Давидени: сім дерев'яних храмів на одне буковинське село

ДАВИДЕНИ (офіційна назва «Давидівка») – неймовірно цікаве і унікальне село, село рекордсмен. Його унікальність полягає, по-перше в тому, що населений пункт з трохи більше трьома тисячами мешканців займає площу, співставну із площею невеликого обласного центру. А, по-друге, тим, що в цьому селі розташовано відразу сім дерев’яних храмів, більшість з яких викликає неабиякий інтерес як у туриста, так і дослідника дерев’яної архітектури. Кажуть, що ще є і восьмий храм – греко-католицька церква лісі на північній околиці села. Але туди моя Dacia не дісталася: на півшляху застряла у величезній калюжі.

Це справжній рекорд не лише для Буковини, але й для усієї України. Тому огляд його пам’яток потребує наявності вільного часу та, особливо, відповідного транспорту. Дороги в Давиденах страшненькі, без твердого покриття.

Якщо їхати з боку Череша, то у центрі села повертаємо праворуч. За містком через Серет повертаємо ліворуч і опиняємося в куті Давидени-центр. Про розташування перших двох пам’яток треба спитати у місцевих мешканців. З дороги їх не видно. Першою в очі кинеться висока і відносно нова дерев’яна триверха церква Святих Архангелів Михаїла та Гаврила, зведена у 30-х роках минулого століття.

Архітектура церкви поза канонами буковинських шкіл дерев’яного зодчества, а скоріше за все є відображенням тогочасних архітектурних віянь, що йшли з країни-окупанта: Румунії. Бабинець, нава та вівтар є надзвичайно високими для традиційних дерев’яних храмів і мають два рівні вікон. Стіни вкриті тесом, окрашеним у зелений колір, а вхід до церкви розташований з південого боку. Всі три верхи церкви мають по два заломи, нижній з яких – четверик, верхній – восьмерик із невеличкими віконцями на кожній грані. Поруч з церквою – дерев’яна каркасна двоярусна дзвіниця. Її стіни викрашені у зелений колір, а дах вкритий ґонтом.

Уважно подивіться на фото: такою церкву ви бачите в останній раз! За словами «реставраторів» через декілька місяців церква буде ПОВНІСТю вкрита бляхою! Не простою, а золотою! Як повідомили робітники, верхи церкви будуть блистіти золотом (ну, не настояним, звичайно), а бляха, якою будуть вкрити стіни, буде зеленою. Кажуть, що «так краще: не треба буде постійно фарбувати!»

Проте справжніх цінителів дерев’яних храмів зацікавить стара церківка, що стоїть поруч із дзвіницею у тіні нового великого храму. Дерев’яна церква Святих Архангелів Михаїла та Гаврила є майже ровесницею села. Збудована у 1786 році, вона поряд з Миколаївською церквою в Чернівцях, Берегометі Кіцманському та церквою з Драчинців, що знаходиться у Музеї народної архітектури і побуту Чернівців, являє собою еталон буковинського дерев’яного храму «хатнього» типу.

Церква нагадує гуцульську хату, складається з трьох зрубів, стіни вкриті дранкою. Вкритий ґонтом дах майже вдвічі вищій за приміщення і має достатньо великий винос. Центральний зруб увінчує дерев’яна главка з декоративним віконцем. Неймовірно, але храм не потрапив до переліку архітектурних пам’яток ні державного, ні місцевого значення!

Від храмів будемо рухатися на північ по центральній вулиці села, яка петляє серед розташованих на відстані одна від одної хаток. Приблизно через три кілометри важливо не проґавити поворот ліворуч. Дорога перетинає струмок Кривець, за яким через декілька сот метрів почнеться присілок Новий Зруб.

З пагорба побачимо маленький костельчик, напевне, наймиліший з дерев’яних римо-католицьких храмів Буковини – костел Пресвятого Імені Марії. Ймовірно, що храм побудований на початку ХХ століття.

Щоб побачити найвіддаленіший храм села, доведеться сильно познущатися з автівки. Сказати, що дорога до кута Старий Зруб погана – це ні сказати нічого. Але якщо ви навіть і не застрянете в калюжі, то це ще не означає що ви знайдете потрібний вам храм.

Якщо ж повезе, то на самісінькій околиці Давиден (північний захід) побачите блиск золотої бані нещодавно «відреставрованої» дерев’яної церкви Св. Петра і Павла.

Про дату побудови церкви точно не скажу: ХІХ століття, і не більше. Тип храму – перехідний від хатнього до купольного. Такі можна побачити в Старій Жадові, Нижніх Станівцях, Валяві. Дерев’яні стіни викрашені в тепло-зелений колір, бляха – синя, а верх – позолочений. Напевне, місцевим дуже подобається…

Дзвіниця і старі хрести на подвір’ї:

Для того, щоб оглянути ще одну дерев’яну православну церкву, повернемося тією ж самою дорогою повз Маріацький костел на головну вулицю села. Праворуч – в центр, ліворуч – пару кілометрів і з правого боку дороги буде церква Святої Параскеви кінця ХІХ століття – єдина пам’ятку села, що потрапила до переліку місцевих пам’ятків архітектури. Дивно, чому саме вона? Адже ця церква – найНЕцікавіший храм Давиден/

Дуже нагадує Петропавловську церкву на Старому Зрубі, теж перехідний хатньо-купольний тип, але більш спотворена: верхи повністю в срібній блясі, стіни – начебто дерев’яні, але більш схожі на ламінатні.

Автентичною залишилася лише дзвіниця.

Останній храм - ще один дерев’яний костел, побачити варто. Для цього повертаємо в центр і їдемо у бік Черешу. По дорозі зустрінемо при дорозі симпатичну дерев’яну капличку.

А на виїзді з села буде поворот ліворуч, який приведе до дитячого пансіонату «Вербиченька», що розташований на мальовничому березі малого Серету. Пансіонат цікавий тим, що розташований у колишньому панському маєтку пані Григорчихи.

Реставрований палац початку ХХ століття – ну дуже скромний. Але, якщо вже попали у Давидени, то варто його оглянути. Поруч з палацом – дуже милі скульптурки ведмедика, лебедя і жаби.

Отже, щоб побачити останній дерев’яний храм, треба знову повернутися до Череша. В центрі звернути праворуч і ще раз проїхати повз Череський палац та знаменитий пам’ятник Сталіну. Незабаром Давидени почнуться знову.

Дерев’яний костел більше нагадує каплицю. Храм присвячений Святій Розі з Ліми – першої католицької святої з американського континенту, що є покровителькою Південної Америки та садівників.

Храм, побудований у 20-х роках ХХ століття, за архітектурними формами нагадує вже відомі нам дерев’яні костели в Панці та Череші: «хатній» тип з чотиригранною баштою. Проте відрізняється від них природнім живим не пофарбованим деревом. Костел був закритий «совєтами» у 60-ті роки минулого століття. Оскільки його місцезнаходження співпало із розташованим поруч колгоспним двором, то тодішня місцева влада не знайшла нічого більш розумного, чим використовувати колишній храм під сіносховище. Так, костел поступово занепадав, поки у 1990 році його не передали у використання місцевій римо-католицькій громаді. Сьогоднішній свіженький вигляд костелу – результат його реставрації у перші роки ХІХ століття.

Краєвиди в Давиденах:

 

Коментарі

спасибо в этом лагере я провела шесть летних сезонов, тогда он для меня был огромен и великолепен, а когда повала в Давидены два года назад оказалось нечто весьма мелкое и очень пашарпанное. Там ещё интересно по Сирету вверх гулять, красивые места открываются
Re: спасибо Везёт же Вам: в таких-то местах отдыхать! :)
все б добре, але дороги..
а церкви Петра+Павла і Параскеви - яка різниця? майже ідентичні - різниця лише в пізніщих прибудовах й "оформленні" :)
костели теж "сіли" на буковинсько-хатній тип
не розумію одного - чому уніатський костел, а не церква? :))
добре було б прослідкувати джерела дахового типу церков - прототипом таких церков є базилікальний тип сакральної споруди, що існував в XII-XV ст. в межах сучасної України (згадати хоча б Іллінську церкву ХІІ ст. в Чернігові).
Ой, пане Володимире, я ж не такий скрупульозний дослыдник дерев'яних храмів, як Ви :) Точніше, я зовсім не дослідник, на просто - турист-алкоголик :) Тому дуже важко прокоментувати Ваш коментар. "уніатський костел" - томк що так сказали місцеві :)
та який з мене дослідник :)) скоріше, "інтєрєсующійся" :))
дослідниками були і є: М.Чучко, Ю.Бабій, Г.Логвин, Д.Гоберман, Д.Щербаківський, І.Могитич, П.Юрченко, В.Слободян, Р.Райнфусс, С.Гординський, А.Пекар, А.Варивода, В.Кармазин-Каковський, М.Драган, Я.Тарас і ще багато, всіх не полічити
Стосовно ж місцевих - моя вуйна теж називає угкц "польською" церквою, але, що з неї візьмеш ))
так "польською" можна й французів,італійців, іспанців і ще багато народів і їх помісних церков назвати
завжди чомусь у нас побутувало визначення "церква" до української грекокатолицької церкви :))
коли я робив дипломні роботи по закарпаттю, мене одразу в обкомі попередили, щоб часом не повівся на місцевих шовіністів (мова йшла про берегівський район) :))
А що там за шовіністи: мадярські? :)
це варто самому пересвідчитися (я про берегівський і виноградівський райони) - я. правда, мав дипломну по мукачевому (замок паланок), а перша моя дружина - берегове (реконструкція центральної частини міста вздовж каналу верке)
:))
мрію подивитися Закарпаття...
чудова ця "Срібна земля"
колись, на 2-му курсі інституту, мріяли з товаришем там оселитися
але, після переддипломної практики ця ирія якось віпала :))
сорі.. відпала
сплю на ходу ))
Добраніч! :)
дякую :)
але мені ще рано в ліжко з багатьох причин: поруч за стіною йде така канонада, як на курській дузі - сусіди, мабуть, під індивідуальне опалення стіни довбають відбійними молотками. тому краще десь переміститися в інший кут міста, хоча б до мами :)
а інше, що не дасть мені спати - маю ще одній панянці з огайо допомогти створити рахунок на жж. вона поки що на роботі але веде активну переписку зі мною на різні теми моралі і способів життя. а що вже буде, коли приїде з роботи домів. вже заставила мене зробити їй ай-ді під мсн мессенджера )) тепер ще маю допомогти їй в скачуванні його на домашнього компа, бо ж має там стартовий пакет, який містить стару версію
Дачия в смысле Логан? Она проехала по такой дороге, как на фотке? Или Вы машину оставили и шли там пешком?
Дачия Соленза. Она и не такое проходила. Хотя, в такую грязь я не лезу. Уже разрм застрял (как раз в Давиденах).
Я ею даже на Гірське Око ездил. Там всё намного хуже :)
Geschichte aus Davideni ДАВИДЕНИ (офіційна назва «Давидівка»)
Lieber Verfasser
Lieber Verfasser
interessiert verfolge ich diesen Blog schon seit über einem Jahr. Habe in 2008 selbst die Ukraine, Czernowitz, besucht. Meine Vorfahren stammen aus Dawidenj und Czudyn. Ich hatte im Mai 2008 das Glück diese Dörfer zu besuchen. Leider konnte ich das Geburtshaus meiner Großmutter in Dawidenji nicht mehr exakt bestimmen. Nun erkenne ich hier aber die Kirche wieder, die auch ich vor einem Jahr fotografiert habe. Leider habe ich es verpasst die Häuser unterhalb der Kirche aufzusuchen. Nach der Schilderung meiner Großmutter müsste genau dort Ihr Geburtshaus stehen. Nun meine Frage. Haben Sie evtl. noch mehr Bilder in Davideni gemacht, die Sie mir vielleicht zusenden könnten? Für eine Antwort wäre ich Ihnen sehr dankbar.
Übersetzen könnte Ihnen vielleicht Volodymyr Garbai (vova.khmelnytskyi@yahoo.de) aus Czernowitz. Herzliche Grüße aus Deutschland
Uwe Fritz
Re: Geschichte aus Davideni Guten Tag! Как только мне переведут Ваше сообщение, я Вам сразу же отвечу!
Курви московські! І тут прекрасний храм спотворюють "золотом".((
Він так мені свого часу сподобався...
А ти впевнений, що вони - московські? :)
Вся православна Буковина московська.
МАЙЖЕ уся! Але й зустрічається КП. В Чернівцях принаймні 4 церкви КП: семінарська, Параскеви і 2 дерев'яні. По селах мені теж зустрічався КП. До речі, в Давиденах я спілкувався з парохом цих 3-х церков. Від довго витягував з мене, що я тут роблю і навіщо фотографую церкви? Казав, що до мене тут вде були такі. після цього церкви були пограбовані.
Звичайна пісня. На жаль, таке трапляється мало не в кожному селі.