Площа Султанахмет займає територію константинопольського Іподрому, частини Великого імператорського палацу та декількох центральних візантійських площ і будівель. Строго кажучи, вона складається з двох площ: Султанахмет (Sultanahmet Meydanı), з доглянутими газонами і клумбами між Святою Софією, вулицею Діван-йолу і Блакитною мечеттю, і площі Іподрому (At Meydanı).
Іподром, контури якого ще вгадуються в топографії площі, був споруджений імператором Септимієм Сєвєром — це найстародавніша споруда міста. Костянтин Великий, перетворюючи рядову приморську колонію на столицю миру, Іподром повністю перебудував, задавши йому справді імперський масштаб — майже півкілометра в довжину і близько 120 метрів завширшки. Він був розрахований на 100 тисяч чоловік — при тому що населення Константинополя навіть в кращі часи навряд чи перевищувало 600 тисяч.
Вхід на Іподром був з північного боку — приблизно там, де зараз стоєть Німецький фонтан (Alman Вeşmesi). Його подарував Стамбулу в 1901 році кайзер Вільгельм II на згадку про свій найясніший візит; фонтан зробили в Германії і в розібраному вигляді привезли до Туреччини.
Протилежна, закруглена, сторона Іподрому — сфендон — знаходиться далеко за межами нинішньої площі, на схилі горба над морем. Частина опорної стіни сфендона нависає зараз над лабіринтом вузьких вулиць за Блакитною мечеттю: її гігантські цегляні арки дають уявлення про циклопічний, істинно римський масштаб споруди.
Поле Іподрому розділяла в довжину спину — довге піднесення, прикрашене монументами і статуями, звезеними зі всіх кінців Імперії. Збереглися з них тільки три. Перший і найстародавніший монумент — це Єгипетський обеліск (Dikilitaş) XVI століття до н.е., привезений з Луксора за наказом Костянтина Великого (це найстародавніший предмет в Стамбулі).
Обеліск встановлений на мармуровому постаменті, рельєфи якого (близько 390 року) зображають різні сцени на Іподромі — у тому числі і операцію по установці самого обеліска. Старанний візантійський різьбяр абсолютно точно передав навіть єгипетські ієрогліфи, які для нього були безглуздими значками.
Ще один стародавній пам'ятник — антична Зміїна колона (Yılanlı Sutun) з храму Аполлона в Дельфах (V століття до н.е.). Поставлена в пам'ять перемоги над персами, вона відлита з бронзових щитів полеглих ворогів. Змії, що звилися в колону, тримали на головах золоту чашу. Чаша пропала ще в античні часи, а зміїні голови перебували в збереженні, поки таємничо не зникли в одну квітневу ніч 1700 року. Хто їх відпиляв і навіщо — так і залишилося таємним, але одна з голів була знайдена через 150 років і тепер виставлена в Археологічному музеї. На краю площі височіє третій монумент — так званий Колос (Orme Sutun): теж обеліск, але цього разу візантійської роботи. Він складний з кам'яних блоків і має висоту близько 21 метра. Обеліск був фанерований позолоченими бронзовими листами, які здерли і переплавили хрестоносці, коли грабували місто в 1204 році (квадратні вибоїни указують місця, де кріпилися дорогоцінні пластини). У часи Османа улюбленою розвагою городян було спостерігати, як акробати деруться на Колос або ходять по канату, натягнутому між двома обелісками.
Увита плющем похмура будівля на західній стороні Іподрому — палац Ібрагим-паши (Пbrahim Paim Paşa Sarayı), однієї з вельмож султана Сулеймана Прекрасного. Паша був близьким іншому султана (йому навіть — нечувана честь! — було дозволено вечеряти удвох з государем), а його величезний палац був центром світського життя міста (сам Сулейман видавав тут заміж свою дочку). Але врешті-решт в результаті інтриг Роксолани пашу задушили, а палац, ясна річ, відібрали в скарбницю. Зараз тут цікавий Музей турецького і ісламського мистецтва.
На протилежній стороні площі, за рядами літніх кафе і сувенірних лавок, височіє гігантська мечеть султана Ахмеда (Sultan Аhmet Camii, 1609-1616), відома також під туристичною назвою Блакитна мечеть і що дала назву всьому району.
Іноді її називають найвеличнішою і красивішою серед великих імперських мечетей Стамбулу. Мінаретів у неї шість, що свого часу викликало неймовірний скандал: жодна мечеть не може мати більше мінаретів, чим одна з головних ісламських святинь — храм в Медіні, у якого їх було п'ять. Отже довелося в терміновому порядку зводити в Медіні ще два.
Всередині Блакитна мечеть — особливо по контрасту з Софієй — декілька нудна і здається менше, ніж є насправді. Її туристична назва також не дуже виправдовується: блакитного всередині не особливо багато — тільки кахлі навколо вікон і на галереях.
Всередину можна потрапити через великий парадний двір, але в пік літнього сезону цей шлях часто закривається для всіх, окрім віруючих, а туристам доводиться користуватися південними дверима (звідки треба довго йти гуськом по довгій галереї з власними черевиками в руках). За дверима — вічні натовпи народу; якщо ви хочете оглянути Блакитну мечеть детально, сюди (як і в Софію) краще приходити раніше з ранку.
Сподобався пост? Поділись з друзями!
Коментарі
sestra_yuliya
Втр, 05/19/2009 - 14:30
andy_travelua
Втр, 05/19/2009 - 14:35
бо фотік трілки приголомшує кольори... Там я ще виклав Софію і палац Топкапи :)
galari
Втр, 05/19/2009 - 17:07
andy_travelua
Срд, 05/20/2009 - 05:41