Україна

Як і будь-який український мандрівник, знаючи про те, що у Березовій Рудці знаходиться одна з двох пірамід в Україні і одна з трьох – в Європі, я давно мріяв і планував сюди заїхати. Проїжджаючи десятки разів між Дніпропетровськом і Києвом в декількох кілометрах від Березової Рудки, я постійно задавав собі питання: а коли ж, нарешті, я зверну з траси і завітаю до цього загадкового села? Декілька тижнів тому давня мрія збулася, і ми з дружиною на щойно придбаній новій автівці завітали до Березової Рудки. Березова Рудка попри типову для центральної України занедбаність, мене не розчарувала. Навпаки, я відчував тут щось рідне, яке у жодному...

Резиденція в Корсуні – справді один з найбільш вражаючих палацово-паркових комплексів в Україні. Таких охайних куточків, щоб і архітектура була збережена, і парк був доглянутий, у нас в країні одиниці. Кримські палаци, маєток Шенборнів поблизу Мукачева, садиба Чечелів у Самчиках і палацовий комплекс Понятовських-Лопухіних – це напевно всі палацово-паркові ансамблі, які дотягують до рівня своєї доглянутості подібним пам’яткам Європи. Саме місто Корсунь-Шевченківський, на диво, чисте і охайне. Тут майже не зберіглося старих будинків і храмів, але разом з тим місто створює залишає враження. Місто-фортецю Корсунь на березі річки Рось у 1032...

Бердичів сміливо можна назвати «найбільш єврейським містом України». Хоча 80-90 відсотків єврейського населення для багатьох західно- та центральноукраїнських міст у ХІХ столітті було нормою, не слід забувати, що на середину століття Бердичів був четвертим за кількістю населення українських міст Російської імперії, а отже і євреїв тут було більше, ніж в інших містах регіону (понад 50 тис.). А це – друга за чисельністю єврейська громада імперії.  Звичайно, що від більш ніж 80 синагог, які існували тут до Другої світової війни, залишилося всього декілька, та й впізнати їх досить важко. А від колишній кількості єврейського населення не...

Цього року травневі «свята» вийшли надто затяжними. Можна б було багато всього подивитися, було б бажання і натхнення. Оскільки з натхненням останній час не дуже, то я обмежився лише трьома пунктами. По Україні я не мандрував майже 8 місяців (чомусь останнім часом тягнуло на всілякі Франції і Швейцарії), тому треба було вибрати щось надцікаве. І ось вибрав: всі три – не так далеко від Києва, але надзвичайно цікаві і такі, де мені вперше пощастило побувати. Так, на ці вихідні моя нога вперше вступила на землю Житомирщини. А Житомирщина – це, насамперед, Бердичів, з прогулянки яким я і почну розповіді про травневі подорожі.  Бердичів – це,...

Від центру Садгори прямуємо вулицею Степана Галицького. На роздоріжжі біля пам’ятника беремо праворуч і проїхавши декілька сот метрів вулицею Стефаника на повертаємо ліворуч до присілку ДОЛІШНІ ШЕРІВЦІ. Ще декілька десятиріч тому це було окреме село, а сьогодні – частина Садгірського району Чернівців. У Долішніх Шерівцях по вул. Квітковського знаходиться одна з п’ятьох збережених в сучасних Чернівцях дерев’яних церков – Свято-Спиридонівська. Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення, побудована у 1715 році і є прикладом традиційного для Буковини безкупольного дерев’яного храму так званого «хатнього» типу. Забігаючи вперед скажу, що...

Бердичів з усіх боків оточують села, де збереглися колишні панські маєтки з палацами і парками. Сьогодні ми побачимо один з них. Село Райгородок, в якому знаходиться вілла родини Мазаракі, знаходиться в 19 кілометр на захід від Бердичева. Дістатися сюди громадським транспортом доволі просто: село знаходиться на трасі, яка веде з Бердичева на Хмільник, і автобуси тут їздять досить часто. Про місцезнаходження маєтку краще запитати місцевих мешканців: з дороги палац не видно.  Поселення Райгородок, що сьогодні налічує менше 900 мешканців, засновано у 1649 році. До революції це було майже єврейське містечко, де проживало 37 відсотків євреїв. В...

В цьому році проведення передвиборчої кампанії позбавило мене мого улюбленого щорічного задоволення, яке я практикував щороку починаючи з 2007 року, а саме – подорожі в Осіннє Поділля. Я направду сильно переживаю неможливість побачити цього року подільську осінь і свій найулюбленіший Кам’янець-Подільський (навіть більше, ніж якій не побачені мною беффруа). Все, на що спромігся цієї осені, це на одноденну поїздку разом з родиною по Сколівщині на минулі вихідні. Саме їй і присвячую сьогоднішню фоторозповідь. Першою була зупинка на водоспаді Кам’янка поблизу Сколе: Потім пішли пішки до Журавлиного (Мертвого) озера: Ну чим не Полісся?:...

В ніч з п’ятниці на суботу таки знайшов в собі сили трохи помандрувати. І не по закордонам, а по рідній Україні. І не тому, що дуже хотілося кудись пертися, а просто тому, що не міг довго заснути в п’ятницю в вечорі. У півночі вирішив поїхати на вокзал і взяв квиток на перший поїзд, що відходив. Вибір пав на Вінницю і Вінниччину, де я був всього один раз, і то – більше трьох років тому. Вінниччина для мене завжди була найбільш загадковим і одним з таких регіонів, куди мені найбільш хотілося.  Ні сподівання, ні прийняте рішення їхати на Східне Поділля не підвели мене. За один день багато подивитися не зміг, бо їздив громадським транспортом....

На позаминулі вихідні мали цікаву і насичену подорож разом із Сергієм Криницею та Романом Бречком, якою охопили відразу три галицьких області: Львівщину, Франківщину і Тернопільщину. За один день вдалося подивитися аж 15 населених пунктів, що для мене є рекордом. В сьогоднійшній розповіді, крім вищезазначеної мандрівки, додам і попередні, про які раніше не писав, але вони є доречними, оскільки деякою мірою повторювали наш останній маршрут. Враження від останнього не змила навіть минулотижнева поїздка Литвою - настільки яскравими вони є. Шкода, заважали подорожі (не так заважали, як забирали час)лише наші жахливі дороги. Але хіба вони колись...

Кожний, хто їде на Закарпаття або назад поїздом вдень, обов'язково звертає увагу на гарну бойківську церкву і мальовничу панораму села Опорець, що розташоване у Сколівському районі майже перед самим перевалом на межі Львівської і Закарпатської областей. І церква, і навколишня місцевість настільки фотогенічні, що не треба виходити з електрички, щою зафіксувати церкву і село. Опорець відомий з 1490 року. Легенда про його назву розповідає, що колись татарське військо дійшло до села, а місцеві мешканці почали перегороджувати річку буками та смереками. Так як татари не знали місцевості то пішли річку в брід, але вода в річці піднялась і вони...

Закарпатське містечко Свалява в долині річки Латориця знайомо всім завдяки свалявській мінеральній воді і курорту, який виник на її базі. Саме з метою лікування, як правило, і їдуть до Сваляви. Подорожуючі, що прямують на Закарпаття, рідко зупиняються у місті. То і не дивно, адже попереду, майже перед самим носом - справжні закарпатські перлини: мисливський замок Шенборнів, чинадійовський замок та не по-українськи гарне Мукачево з його численними пам'ятками і замком Паланок. Я і сам випадково попав у Сваляву: перший автобус із Довгого, яким мені попався, йшов саме сюди. Щоб обійти центр міста і повернутися назад на вокзал, достатньо і...

Сюди я давно хотів попасти, знаючи, що тут зберігся не надто відомий замок-палац, а швидше - оборонний двір Долгаїв-Телеки. Про замок у Довгому я, як і більшість інших, дізнався з книги Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" (2005 р.), останній розділ якої (про Закарпаття) Микола Казурак. Там було описання замку і його коротка історія, які, очевидно, були запозичені з чотирьохтомника "Памятники градостроительства и архитектуры УССР" (1983 р.). Після цього майже нічого нового про Довжанський замок ніхто не писав. Містечко Довге лежить в долині річці Боржава в 26 кілометрах на північний схід від Іршави. У позаминулі вихідні я...