Осінній вікенд на Чернігівщині

Подорож Чернігівщиною відбувалася у 2020 році, коли пандемія коронавірусу була у самому розпалі. Дивно, але саме цей рій ми з родиною подорожували найбільше за все наше сімейне життя. Більше того, не зважаючи на те, що весь різ з нами подорожувала наша новонароджена донька Поліна, кожну подорож ми намагалися зробити максимально різноманітною і активною. Наприклад, у цій мандрівці крім історичних і архітектурних насолод ми випробували катання на конях і квадроциклах, а також життя у японському будиночку.

Базою для ночівлі вибрали відпочинково-розважальний комплекс "Бреч" у однойменному селі поблизу Корюківки. За 3 дні встигли проїхати такий маршрут з виїздом і поверненням до Києва: Батурин - Сосниця - Бреч - Корюківка - Седнів - Чернігів - Остер

Траса Київ - Кіпті - москва. Не могли уявити, що трохи більше ніж на рік тут будуть москальські танки...

 

Батурин - гетьманська столиця

Перша зупинка - Батурин, важливе місто в українській історії. У 17 та 18 столітті Батурин був столицею гетьманів Лівобережної України. Тут була резиденція Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича і, нарешті, останнього гетьмана Кирила Розумовського.

Батурин - це, одночасно, і славетні, і сумні сторінки української історії. Це - перемоги війська Богдана Хмельницького над поляками, це і поразка Івана Мазепи під Полтавою. Наслідком цього стала Батуринська трагедія - знищення князем меншиковим майже всього населення міста та перенесення гетьманської резиденції до Глухова.

Цитадель Батуринської фортеці:

Пам'ятаю, як в часи президентства Ющенка багато хто сварив його за відбудову Батурина. Називали відтворену Батуринську фортецю "бутафорською" і "новоробом". Вважали необґрунтованим витрачання величезних бюджетних кошів на реставрацію палацу Розумовського. Та опісля майже 2 десятиліть скажу, що відтворення Батурина - це, мабуть, найкорисніше, що зробив Ющенко для відновлення історичної справедливості.

Я бачив сотні подібних відтворених резиденцій по всьому світу, і скажу - що Батуринська резиденція відтворена на належному рівні. 

Сьогодні в Батурині є що робити на цілий день. Відтворені і відреставровані його пам'ятки - це дерев'яна Батуринська фортеця з чудово відновленою дерев'яною козацькою церквою і гетьманським палацом у стилі українського бароко. Це - палац останнього гетьмана Кирила Розумовського, Воскресенська церква-усипальниця Розумовського, будинок генерального судді Кочубея та багато інших об'єктів, що відображають історію Гетьманщини.

Залишаємо автівку на площі біля Воскресенської церкви. Її будівництво розпочав наприкінці 18 століття Кирило Розумовський. Виконаний храм в стилі класицизму. Вона ж стала усипальницею останнього українського гетьмана. Поруч - Воскресенська церковно-парафіяльна школа, збудована у 1904 році при Воскресенській церкві. Сьогодні тут розташований Музей археології Батурина.

Заходимо в резидентську браму і опиняємося на території Кочубіївського парку, закладеному генеральним суддею Василем Кочубеєм ще у 17 столітті.

На території парку є чудово відреставрований будинок генерального судді Кочубея, або будинок Генерального Суду. Будинок - чудовий приклад українського зодчества другої половини 17 століття. В наші дні в будинку - історико-краєзнавчий музей.

Також на території парку поруч з будинком судді є експозиція пасіки імені видатного бджоляра Петра Прокоповича:

Десять хвилин неспішної прогулянки - і ми біля стін Цитаделі Батуринської фортеці. Вона була побудована на початку 17 століття і виконувала роль польського форпосту. Аж поки її не захопило військо Богдана Хмельницького. Відновлено фортецю у 2008 році.

Потрапляємо всередині через міст в головній проїзній брамі, і відразу опиняємося у відтвореному середовищі гетьманської столиці. В межах стіни Цитаделі - замкова дерев'яна церква, гетьманський будинок, скарбниця та криниця. 

Замкова церква Воскресіння Господнього була вдало відтворена у кращих традиціях дерев'яного козацького бароко. У крипті церкви поховані рештки мешканців Батурина, вбитих москалями на чолі з меншиковим у 1708 році.

Одноповерховий гетьманський будинок також був виконаний у стилі народного українського (козацького) бароко і вкритий гонтом. Тут жила козацька старшина і перебували урядові установи Гетьманщини.

Вид з Цитаделі на долину річку Сейм:

Палацовий комплекс гетьмана Кирила Розумовського будувався протягом 1799 - 1803 років. Він складається з палацу та 2 бічних флігелів:

Палац зведений у стилі класицизму за проектом Чарльза Камерона, шотландського архітектора, який створював інтер'єри палацу у Царському селі під Петербургом.

Палац оточений дуже охайним парком, створеним Камероном одночасно з палацом.

На жаль, нам не вдалося потрапити в середину палацу та побачити експозиції, бо ми приїхали занадто пізно. А це - привід відвідати Батурин ще раз у найближчому майбутньому.

Типова забудова Батурина:

В центрі Батурина є фантастичний ресторан "Вітрила Міклухо Маклая". Весь його інтер'єр виконано у географічній тематиці, присвяченій видатному мореплавцю. Вся стеля ресторану - це навігаційні мапи часів Маклая:

На пару хвилин зупинилися в Сосниці. Дуже привабила інсталяція з золотою сосною і ведмедиком.

Вокзал станції Мена. Добре пам'ятаю його з дитинства: поїзд на Санкт-Петербург тут зупинявся і його відразу ж атакували бабусі з продуктами з городів. Зараз поїздів немає, лише 2 дизеля на добу.

 

Бреч - Японія і древній Рим на півночі Чернігівщини

Дві ночі ми провели в комплексі в селі Бреч у будиночку, побудованому у японському стилі.

Ще декілька років тому це було забуте село біля містечка Корюківка на півночі Чернігівщини. Аж поки тут не збудували великий відпочинковий комплекс. Але він дуже незвичний. Перша його частина - це японсько-китайське містечко на березі ставу у стилі східних пагод. А друга частина - це античне містечко у греко-римському стилі з білосніжними палаццо та фонтанами зі скульптурами.

"Японська" частина Бречі:

"Римська" частина:

На території комплексу - церква і фонтани:

Навколишніми поліськими лісами можна прокотитися на квадроциклах.

Поруч - конюшня і манеж, де можна покататися на конях.

 

Корюківка - несподівано охайне містечко

На другий день на обід поїхали у найближчий райцентр - місто Корюківка. На диво, Корюківка виявилася несподівано чистою і охайною. Містечко тоне у квітах, а на головних вулицях облаштовані велодоріжки. 

Пообідали у ресторанчику "Ретро" на центральній площі поруч з мерією. Все дуже смачно, а сервіс -  на рівні обласного центру.

Озеро Бречиця у Корюківці:

По дорозі назад у Бреч зупинилися в лісочку з деревами, обвитими червоними листями дикого винограду.

Захід сонця в Бречі:

В ресторанчику на території комплексу:

Вночі також симпатично:

 

Седнів: там де знімали Вія

Седнів - одне з моїх найулюбленіших містечок на Чернігівщині, тому полюбляю заїжджати сюди. Седнівська кам’яниця Лизогубів (1690 р.) є найстародавнішою мурованою житловою будівлею Лівобережної України.

Церква Різдва Богородиці (Благовіщенська) споруджена 1690 р. коштом чернігівського полковника Я.Лизогуба як родинна церква-усипальня:

На початку ХІХ століття на території садиби в старовинному парку чернігівським полковником Е.Я. Лизогубом, сином відомого чернігівського полковника Я.К. Лизогуба, невідомим автором був збудований садибний будинок - невеликий одноповерховий палац.

Цього разу пощастило потрапити всередину і побачити інтер'єри палацу:

Відома пам'ятка Седнова - альтанка, збудована у першій половині XIX ст. Розташована на високому уступі берега р. Снів із береглася в первинних формах класицизму.

З альтанки відкривається гарна панорама долини Снову:

Найцікавіша пам'ятка Седнова - дерев'яна Георгіївська церква у стилі козацького бароко. Вона, без перебільшення є найвражаючим дерев'яним храмом Лівобережної (а можливо і всієї) України. Розташовується на піднесенні урочища Коронний Замок, в центрі древнього городища Сновськ.

Храм зведений не пізніше 1747 року без єдиного цвяха. Вважається, що в цій же церкві святили свою зброю перед військовими походами козаки Седнівської сотні Чернігівського полку у 17-18 ст. Довгий час Георгіївська церква був головним храмом Седнова. Пам'ятник значно перебудували в 1852 році.

Церква отримала популярність завдяки тому, що тут знімалися головні епізоди популярного радянського кінофільму «Вій» за однойменною повістю Миколи Гоголя. 

Тут в труні літала панночка:

Приклади забудови Седнова:

По дорозі додому зупинилися на обід в Чернігові:

 

Остер: Юр'єва божниця 11 століття

Остання зупинка перед поверненням до Києва - Остер. В містечку зберіглася Юр'єва божниця - майже тисячолітній храм називають "єдиною збереженою пам'яткою Київської Русі на Лівобережжі". Хоча є ще 2 собори у Чернігові приблизно такого ж віку. 

Юр'єву божницю, або церкву св. Михаїла збудував у 1098 році князь Володимир Мономах. "Юр'євою" церква була названа на честь Юрія Долгорукого, який прикрасив її розписами, подібними до розписів Софії Київської. Михайлівська церква в Острі, насправді, була великим храмом. А Юр'єва божниця - це лише його апсида (вівтарна частина).

Всередині божниці зберігся настінний живопис 12 століття. Частина відреставрованих фресок зберігається у Софійському заповіднику. Частина фресок залишилися і в середині церкви. Але, на жаль, вона була зачинена навіть у неділю. Це все, що вдалося роздивитися через вікно:

Божниця знаходиться на південній околиці міста на дорозі, що веде до Києва уздовж Десни.