Амман

У Йорданію я їхав з Дамаска на таксі з автостанції Барамке. Коштує це задоволення 10 доларів. Дорога від Дамаску до Аммана зайняла у нас 5 годин, причому з них 2 години ми їхали, а майже 3 години стояли на йорданському кордоні. Річ у тому, що йорданська митниця перевіряє кожну машину до основанія: навіть бампера знімає. Але про мій рюкзак навіть не запитали.
Коли проходив паспортний контроль, збіглися усі прикордонники:
- Хто тут такий містер Андрій?
- Це я!
- Ти, що, правда, з України?
- Так, правда!
- Ну, ти даєш! Молодець! Welcome to Jordan! А що ти збираєшся відвідати?
- Все: Амман, Петру, Ваді Рам, Мертве море, Акабу.
- Може, тобі потрібна якась допомога? Тобі тут ніхто не ображає?
- Ні, все нормально.
- Ну, тоді, ласкаво просимо в Йорданію, мій друг!

Приїхавши на автостанцію, відразу ж оселився в готелі Sunrise. Сторгувався за 10 динарів в добу. Готель нормальний, усі зручності.

Столиця Йорданського Хашимітського Королівства - Амман. Відносно молоде місто. Розташовується на пагорбах. Ходити по ньому украй незручно: увесь час потрібно то підніматися, то спускатися. Усі вулиці - серпантинові. Як правило, наступна вулиця йде метрів на 50 - 100 вище за іншу. Підстави одних будинків йдуть на рівні дахів інших. Будинки усі стандартні: 3 - 4 поверхи з шматками арматури, що стирчать з дахів.

Дивитися в місті особливо нічого, окрім Цитаделі (яка закрита унаслідок Рамадана) і Римського амфітеатру.

Встиг заблукати. Довелося брати таксі, щоб добратися в центр.
Багато джерел інформації стверджують, що усі йорданські таксисти - "суки", тобто обманюють туристів, здирають з них по максимуму, не відвозять куди потрібно і так далі. Так от скажу, що це неправда. Слава Богу, в Йорданії мені попадалися тільки нормальні таксисти. Правда, серед них були геї :) Але про це потім.
Наприклад, на лічильнику у таксиста, який віз мене в центр, набігла сума 0,7 динарів. Це 1 долар. Я подумав, що це занадто дешево і дав йому 1 динар. Так він наздогнав мене і повернув мені здачу 30 копійок!

Увесь вечір до пізньої ночі я бродив по центру. Відвідав супермаркет "Safeway", де затарився продуктами і напоями на 2 дні на 3,8 динарів. Ціни - нижче дніпропетровських, і вже тим більше, московських. Це притому, що Йорданія вважається найдорожчою країною регіону після Ізраїлю. Вибір величезний. Правда, алкоголю немає - тільки безалкогольне пиво. Нічого не поробиш - Рамадан.

Далі вийшов на вулицю, яка повністю складається з кафе і ресторанів. Зайшов в один з них покурити кальян і перекусити. Їсти хотілося не сильно, тому я замовив шаварму за 1,5 динара (для ресторану, ніби, не дорого). Коли ж мені принесли цю шаварму, я просто офигєл: це був великий піднос, на якому лежала вже порізана шматочками велика шаварма. Окрім цього на підносі була гірка курячого філе, картоплі фрі, пару салатів і арабських мастик. Усю цю справу я їв година, але так і не зміг всього з'їсти.