Саксонська Швейцарія

Саксонська Швейцарія (нім. Sächsіsche Schweіz) - туристична родзинка на південь від Дрездена по обох берегах Ельби у німецькій частині Ельбських піскових гір. Назву регіону дали у XVІІІ столітті швейцарські художники Адріан Цингг і Антон Граф. Тутешній ландшафт нагадував їм рідні краї. То того місцевість називалася просто "Майсенське плато", а теперішня назва закріпилася завдяки публікаціям Гетцингера, в яких він описав Саксонську Швейцарію і зробив назву відомим широкій публіці. 

Добиратися сюди дуже просто. Міська електричка їде сюди з Майсена через Дрезден на Бад Шандау. Від Майсена їхати годину, від Дрездена - півгодини. Двоповерхова електричка зупиняється в декількох місцях Саксонської Швейцарії, з яких дуже близько до скель Бастаї, замку Кенигштайн та інших цікавинок регіону. Щоб почати мандрівку Саксонською Швейцарією, вийдемо на станції "Курорт Ратен".  

Вже з вікна потягу видно круті високі скелі Бастаї з знаменитим Бастайським мостом, що з'єднує між собою скелі, і є основною туристичною фішкою Саксонської Швейцарії: 

Ратен - невеличке курортне поселення з населенням менше 400 мешканців. Лежить воно на обох берегах Ельби. Мости через Ельбу тут відсутні, тому між обома частинами містечка регулярно курсують пороми (вартість - 1,5 євро в обидва кінця). Скелі Бастаї разом із скельним замком Нойратен знаходиться на протилежному від станції, правому березі Ельби.

Правобережна частина села: 

Перепливаємо поромом через Ельбу. З протилежного берега Ратен виглядає набагато привабливіше: 

Йдемо головною вулицею містечка у бік скель. Ну чим не Швейцарія?

Незабаром починається підйом до скель. Скелі Бастаї (що в перекладі означає "бастіон") розташовані на висоті 305 метрів між курортом Ратен і містом Велен. Є частиною природного парку, що включає як Саксонську Швейцарію, так і Богемскую Швейцарію у Чехії. Крім неймовірно захоплюючих видів самих скель, вони ще й використовуються для скелелазіння. Від Ратена піднімаємося вгору крутими сходами. Незабаром побачимо перші скелі: 

По дорозі зустрінемо валуни, що дуже нагадують "Протяте каміння" у Буковинських Карпатах: 

Ще трохи, і опинимося на першому на нашому шляху оглядовому майданчику. Вид на каньйон Ельби у бік Дрездена: 

Вид у протилежний бік:

Звідси добре видно Lilienstein - гірський масив столової гори в Саксонській Швейцарії: 

Курорт Ратен зверху:

Кьонігштайн - найбільша фортеця Європи, що лежить на великому скельному плато. З нею ми познайомимося окремо: 

А ми піднімаємося ще вище і за хвилин 15 досягаємо Бастаї - вражаюче гірське утворення з піщаних скель. Вперше ці назва зустрічається в 1592 році у рамках геодезичної зйомки Саксонії. Вже в 1800 році скелі вважалися туристично привабливою ціллю. По так називаній "стежці художників" (Malerweg) сюди ходило багато художників. Каспар Давид Фрідріх після відвідування цих місць написав відому картину Felsenschlucht. Зі збільшенням числа туристів, що відвідують Бастай, у 1812 році з'явилося дві торгові крамниці. Через два роки на оглядовій площадці звели захисні поруччя. У 1826 році хатину для укриття від непогоди розширили і перепланували під ресторан. 

Вже сама назва Бастаї ("бастіон") вказує на колишнє включення крутих скель в оборонне кільце скельного замка Нойратен. Самі скелі дійсно нагадують замок (аналогія з нашою Тустанню):

Вниз іноді дивитися страшно:

Головна атракція скель Бастаї - це, звичайно, міст між скелями Steіnschleuder і Neurathener Felsentor. Перший міст із назвою Basteіbrucke, що з'явився у 1824 році, був дерев'яним. У 1851 році його замінили мостом з пісковику. Він має довжину 76,5 м і перекриває своїми 7 дугами глибоке (40 м) ущелину з назвою Mardertelle: 

На мосту:

На завершення, трохи прогуляємося поміж скель: 

Друзі, щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub