![](/sites/all/themes/at20/image/img_calend.png)
![](/sites/default/files/vysokyy_kamin006.jpg)
Чи варто і надалі чекати відкриття кордонів? Минулого тижня вирішив, що досить! В день мого народження, сіли в авто з дружиною і доньками (молодшій - всього 2 місяці) і помчали на захід від Києва.
Зробити таку подорож дуже просто, якщо маєте авто і півдня вільного часу. Сідаємо в авто і їдемо трасою Київ - Чоп майже до Коростишева. Майже всю дорогу з обох сторін - соснові ліси. Південний кордон поліських лісів якраз і проходить в районі траси. Повертаємо за вказівником "Новогородецьке" і прямуємо декілька кілометрів на північ.
Озера, болота та затоплений кар'єр
Перша зупинка - кар'єр "Високий Камінь". Від траси Київ - Чоп його відділяє 4 кілометри відносно нормальної дороги. Проїжджаємо крізь село Новогородецьке, минаємо зліва Новогородецький кар'єр, повертаємо за ним наліво і ми - на місці.
![](/sites/default/files/vysokyy_kamin003.jpg)
Урочище Високий Камінь - це озеро, яке утворилося у закинутому кар'єрі. Місцина навколо - дуже мальовнича. Озеро оточено скелястими берегами і соснами. Та не поспішайте їхати сюди у літній вихідних день. Відпочивальників тут багато.
Але буквально в 200 метрах на північ від кар'єру в обох боків від дороги розташувалися типові для Полісся болота.
![](/sites/default/files/vysokyy_kamin005.jpg)
Трипільське городище з оглядовим майданчиком
Два кілометри ґрунтової дороги на захід - і ми в селі Городське. Наступні три зупинки ми зробимо саме там. За містком через річку Тетерів повертаємо праворуч і їдемо вузькою сільською дорогою 700 метрів. Аж поки не побачимо зліва від дороги червоні сходи. Вони ведуть на вершину гори, на якій стояло трипільське городище.
![](/sites/default/files/chervona_gora012.jpg)
На території Городського - аж 3 городища трипільської культури: Червона гора, Мала гора і Дитинець. Нас цікавить перше, передусім завдяки його розташування на горі. Городище Червона гора існувало тут у ІІІ - ІІ століттях до нашої ери. Його розкопали у 1936-37 роках і знайшли там багато артефактів: бивні мамонта, кераміку, сокири, скляні браслети. Їх зараз можна побачити у краєзнавчому музеї в Коростишеві. А в останні роки інформаційно-туристичний центр "Дивосвіт Трипілля" облаштував тут зону відпочинку. На вершині гори встановили декілька керамічних скульптур.
З гори, на якій стояло городище, відкривається чудова панорама села Городське та безкрайніх просторів поліських лісів.
Поліська хата у селі Городське
Етнографічний об'єкт, що знаходиться у центрі села, нікого не залишить байдужим. Це - типово поліська хата ХІХ століття, збудована в зруб і вкрита солом'яним дахом. Хату у 2008 році викупила Інна Величко і вирішили створити тут культурно-мистецький об'єкт, який відтворює життя і побут сільського життя Полісся. І їй це успішно вдалося!
![](/sites/default/files/poliska_hata003.jpg)
Заходиш на подвір'я і з перших секунд відчуваєш атмосферу польського села позаминулого століття. Перед нами - добре доглянута сільська хата з високим дахом, вкритим очеретом. Зліва - велика дерев'яна комора, стіни якої завішані приладдям. На дворі - купа зелені, квітів. На дерев'яному паркані висять горщики. Господарка та працівники садиби - дуже гостинні і запрошують оглянути подвір'я і зайти в хату. Грошей за вхід не просять. Хто хоче підтримати проект - можна купити сувеніри. Ми придбали набір з 6 видів поліського чаю і зараз насолоджуємося, згадуючи з ранку щасливі години, проведені на садибі.
Зайдемо всередину хати. В одній кімнаті відвідувачі оглядають інтер'єр поліської хати. А в іншій кімнаті господарі займаються своїми справами. Все виглядає досить природно. В кімнатах облаштовані меблі: ліжка, столи, шафи, буфети. Ліжка вкриті покривалами ручної роботи, ікони прикрашені рушниками. По полицях - горщики, глечики та різний посуд.
На подвір'ї облаштовані хлів, літня кухня, відтворена старовинна піч. Тут можна смачно пообідати традиційними поліськими стравами. Господарі пригощають грибною юшкою, кулішом, салатом, варениками, курячими котлетами і мохіто. Все - неймовірно смачне! Меню і фіксованих цін тут немає. Ти сам визначаєш, як віддячити господарям садиби за гостинність. До речі, тут можна зупинитися на ніч. Садиба має 10 ліжок для гостей.
По вихідних, коли є туристи, на садибі святкуються традиційні народні свята та проводяться майстер-класи з пакування стогів сіна, вишивки, народного розпису, художньої обробки шкіри.
![](/sites/default/files/poliska_hata012.jpg)
Таємний дерев'яний монастир у лісі
На південь від села Городське за річкою Тетерів можна відшукати монастир, Другого такого в Україні точно немає. Всі його споруди - дерев'яні, а сам він розташований на березі озеро прямо в лісі. Монастир належить до Православної церкви України. Непотрібних "канонів" тут немає. Навпаки, він оформлений в українському патріотичному стилі: українська Голгофа, Мадонна за католицькою традицією, мініатюрні кам'яні замки та різьбленні герої українських казок.
![](/sites/default/files/svyato-duhivskyy_monastyr002.jpg)
Заснував монастир владика Житомирський та Овруцький Ізяслав. Це було у 2000 році. Владика їхав на старих жигулях і потрапив в аварію. Авто розбилося вщент, але єпископ дивним чином залишився живим. В знак вдячності Всевишньому він заклав монастир на честь Святого Духа.
Вперше я тут побував у 2015 році. Тоді монастир не мав брами і туди спокійно можна було зайти. Цього разу брама була зачинена. На брамі було написано, що святиня приймає відвідувачів до 17:00 години. Ще не було 16-ї, а монастир вже був зачинений за замок((. Дуже шкода. Довелося насолоджуватися видати з протилежного берега озера.
Коростишівський каньйон - не їдьте влітку на вихідні!
Від монастиря повертаємося на трасу напряму поганою ґрунтовкою, або об'їжджаємо кращою дорогою через село Новогородецьке (так само, як їхали сюди). Їдемо у бік Житомира декілька кілометрів і на розвилці на Коростишів. Не доїжджаючи до міста буде інформаційний знак "Урочище каньйон". Повертаємо наліво і вже за хвилину на місці.
![](/sites/default/files/korostyshivskyy_kanyon001.jpg)
Коростишівський каньйон - це, насправді, звичайний затоплений кар'єр. Але на відміну від інших поліських кар'єрів береги тут дійсно високі, і це вражає. Але сюди їде набагато більше людей. Коли ми приїхали, то народу було стільки, во важко було знайти місце, щоб зробити пару фотографій каньйону. Здається, що весь Житомир І Коростишів були тут.
Тому рекомендую повернутися сюди в будній день і поза сезоном. Я вже уявляю собі безлюдний каньйон в оточені високих зелених сосен та жовтогарячого листя. Обов'язково повернусь сюди восени!
![](/sites/default/files/korostyshivskyy_kanyon003.jpg)
До речі, тут ви можете подивитися розповідь про не менш цікаву подорож Житомирщиною восени: Золота осінь на Житомирщині: ставка Гіммлера, острів кохання та каньйон Тетерева
Коростишів: каньйон Тетерева, ландшафтний парк та костел
Якщо ви вже знаходитесь у цих краях, варто завітати до Коростишева. Прямо в центрі міста біла мосту можна побачити скелясті береги Тетерева. Серед скель можна відшукати найвищу - скелю Фелінського.
Уздовж річки розташувався шикарний ландшафтний парк. В парку - дивовижні скульптури, залишки палацу Олізарів та фахверкова будівля бібліотеки.
Житомир - недооцінена перлина Полісся
Проїжджав крізь нього сотні разів, але лише двічі дозволив собі зупинитися в цьому обласному центрі, і то, лише на пару годин. Житомир заховав у собі багато пам'яток старовини. Хоча і на перший погляд цього не помітно. Але варто вийти з автівки і пройтися центром міста, і ти розумієш, скільки таємниць ховає в собі Житомир.
Чого варта лише центральні пішохідна вуличка Михайлівська з ратушею, еклектичними будинками та інсталяціями з парасольками! А ще - вежа водогону, рівною якій в Україні немає. Тут ще є декілька великих костелів, магістрат, руїни єзуїтського монастиря, синагога, стара міщанська забудова.
В Житомирі гарні високі береги Тетерева. Серед скель окремо виділяється "Голова Чацького" - пам'ятка природи у формі силуету людської голови.
Колись я обов'язково докладно розповім про це місто. А поки повертаємося до Києва тією ж трасою.
Yellow Plane
На зворотному шляху заїдемо поживитися ще одну маленьку цікавинку, яка знаходиться вже на території Київської області за селом Ситняки. Праворуч від дороги побачимо жовтий літак. Як-40 належав найзаможнішому донецькому олігарху 90-х - Євгену Щербаню. Біля трапу цього ж літака його було вбито у 1996...
Ще декілька років літак виконував рейси "Авіаліній Донбасу", поки його ее відправили на стоянку в Жуляни, щоб пізніше утилізувати. Та спритні стартапери викупили літак і зробили з нього атракцію на трасі Київ-Чоп. Поряд з літаком спорудили ресторан у вигляді диспетчерської вишки. А в літак можна знайти, щоб пограти в симулятор польоту та посидіти за штурвалом.
![](/sites/default/files/yellow_plane008.jpg)
P.S.
Полісся лише відкривається для українців. Не чекайте, поки воно стане таким самим трендом, як цього року став південь Херсонщини. Подорожуйте Поліссям вже! Але по дорозі з Києва не забудьте заїхати в замок Радомисль!
Сподобався пост? Поділись з друзями!