували нам наші паспорти, а також по дорозі назад в Наушках, де над нами почали знущатися тільки тому, що ми українці. Але, дурні - вони і є дурні, вони не мають національності. Вірніше, люди, які представляють обличчя своєї країни, при цьому, ганьблячи її перед іноземцями, не гідні бути громадянами своєї країни, а тим більше служити державі.

В Іркутськ ми прилетіли дуже рано вранці. Після московської спеки тут нас зустріла зима. Іркутський аеропорт - справжня сибірська екзотика! Зал прильоту був невеликою кімнатою розміром 10 на 10 метрів з низькою стелею без ремонту і стільців. Кімната була повністю заповнена такими, що прилетіли: росіянами і іноземцями, які чекали свій багаж.
Оскільки у нас була безсонна ніч, місто ми оглянули тільки з вікна маршрутки, яка везла нас з аеропорту на залізничний вокзал. Вокзал відреставрований і є красивою архітектурною спорудою, зроблену під старовину: