Врублівці

Попередня стаття
Кам’янецька осінь
Наступна стаття
Зіньків

Одним з майських вечорів після важкого туристичного дня (в той день маршрут нехілий: Чернівці – Мамаївці – Лужани – Шипинці – Дубівці – Оршівці – Снятин – Ошихліби – Іванківці – Хлівище – Кіцмань – Валява – Бояни – Динівці – Хотин) я нарешті дістався Кам’янця. Цього дня пізно увечері до мене в Кам’янець повинні були приїхати мої київські друзі Богдан і Наталка, але їхній поїзд прибував майже у півночі. Знявши номер в готелі «Садиба» для себе і для них, я шукав, чим зайняти себе на 4 години, що залишилися до їхнього приїзду. Якраз переді мною лежала мапа Чернівецької області. Так от, я давно звернув увагу на те, що кілометрах в 15 від Кам’янця Дністер робить такий викрутас, з якого, мабуть, повинно бути добре видно високі береги Буковини. Тим більш, дивитися на протилежному березі було на що: так якраз знаходяться Шишкові горби – наймальовничіше місце бессарабської Буковини. Майже в середині того викрутасу знаходиться село Врублівці, куди мене і потягнуло.

З Кам’янця до Врублівців 15 кілометрів. Мабуть, 15- 20 хвилин, я буду там. Подивлюсь все швиденько подивлюся і за світло повернуся до улюбленого Кам’янця.

Та де там! Можна багато говорити про західноукраїнські дороги. Більш ніж за 2 тижні я проїхав їх близько трьох тисяч км (не рахуючи магістральних доріг), і майже всі вони були погані. Але є дві дороги на Поділлі, які запам’яталися на все життя. Перше – це дорога «Збручанське – Гермаківка» на Борщівщині. А друга - … Вірно: «Кам’янець – Врублівці»! Шлях до Дністра зайняв більше години. Дорога – ґрунтовка, вкрита глибокими 10 – 15-сантиметровими вибоїнами, які неможливо об’їхати: вони скрізь, по всіх дорозі і уздовж і поперек. А головне – всі ці ями повністю заповнені водою, і оцінити їхню глибину неможливо. Я був впевнений, що за таки муки я буду нагороджений неповторними дністровськими краєвидами. Ось вже і Врублівці минули, а краєвидів немає. Ось вже і Дністер близько, а краєвидів все ще немає. Нарешті, дорога спускається униз до Дністра, де на березі розташоване не вказане на картах маленьке село. І яке ж було моє розчарування, коли я побачив, що жодного натяку на неповторний буковинський беріг немає. Немає ні скель, ні Шишкових горбів. Просто вкритий лісом схил і все. Не зробивши жодної фотографії, мені прийшлося відступити і відступити назад. Повертаючись до Врублівців, на півдороги з звернув праворуч за вказівником на якусь закинуту турбазу. По дорозі на турбазу все ж таки вдалося зробити пару кадрів з більш-менш симпатичними видами. Виднілись навіть Шишкові горби! Але настала інша проблема: почало сідати сонце і наступати темрява.

До турбази я все ж таки доїхав. Територія достатньо велика і ні одної живої душі. Спустився до Дністра і все ж таки побачив трохи крутих скелястих буковинських берегів разом із Шишковими горбами. Але, якщо чесно, краще б я по Кам’янцю побродив :) Ось, що получилося в ітогє. Про якість фото говорити не доводиться…

Попередня стаття
Кам’янецька осінь
Наступна стаття
Зіньків

Коментарі

Все-таки теж непоганий результат.
Ага! Особливо для машини :)))
Мне тоже приходилось добиваться результата невзирая на дороги-ямы. Машину конечно жалко...
чесне слово співчуваю.
не треба! я все одно був щасливий після цього! :)
красивое место, но там ,наверное, надо не на машине, а пешком
Ну, если ножки красивые, то можно и пешком :)
ленивый ты :)
я понимаю, что дача - неубиваемая машина, но там, где дорога кончается , можно и пешком прогуляться
от этой осенью и буду пешком ходить, бо машине почти капец...
ну приходи в киев :) отсюда подвезу :)
а за сколько ты так машинку угробил?
скока ей лет, какой пробег?
я чего интересуюсь, у самого похожая, да и условия эксплуатации аналогичные :)
Да не совсем так, чтобы убил... Во время последнего путешествия:
1. Згнил и розвалился глушитель (уже поменял)
2. Убился передний подшипник (уже поменял)
3. Засорился инжектор (прочистил)
4. Сломался датчик холостого хода (пока не поменял, бо он очень дорогой, и вряд ли в ближайшее время поменяю). А без него плохо: машина глохнет при переключении передач и торможении.
Машина 2004 года. Купил её 1 января 2008 года. Когда покупал, пробег был 36000. Сейчас 73000 А у тебя какая? Какого года? По-поводу "приходи в киев", то у меня есть планы на октябрь покататься по югу Хмельниччины. В основном, Каменецкий, Дунаевский, Новоушицкий районы + Сатанив, Городок и Смотрич. Вот теперь понимаю, что на машине не поеду. Придётся приспосабливаться под расписание бусиков...
ясно...
у меня Logan MCV новая, год назад купленная
сейчас 19300 пробег.гоняю ее тоже часто совсем не по асфальту :)
но пока тьфу-тьфу а по Хмельнитчине на общественном транспорте фиговенько - сейчас совсем плохо ездят.
проще энтузиаста местного с машиной найти или на прокат взять
Не, прокат и местного не потяну... Это не по карману госслужащему :)
Если верить bus.com.ua, то вроде проблем с бусами нет
а треба було пару метрі за тур-базу "Чайка", яку ти бачив, проїхатися.
Далі йде крутий поворот вліво у ліс, який крутяком виводить тебе на пологий берег Дністра, а з протилежної сторони ці скелі, що на фото.
Цією ж приьбережною дорогою їдеш проти течії і прямісінько під Шишкові горби. Ех. Позавчора там ночував в наметі В-)
Ти маєш на увазі проїхатися від Врублівців, не повертаючи вліво на "Чайку"? Та я туди їздив. Тим якійсь нецікавий беріг, з якого нічого не видно. Не знаю, може мені треба було кудись вбік пройтися...
та ні
до Чайки, а потім і далі за неї :-)
а дорога хіба не біля в'їзду на Чайку закунчується?
продовжується вправо :-)
от блін... :)(
ну, у таких поїздках мабуть треба просто звикнути, що машина - витратний матеріал.
бо якщо любити машину більше за подорожі, то подорож не складеться!
Машина для мене завжди засіб подорожей. Прибив, продав, купив нову, прибив, продав і т.д. Особливо зараз приємно виплачувати кредит, коли купив машину та 100 тис. грн., а зараз вона вже 350 тис. :)
ого яка біда! з такими кредитами то дійсно великом подорожувати найкраще:)
Та ні, навпаки! Я купив за 110 і плачу кредит у 110 за машину, яка зараз коштує 350 :)
а, тю, ну цей варіант куди кращий:)