Шванґау

17.09.2013

Шванґау - це невелике поселення в регіоні Альгой (південна Баварія) в декількох кілометрах на схід від Фюссена. Село відомо завдяки тому, що тут розташовані два знаменитих замки короля Людвіґа ІІ Баварського – Хоеншванґау та Нойшванштайн. З першим з них ми сьогодні і познайомимося. А ще Шванґау – це гірське озеро Альпзее і незабутні Альпійські краєвиди. З Мюнхена до Фюссена щогодини ходять поїзди (іноді непрямі, треба пересідати на станції Бухлое). Час подорожі – 2 години. Із залізничного вокзалу Фюссена до Шванґау кожні півгодини ходять автобуси. Хоча, можна пройти і пішки – шлях займе менше години.

Щоб дістатися кас, де можна придбати квитки в обидва замки, треба трохи пройтися селом. Село наше і село баварське, а тим більш туристичне, – зовсім інші речі. Багато шикарних бюргерських віл, готелів та традиційних для Баварії розписних будиночків зустрінеться вам, поки ви дістанетеся головною вулицею Шванґау до першого з королівських замків – Хоеншванґау.

Вийшовши з автобуса, уважний турист відразу ж побачить на горі силует омріяного всіма замку-легенди Нойшванштайн. До нього ми обов’язково підемо, але завтра.

Прогуляємося головною і єдиною вулицею Шванґау, подивимося на гарні альпійські будиночки:

Незабаром праворуч на пагорбі з’явиться замок Хоеншванґау.

А ліворуч буде один з наймальовничіших куточків Баварських Альп – озеро Альпзее:

А так озеро і околиці виглядають зверху від замку Нойшванштайн:

А ми повертаємося назад, щоб подивитися на головну мету нашої сьогоднішньої розповіді – замок Хоеншванґау. Вперше замок згадується у ХІІ столітті як фортеця Шванштайн (Schwanstein), що належала лицарям Шванґау. Один з представників цього роду, Хітпольд фон Шванґау, відомий мінезингер, який оспівувався у «Гейдельберзькому пісеннику».

У замку жив також принц Конрадин (1252–1268), останній з роду Гогенштауфенів, страчений у віці 16 років в Неаполі. У XVI столітті рід лицарів Шванґау припинився і фортеця стала поступово руйнуватися.

Під час наполеонівських воєн, у 1800 і 1809 роках, фортеця була сильно пошкоджена. У квітні 1829 року кронпринц Баварії, майбутній король Максиміліан II (1811–1864) відкрив для себе ці місця під час пішохідної прогулянки і, зачарований навколишньою природою, у 1832 році придбав руїни замку.

Замок відновлювався у 1833–1836 роках, а деякі роботи тривали до 1855 року. Архітектор Доменіко Кваліо підготував проект замка у неоготичному стилі. Після його смерті роботу продовжив Георг Фрідріх Цібланд і Йозеф Даніель Ольмюллер. Над оформленням 14 залів працювали відомі тоді майстри романтичного періоду Моріц фон Швінд, Людвіґ Лінденшміт та інші. Королева Марія розпланувала альпійський сад з квітами, які були привезені з усіх куточків Альп.

Хоеншванґау був офіційною літньою і мисливською резиденцією Максиміліана, його дружини Марії Прусської (1825–1889) та їх синів Людвіґа (майбутнього короля Людвіґа ІІ) та Отто (майбутнього короля Оттона І Баварського).

У 1864 році після смерті короля Максиміліана господарем замку став його син Людвіґ ІІ (1845–1886). Йому подобалося жити в Хоеншванґау, особливо після 1869 року, коли неподалік розпочалось будівництво замку Нойшванштайн. У замку король приймав композитора Ріхарда Вагнера, який проте ніколи не бував у замках Нойшванштайн і Херренкімзе. Королева Марія пережила свого сина на три роки і померла у замку у 1889 році.

Звідси Людвіґ ІІ Баварський спостерігав, як будується його мрія – замок Нойшванштайн:

У 1905 році дядя Людвіґа ІІ, принц-регент Луїтпольд Баварський (1821–1912) електрифікував замок і встановив електричний ліфт. Після його смерті палац був відкритий як музей протягом наступного року.

Під час Першої і Другої світових воєн замок не постраждав. У 1923 році баварський ландтаг визнав право колишньої королівської родини проживати в замку. З 1933 до 1939 наслідний принц Рупрехт Баварський (1869–1955) і його родина використовували замок як свою літню резиденцію. У травні 1941 року і до кінця війни у фамільному замку Хоеншванґау мешкав князь Адальберт Баварський (1886–1970), якому, як і решті представників королівських родин, згідно з наказом Гітлера (Prinzenerlass) заборонили служити в армії.