Замок Ortenburg (Bautzen)

сторінка на реконструкції

Замок Ортенбург розташований на пагорбі над долиною річки Шпрее в місті Баутцен. Сам Баутцен, який я докладно покажу у наступних розповідях, вважається історичною столицею Верхньої Лужиці і важливим культурним центром лужицьких сербів – слов'янської меншостей, що проживає в Німеччині.

В III столітті на місці Баутцена існувало поселення східних германців, але за даними археологічних розкопок, люди жили в цих місцях уже в кам'яному віці. Приблизно в 958 році почалося зведення замка Ортенбург на місці більш ранніх укріплень, зведених милзенерами – слов'янським племенем, яке проживало у Верхній Лужиці. Перше письмове згадування про Баутцен відноситься до 1002 року. В 1018 році був укладений т. зв. «Баутценский мир» між німецьким королем Генріхом II Святим і польським князем Болеславом I Хоробрим, згідно з яким Баутцен перейшов до Польщі й став називатися Budziszyn (Будишин). В 1033 році від перейшов під управління Священної Римської Імперії.

В 1076–1085 роках місто відносилося до Верхньої Лужиці. Замок Ортенбург стає адміністративним центром цієї області. В 1084–1091 роках замок був резиденцією майсенського маркграфа. В 1319 році Бауцен перейшов до Богемії. В 1336 році утворювався Союз 6 міст Верхньої Лужиції, що проіснував до 1815 року. У нього крім Баутцена входили сучасні німецькі міста Гёрліц, Циттау, Льобау, Каменц і польське місто Любань. Населення Баутцена вже тоді становило більш 5300 людей, і він був одним з важливих міст на території сучасної східної Німеччини.

На початку XV століття в цьому регіоні спалахнув заколот ремісників, який в 1408 році був жорстоко подавлений богемським королем Венцеславом: 100 людей були страчено в Баутцені, у тому числі 14 – на Ринковій площі. В 1429-му і 1431 роках місто безуспішно осаджували гуссити. В 1469–90 роках Баутцен ненадовго був під владою угорського короля Матіаша I, але потім знову перейшов до Богемії.

По Празькому миру 1635 року Верхня Лужиця стає частиною Саксонії. 8–9 (20–21) травня 1813 року під час війни 6-ї антифранцузької коаліції проти Франції армія Наполеона I (150–160 тисяч людей) нанесла в Баутцені поразки російсько-прустким військам (93 тисячі воїнам, у тому числі 28 тисяч пруссакам) під командуванням генерала П.Х.Витгенштейна. План Наполеона оточити союзників обходом їх правого флангу був зірваний завзятим опором російського корпуса генерала М.Б. Барклая-Де-Толлі. Російсько-пруські війська під погрозою виходу супротивника в тил відійшли за р. Льобау. Після бою в Баутцені було укладене перемир'я в Плесвиці (4 червня–10 серпня 1813), що з'явилося стратегічною помилкою Наполеона, тому що до антифранцузької коаліції примкнули Австрія й Швеція.

З 1868 року топонім «Баутцен» став офіційно зафіксованим, по-сорбски, а в Баутцене всі вивіски на двох мовах – німецькій й сорбскій, місто йменується Будишин (Budysin).

Під час правління Гітлера в Баутцене перебував концтабір Гросс-Розен, де в числі інших ув'язнених утримувався Е.Тельман перед його відправленням у Бухенвальд. Баутцен знову став полем бою в 1945 році – з 21 по 30 квітня тут вели запеклі бої, які тривали до 8 травня. У результаті боїв було зруйновано 34% будинків, у тому числі 10% житлових будинків, 18 мостів, 33 громадських, близько 80-ти промислових; по обидва боки загинуло приблизно 6500 солдатів і 350 мирних жителів.

До 1990 року Баутцен відносився до Німецької Демократичної республіки. З 1995 року – центр однойменного адміністративного району. В 2002 році місто відзначило своє 1000-летие.

Вуличка, що веде до замку:

Вїзда брама замку із гербом:

Найкращий вид на замок і на місто відкривається з високого протилежного берега річки Шпрее: