Чернігівщина в останній день літа

Останній день літа присвятив регіону, в який з недавнього часу не по-дитячому закохався - Чернігівщині. Багато за один день, звичайно, не оглянеш. Тому зосередився на Седнові, дерев'яних церквах Менського району і всьому, що по дорозі. Вразила якість доріг в Чернігівській області: навіть ті дороги, які ведуть з трас до сіл, знаходиться в стані, близькому до ідеального. Та й уся Чернігівщина з її селами з дерев'яними хатками і церквами складає враження доглянутого регіону зі своїм особливим контрастом. Тут усе дихає давньоруською старовиною і патріархальністю. Чернігівщина

Поїздка дала мені зрозуміти, що Чернігівщина за багатьма параметрами може вільно конкурувати із західноукраїнськими областями, а за деякими і залишає їх позаду. Наприклад, дерев'яні церкви, що не схожі одна на одну і дихають справжнім деревом. А струнка дерев'яна Георгіївська церква в Седнові взагалі стала для мене ідеалом. Чернігівщина - край найвражаючих храмів епохи українського бароко, а давньоруські церкви не поступаються київським. Ще є дерев'яні палаци - досить рідке для України явище. І, нарешті, дерев'яні хатки з лиштвами - обов'язковий атрибут чернігівського Полісся.

Отже, поїхали. Почнемо найвіддаленішої точки подорожі - Менського району. На його території розташовані найкращі шедеври дерев'яного церковного (і не лише церковного) зодчества. P5078019

Козацька дерев'яна церква св. Трійці (1723 рік) в с. Степанівка:

Успенська церква (1765 рік) у Волосківцях - один з найкращих прикладів дерев'яної церковної архітектури Лівобережжя:

Церква разом із дзвіницею:

P5077971

В сусідньому селі Городище знаходиться відразу дві дерев'яних церкви. Перша з них, Миколаївська церква 1763 року - забутий шедевр дерев'яної архітектури Чернігівщини:

 

Дуже шкода пам'ятку. Це була улюблена церква одного з найвідоміших дослідників української дерев'яної архітектури Григорія Логвіна... P5077984

Сільська ж громада користується другою дерев'яною Михайлівською церквою (1880-ті рр.), малоцікавою в архітектурному плані: P5078002

Неподалік, у селі Синявка є справжня козацька барокова дерев'яна церква св. Покрови (1706 рік):

Типові для Чернігівщині дерев'яні хатки з лиштвами:

P5078018

Наступна наша зупинка - старовинне містечко Седнів на березі Снову. Знаменита седнівська альтанка з видом на долину річки Снов і чернігівське Полісся: P5078056

Колишнє місто Сновськ, а пізніше - Седнів, наприкінці XVII ст. став маєтністю козацько-старшинської родини Лизогубів, які залишили в містечку багато архітектурних шедеврів. Воскресенська церква у стилі козацького бароко була збудована у 1690 років у слугувала усипальницею Лизогубів:

P5078021

Поруч з нею збереглася кам’яниця Лизогубів — пам’ятка архітектури XVII століття, найстародавніша мурована житлова будівля Лівобережної України:

Зберігся одноповерховий, але досить великий і цікавий палац маєтку Лизогубів: P5078062

Кругла башточка - одна з прикрас палацу:

Але найвражаючою пам'яткою Седнова є дерев'яна Георгіївська церква, збудована не пізніге 1747 року, яка являє собою рідкісний зразок монументальних дерев'яних споруд на Лівобережжі України періоду бароко.

P5078028

З сьогоднішнього дня Георгіївська церква в Седнові для мене є королевою українських дерев'яних храмів. P5078027

Церквою можна насолоджуватися з різних ракурсів годинами:

Саме тут знімали гоголівського "Вія":

В селі Чемер, що між Черніговом і Козельцем, зберігся дерев'яний палац поміщиків Пашковських (друга половина ХІХ ст.):

Подібних дерев'яних шедеврів в Україні залишилося одиниці:

P5077946

У центрі Чемера в непролазних хащах помирає ще один дерев'яних храм Чернігівщини - Михайлівська церква 1888 року: P5077952-1

Не доїжджаючи Козельця в селі Лемеші можна оглянути Трьохсвятительську церкву, зведену у 1755 році на замовлення Олексія Розумовського. Церква слугувала родинною усипальницею Розумовських:

Козелець - одне з найцікавіших міст Чернігівщини, де знаходиться один з моїх найулюбленіших храмів - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Собор  споруджено у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим:

В самому центрі міста на центральній площі розташована Воскресенська церква, збідована протягом 1866–1874 років:

Третя старовинна козацька церква в Козельці - Миколаївська. Розташована поруч з річкою Остер в приватному секторі історичного середмістя.

В парку неподалік від церкви Різдва розташована Київська полкова канцелярія - пам’ятка цивільної архітектури XVIII ст., одна із двох збережених адміністративних будівель канцелярій козацьких полків.

На південній околиці міста знаходиться садиба "Покорщина" - найдавніший із збережених донині садибних комплексів Лівобережної України. Садиба збудована в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега ріки Остер. Належала родині Віри Григорівни Дараган, сестрі графів Олексія і Кирила Розумовських, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику.

В декількох кілометрах на схід від Козельця поблизу села Данівка знаходиться один з яскравих екземплярів козацького бароко - храм св. Георгія, який знаходиться на території Данівського Свято-Георгіївського жіночого монастиря:

Ну і наостанок, трохи Чернігова. Чернігівський колегіум (1700 р.):

Давньоруський Борисоглебський собор (1123 р):

Давньоруський Спасо-Преображенський собор (1036 р.):

Катерининська церква:

Будинок Чернігівської полкової канцелярії (1760-ті рр.):

Троїцько-Іллінський чоловічий монастир:

Успенський собор Єлецького монастиря:

Садибний будинок Григорія Глібова:

Найгарніша будівля центра Чернігова - колишня міська пожежна частина з каланчею на пр. Миру:

Коментарі

А чего же они брошенные? Как в Городище
А Ви як думаєте чому?
Цікаві у Вас розповіді. Я зараз в Києві, без комп'ютера, а планшет показує лише перші 10-12фото. Зафренжу Вас і вже завтра вдома зможу дивитися з компа. Георгіївська церква в Седневі ( в нас пишуть саме так - Седнів, у Седневі) відома ще й тим, що там знімався фільм "Вій".
А ще там, поруч з садибою Лизогубів нова школа -пам'ятник корупції. Це головний "диригент" колишньої Верховної Ради з прізвищем на Ч. збудував, гроші відмивав, заодно і виборців підкупив, там ще й директор, кажуть, сепаратист. Я вперше побачила школу, у двір якої діти не можуть потрапити поза уроками, так і стоять спортмайданчики порожні за парканом і зачиненими воротами. Дороги в нас на Чернігівщині далеко не ідеальні, хоча якщо порівняти з закарпатськими, то в нас вони і справді, чудові.
Дякую! Про Вія ж я писав в розповіді про Седнів? А школа - то що дійсно Чечетов? Я сам працював і Апараті Верховної Ради. пам'ятаю, що Микола Васильович завжди був дуже привітний, ввічливий, з усіма вітався. Де він зараз, цікаво? :)
От така я "уважна". А все через те, що фото нижче першої фотки цієї церкви в мене не відкрились, то я вже далі і текст майже не читала, відклала на сьогодні.