Полтава: Хрестовоздвиженський монастир

Цінною пам’яткою історії та архітектури козацького (українського) бароко є Хрестовоздвиженський монастир на північно-східній околиці Полтави. Монастир заснований у 1650 році поблизу міста на мальовничій, порослій віковими деревами горі, де впадає у Ворсклу річечка Полтавка, відома більше під назвою Тарапунька. У XVIII столітті вся гора була вкрита старим, переважно дубовим лісом, через нього до монастиря вилася вузенька стежина. А засновано було цю обитель з ініціативи й на кошти полтавського полковника Мартина Пушкаря, Івана Іскри та іншої козацької старшини, а також міщан за дозволом тодішнього Київського митрополита, відомого церковного діяча й письменника Сильвестра Косова. Очолював будівництво ігумен Лубенського Мгарського монастиря Калістрат.

Головна споруда монастиря - мурований бароковий собор Воздвиження, який в 1689-1709 рр. коштом генерального суддї Василя Кочубея, його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея, та двох українських гетьманів — І. Самойловича й І. Мазепи. Розташований на стрілці високого мису у зоні найвищої композиційної активності, тринавовий семибанний собор є архітектурною домінантою не лише монастирського ансамблю, але й Полтави та околиць. Систему циліндричних склепінь з банями несуть шість опорних пілонів. П’ять бань розташовані над основним тринавовим дев’ятидільним об’ємом. Поставлені вони хрестоподібно по сторонах світу, як в українських дерев’яних п’ятиверхих церквах. Дві бані увінчують вежі, які фланкують двоярусний західний притвор.

Собор має оригінальну систему декору фасадів: роги архітектурних форм підкреслено профільованими пілястрами, які по висоті перебиваються горизонтальними імпостами. На рівні хорів собор оперезується горизонтальним гуртом. Площини стін оживляються розташованими в три яруси вікнами та нішами різноманітних форм і розмірів з вигадливими фігурними наличниками. Унікальними за своїми мистецькими якостями є північний, південний і західний портали з трилопатевим завершенням дверного прорізу. Ці портали облямовані профільованими гуртами, фланковані гранчастими півколонками, увінчані розірваними фронтончиками з дещо наївним ліпним рослинним орнаментом.

Надбрамна дзвіниця заввишки 47 м мурована 1786 р. за взірцем дзвіниці Мгарського монастиря у стильових формах пізнього бароко. Нижній, квадратний у плані, з закругленими кутами ярус чотириярусної споруди має рустовані стіни, ліпний декор і чотирьохколонні пристінні портики римсько-доричного ордера; 2-й і 3-й яруси циліндричні, прикрашені спареними колонами відповідно іонічного та коринфського ордерів. Увінчує дзвіницю сферична баня з маківкою.

Другий монастирський храм - Троїцьку церкву споруджено через 50 кроків після собору в 1750 році. Вона теж мурована, одноярусна, має одну баню (одноглава). 1864 року її перебудували, спорудивши два придільні престоли: з правого боку - Великомучениці Варвари (1864 р.), з лівого - в ім’я архістратига Михаїла (1866 р.,розібраний 1894 р.). З південного боку церкви зробили добудову -приміщення для трапезної, кухні та келії ченця.

Дерев'яний будиночок по дорозі до монастиря:

Вид на монастир з Іванової гори в Полтаві: