No name

Ще одне цікаве село Гусятинського району, колишнє містечко Яблунів, лежить трохи осторонь, від дороги Тернопіль - Чортків поблизу Копичинців. Дивуєшся іноді, як совіти малювали кордони районів: поруч - Чортків, до Теребовлі також ближче, ніж до райцентра, а район - чомусь Гусятинський. Менше з тим, якщо вже їдете з Тернополя у бік Чорткова, Заліщиків чи Чернівців, витратити додаткові півгодини, щоб заїхали у Яблунів - варто. На околиці колишнього містечка є маєток графів Дзидушицьких-Чарторийських з оригінальним садибним будинком, мальовничий парк за ставками, костел, дві церкви, цвинтарна капличка. Яблунів вперше згадується у грамоті...

Гусятинський район Тернопілля надзвичайно багатий на цікаві історичні містечка. На черзі - маленьке місто Хоростків, яке знаходиться поза всіма великими автомобільними трасами, і тому його рідко відвідують туристи. Подивитися тут є на що. Це, передусім, один з найбільших на Тернопіллі графських маєтків, що включає в себе аж 4 садибних будівлі. Також є костел, цвинтарна капличка, дві церкви, дендропарк і вокзал австрійських часів. Поселення Хоростків на березі річки з таємничою назвою Тайна вперше згадується у 1564 році. Згідно тому документу - грамоті польського короля Сигізмунда ІІ Августа Хоростків було надано у довічне користування Якубу...

Колись містечко, а сьогодні – просто село Товсте, лежить на лівому березі річки Гнилої у Гусятинському районі Тернопілля по дорозі з Гусятина до Скалата. Поселення, що лежало на давньому шляху зі Львова до Чорного моря, вперше згадується в письмових джерелах у 1449 році. Згодом, коли власники поселення шляхтичі Шафранські збудували на пагорбі над річною чотирикутний у плані замок, Товсте отримало статус міста. У 1720 році Товстому було підтверджено Магдебурзьке право. У той час власником міста був великий коронний гетьман, краківський каштелян Адам Микола Сенявський. Він збудував у Товстому костел – найстарішу збережену в містечку пам’ятку...

В селищі Сутиски Тиврівського району Вінниччини на лівому березі Південного Бугу збереглися залишки маєтку графа Гейдена – неготична брама із сторожкою, стилізована під замкову неоготична вежа, окремі господарські будівлі та парк. Відомо, що поселення існувало ще у XVI ст. З 1569 року Сутисками володіли Комарі. У 1576 році при власнику Василі Гулевичу поселення отримало міський статус та право проводити ярмарки і торги. У 1611 році від Гулевичів містечко перейшло до Житинських, а згодом – до Потоцьких. У ХІХ столітті Сутиски належали Олександру Беккерту, у якого маєток придбав відставний полковник граф Дмитро Гейден. Дмитро Феодорович...

Селище (колишній Черленків) – село поруч з містом Гнівань всього в десяти кілометрах від Вінниці. Відомо завдяки руїнам Черленківського замку, одна з башт якого гордо підвищується над крутим берегом Південного Бугу. Хоча Черленків вперше згадується у 1620 році, історики датують його виникнення XIII ст. Неподалік від поселення проходив Кучманський шлях і була розташована переправа через Південний Буг. У другій половині XIV століття литовські князі Коріатовичі побудували ту дерев’яну фортецю. Замок існував тут і в часи утвердження на подільських землях Речі Посполитої, і був одним з найважливіших оборонних пунктів на її східному кордоні. У...

Якщо ви полюбляєте тевтонські замки і всілякі північноготичні костели, і по якимось причинам не можете поїхати до Гданська чи Мальборка, то сміливо їдьте у Гнівань, що поруч з Вінницею. Така собі українська "Пруссія в мініатюрі". Це, звичайно, жарти. Гніваню до Гданська далеко, як бо неба рачки. Але вже якщо опинилися в подільській глухомані між Вінницею і Жмеринкою, гніванський костел Св. Юзефа треба оглянути. Перша письмова згадка про Гнівань походить з 1629 року. Аж до кінця ХІХ століття це було нікому невідоме село, яке навіть не мало свого храму. Його дивна назва, вочевидь, пов'язана з гнівливістю місцевих мешканців. Історія...

Щоб побачити стару Ригу в комплексі, достатньо перейти міст через Даугаву і пройтися по дамбі на протилежному березі. Звідти все ризьке середмістя – як на долоні. Йди досить довго: Даугава в Ризі така ж широка, як Дніпро в Києві чи Дніпропетровську. Але я ходив туди і назад тричі, бо виді звідти дійсно заворожують. Протягом дня погода змінювалася декілька разів: спочатку хмари, потім – туман і, нарешті, сонечко. Всю цю динаміку можна побачити далі.  

В Маслиницю попасти не так просто. В село, що розташоване на західному узбережжі острова Шолта, пороми не ходять. Щоб попасти сюди своїм ходом, треба зі Спліта плити поромом до містечка Рогач (острів Шолта), а звіти вже – автобусом до Маслиниці. Ми ж опали сюди простіше – під час адріатичного круїзу з Трогіра. Для чого плити в Маслиницю? Щоб побачити бароковий замок, провінційну народну хорватську архітектуру, вузенькі вулиці, мальовничу бухту, соснові лиси і зворушливі види архіпелагу з семи островів. Ще у V – VI століттях на острові Шолта збудували перший храм, навколо якого розбудували монастир бенедиктином. Руїни кляштору і сьогодні...

Село Котюжани, відоме завдяки добре збереженому палацу вдови відставного генерала Катерини Цениної, зручно оглядати, ідучи з Шаргорода у бік Мурованих Курилівців. Це подільське село розташоване уздовж глибокої лощини на річці Лядова. Про давнє минуле села мені не вдалося знайти жодної інформації. Відомо, що у 1885 році тут існувала панська садиба з одноповерховим садибним будинком. На початку ХХ століття маєток в Котюжанах придбав відставний генерал на прізвище Ценін. У 1910 році резиденцію було спалено під час селянських заворушень. а у 1912 році вдова померлого генерала Катерина Ценіна відбудувала спалений палац за проектом відомого на...

Дійшла черга до найцікавішої частини розповіді про Ригу – середньовічні і модернові кам’яниці, та інші архітектурні цікавинки Латвійської столиці. Рига, безумовно, значно поступаються Таллінну в частині збереження середньовічного обличчя: війни більше не пощадили її. Велика частина кам’яниць була відновлена вже в часи незалежності. Менше з тим, історичний центр Риги викликав в мене неабияку зацікавленість. «Три брати» - найстаріші збережені у первісному вигляді кам’яниці Риги. Ці три будинки по вулиці Маза Пилс (Мала Замкова). Являють собою зразок житлової архітектури середньовічної Риги. Найстарший із «братів» - крайній правий, був...

Сьогодні покажу вам зовсім маленький куточок Риги – Ратушну площу. Головні будівлі майдану – будинок Чорноголових і Ратуша – далеко не оригінали. Знищені в часи Другої світової війни, вони були майстерно відбудовані у Роки Незалежності.  Будинок Чорноголових (нім. Das Schwarzhäupterhaus, латиш. Melngalvjunams) – найвизначніша кам’яниця Старої Риги, пам'ятник архітектури XIV століття, що знаходиться на Ратушній площі. Побудований у часи Лівонського ордена (1330 - 1353). Вперше згадується у 1334 році, як новий будинок Великої гільдії. Наприкінці XV століття був переданий в оренду Братству Чорноголових, а в 1713 році (по інших джерелах - в...

Неймовірно гарне місце на березі Південного Бугу, що лежить в 19 кілометрах на південний захід від Немирова. Не дарма під час турецького володіння краєм молдавський воєвода обрав для своєї резиденції на Правобережній Україні саме Печеру, як найпривабливіше місце на Східному Поділлі. З тих далеких часів до мальовничої природи Печери додалися ще й багато пам'яток архітектури - культових, житлових, промислових. Південний Буг тут затиснутий з обох боків скелями і утворює каскад порогів. Назва поселення виправдує себе: існування тут печер підтвердили археологічні розкопки М. Артимонова, проведені у 1947 - 48 роках. Тоді ж на території сучасної...