Гнівань

Якщо ви полюбляєте тевтонські замки і всілякі північноготичні костели, і по якимось причинам не можете поїхати до Гданська чи Мальборка, то сміливо їдьте у Гнівань, що поруч з Вінницею. Така собі українська "Пруссія в мініатюрі". Це, звичайно, жарти. Гніваню до Гданська далеко, як бо неба рачки. Але вже якщо опинилися в подільській глухомані між Вінницею і Жмеринкою, гніванський костел Св. Юзефа треба оглянути. Перша письмова згадка про Гнівань походить з 1629 року. Аж до кінця ХІХ століття це було нікому невідоме село, яке навіть не мало свого храму. Його дивна назва, вочевидь, пов'язана з гнівливістю місцевих мешканців. Історія повернулася до Гніваня обличчям, коли повз нього проклали залізницю Київ - Одеса і почали розробку граніту, яка ведеться і в наш час.

З другої половини XVIII століття гніванці відвідували костел Св. Матеуша у Ворощиловці, який звели у 1776 році. Помираючи у 1897 році, настоятель костелу отець Ян Барановський заповів власний капітал у сумі 5 тисяч рублів для будівництва нового храму. Через два роки вірні парафії звернулися до єпископа Житомирської дієцезії Луцько з проханням побудувати новий костел на лівому березі Південного Бугу - у Гнівані. будівництво було розпочато у 1906 році за проектом Фелікса Ольшанського. Новозбудований костел освятили 14 вересня 1906 року під титулом Св. Юзефа Обручника. Храм був виконаний у неоготичному стилі, а архітектура його фасаду нагадувала готичні храми середньовічної Прусії. Гніванський костел - це тринавова базиліка з прибудованою з боку вежею-дзвіницею. На її фасадах на фоні червоної цегли помітні вертикальні білі смуги. Ні центральному фронтоні та по периметру будівлі виділяються високі вузькі ніші, вкриті білою штукатуркою. В завершенні стін по периметру є імітація машикулей - середньовічних бійниць, у вигляді великого зубчатого фризу. Храм мав три дзвони з романтичними назвами: Зігмунд, Кароліна і Сигнатурка. Навесні 1930 року совіти зняли дзвони для потреб електротехнічної промисловості. Наступним на черзі був хрест, який скинув з вежі комуністичний активіст Пьотр Євтіхов. Цей акт не пройшов для окупанта безслідно: після цього він прожив лише тиждень. Костел остаточно закрили у 1935 році, а приміщення перепланували для гуртожитку пожежних курсів. В часи Великої Вітчизняної війни німці відкрили храм для богослужінь, який згодом знову закрили визволителі. У 1958 році в костелі розмістили цех підшипникового заводу. Для цього об'єм храму поділили на 4 поверхи і розібрали вежу. Римо-католицькій громаді костел повернули у 1992 році. Згодом святиню відновили у первісних формах. Вітражі на головного вікні та бічних вікнах: