Свалява

Закарпатське містечко Свалява в долині річки Латориця знайомо всім завдяки свалявській мінеральній воді і курорту, який виник на її базі. Саме з метою лікування, як правило, і їдуть до Сваляви. Подорожуючі, що прямують на Закарпаття, рідко зупиняються у місті. То і не дивно, адже попереду, майже перед самим носом - справжні закарпатські перлини: мисливський замок Шенборнів, чинадійовський замок та не по-українськи гарне Мукачево з його численними пам'ятками і замком Паланок. Я і сам випадково попав у Сваляву: перший автобус із Довгого, яким мені попався, йшов саме сюди.

Щоб обійти центр міста і повернутися назад на вокзал, достатньо і години. За цей час можна подивитися міську ратушу, костел, не надто оригінальну осучаснену карпатську забудову Сваляви і декілька храмів. А ось щоб побачити найцікавіше - лемківську дерев'яну церкву і панораму міста, буде потрібно додатково щонайменш півтори години.

В історію Сваляви глибоко занурюватися не буду, про це скрізь багато написано. Якщо коротко, то перша згадка про місто датується 1263 роком. Назва походить від солі (давня назва містечка - Сольва). Містом володів баронський рід Перені, з XVI століття - трансильванські князі, а з 1728 року - графи Шенборни-Бугейми. Славу курорту минеральних вод Свалява отримала на початку XVIII ст., а з середині ХІХ ст. свалявська мінералка отримує головні нагороди на міжнародних виставках мінеральних вод.

Головна вулиця Сваляви:

Конструктивістська ратуша І половини ХХ ст.:

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії споруджено у 1900 році:

Успенська церква, зведена у 1937 році для православної громади:

На початку 30-их років священнослужитель Михайло Попович та Федір Чубірка організували спорудження греко-католицького Храму Різдва Пресвятої Богородиці на лівому березі Свалявки. Красень храм був діючим аж до перших років повоєнного часу. З впровадження безбожного режиму цей досконалий архітектурно-мистецький ансамбль використовувався як зручне приміщення для господарських цілей, згодом – для картинної галереї. І тільки з проголошенням України незалежною державою, вільною й у віросповіданнях, храмову будівлю було відновлено й передано для вірників греко-католицької церкви.

Поруч збудовано і освячено новий величний храм.

Найголовніша атракція Сваляви знаходиться на її південно-східній околиці, у присілку Бистрий, що колись був окремим селом, а зараз адміністративно належить до міста. Від центра Сваляви сюди - максимум півгодини прогулянки під гору, назад - ще швидше. Діставшись Бистрого і церкви, ви не лише побачити один на найдовершеніших храмів Закарпаття, але й насолодитися гарними панорамами Сваляви і карпатських гір.

Михайлівська церква у Бистрому збудована у лемківському стилі: має високу вежу з бароковим завершенням, стрімке наростання форм від низького вівтаря до вежі, класичну ознаку лемківських закарпатських церков - відкриту галерея з різьбленими стовпчиками довкола бабинця. Вона має бездоганні пропорції, древні довершені форми, захоплюючу взаємодією масивних частин і невеликих елементів.

Храм будувався у два етапи. Більшість джерел визнають роком спорудження 1558. З того часу до наших днів дубові зруби бабинця і нави. Первісно церква стояла на пагорбі Берда вище теперішнього поселення і була присвячена св. Миколаю. На стінах бабинця збереглися дати "1722" і "17...2", які очевидно, вказують на роки ремонту храму.

У 1759 році церкву перенесли на теперішнє місце і частково перебудували. Шатрові перекриття нави і новозбудованого вівтарного зрубу отримали аркові склепіння. Сьогодні храм складається з трьох зрубів різної ширини. Піддашшя спирається на випусти нижніх вінців зрубів. Дахи нави і вівтаря на гребенях увінчані сигнатурками. Над бабинцем підноситься квадратна у плані 15-метрова каркасна вежа-дзвіниця, увінчана аркадною галерейкою та восьмигранною двоярусною бароковою банею. Стіни і дахи покрито гонтом.

Інтер'єр занадто модернізовано, але добре збережено іконостас другої половини XVIII ст.

Вишуканим ажурним різьбленням відрізняються царські врата із позолоченими та розфарбованими елементами.

З кінця 1940 років церква була закрита, а у 1972 році проведено її реставрацію під керівництвом відомого знавця українських дерев'яних храмів Івана Могитича. На початку 90-х років ХХ ст. храм повернули православній громаді.

У 2001 році розібрали одноярусну дерев'яну дзвіницю, яка вдало доповнювала церковний ансамбль, і зрізали розкішні липи, що оточували церкву. Від старої дзвіниці залишилася лише дерев'яна маківка.

Від храму веде стежка на вершину сусіднього пагорбу. Звідси видно не лише церкву і присілок Бистрий, але й повну панораму всієї Сваляви.

Звідси відкривається приголомшлива панорама Карпат із Боржавських хребтом.

Внизу, з іншого боку гори добре видно православний Свалявський Свято-Троїце-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир. Обитель є відносно молодою. Перший камінь у монастирі був закладений у 1992 році, а його відкриття відбулося у 1996 році. На сьогоднішній день тут несуть чернечий послух близько 30 сестер.