Саме з Охтирки почалося моє знайомство із загадковою Сумщиною. Сюди я добирався маршруткою з Тростянця (залізнична станція Смородино), куди рано з ранку приїхав з Києва поїздом "Київ-Лисичанськ". Охтирка варта відвідання, передусім, завдяки ансамблю Покровського собору, зведеного в стилі пізнього козацького бароко. Крім нього, в цьому слобожанському місті є й багато інших пам'яток. Але більшості українців Охтирка відома тим, що саме з неї почався "лєнінопад": 15 лютого 2013 прихильники ВО «Свобода» на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком знесли в Охтирці пам'ятник "вождю".
Оновлення 2022 року:
Ніхто не очікував, що маленьке козацьке містечко стане справжнім містом-героєм і більше місяця буде давати бій московсько-ординському монстру у лютому і березні 2022 року. Досі дивуюсь міцності і відвазі захисників Охтирки. Рашисти так і не взяли місто. Але багато захисників загинули (у тому числі мій кум Олексій). Від обстрілів загинули мирні мешканців та їх будинки. Дісталося і пам'яткам архітектури: повністю знищено історичну будівлю залізничного вокзалу, сильно постраждали будівлі Народного дому та Краєзнавчого музею.
Історія Охтирки почалася одночасно з початком історії Слобідської України, коли на початку 1640-х років московський уряд, занепокоєний нескінченними набігами татар, розпочав будівництво укріпленої лінії від Острогозька на Дону до верхів’їв Ворскли. Починалася ця лінія в Охтирці. Тут на горі Охтир над Ворсклою засновували фортецю, а уздовж лінії для її оборони оселялися переселенці із Правобережної України. З 1645 до 1648 року за Полянським мирним договором відбулось розмежування російсько-польського кордону, внаслідок чого Охтирка, де налічувалось до 50 дворів, відійшло до Московської держави. Нова хвиля переселенців з Правобережжя значно примножила чисельність населення і призвела до створення у 1655–1658 рр. Охтирського слобідського козацького полку, який проіснував до 1765 року, коли за наказом Катерини ІІ всі слобідські полки були ліквідовані.
Датою заснування фортеці вважається 1647 рік. Первинне ядро найстарішої частини Охтирки було дуже компактним: многокутні контури укріплень повторювалися напрямом вулиць, розташованих усередині цитаделі. Це проявилося в геометрично правильних контурах фортець і в тому, що кути укріплень винесені вперед з таким розрахунком, щоб забезпечити прямий і фланговий вогонь. Компактне планування первинного ядра Охтирки характерне для міст рівнинної місцевості. Фортеця до наших днів не збереглася.
Головною пам'яткою Охтирки вважається комплекс Покровського собору. Ансамбль складається з трьох різночасових пам’яток: Покровського собору 1753 - 1768 рр., Введенської церкви-дзвіниці 1784 р. та церкви Різдва Христового 1825 р. Всі вони муровані, потиньковані й побілені. Комплекс розташований в історичному середмісті по осі головної вулиці. Собор є містобудівною домінантою загальноміського значення.
Покровський собор закладено 25 квітня 1753 р., в річницю коронації імператриці Єлизавети Петрівни, яка пожертвувала на його будівництво 2000 рублів сріблом, а освячено 1768 р. Зведено його на місці, де в 1739 р. знайдено чудотворну ікону Охтирської богородиці. Автор проекту - московський архітектор князь Д.Ухтомський; будівництвом керував архітектор С.Дудинський. Собор мав, окрім головного, ще два престоли: Охтирської ікони богородиці та праведних Захарії і Єлизавети.
Покровський собор є головною спорудою комплексу і належить до рідкісного типу пізніх козацьких барокових храмів, які трапляються лише на Слобожанщині: тридільний, трибаневий, з тринавовим чотиристовпним центральним компартиментом. Його прототипом був Успенський собор в Охтирці, збудований у 1728 - 1738 рр. (не зберігся). В об’ємно-просторовій структурі пам’ятки синтезовано три типологічні схеми храмів: тридільного триверхого, поширеного в народній архітектурі, дев’ятидільного однобаневого, а також хрещато-баневого, генетично пов’язаного з зодчеством княжої доби.
Будівля - симетрична. Всі компартименти рівновисокі, підведені під один карниз. Вівтар і двоповерховий бабинець - квадратні в плані, перекриті зімкненими склепіннями й увінчані декоративними четвериками з баньками. Домінантним у композиції є центральний восьмерик, увінчаний світловою банею, що спирається через попружні арки на чотири пілони. Висота верху в інтер’єрі - 39 м, загальна висота до хреста - 46 м.
Усі чотири фасади рівноцінні, проте акцентовано західний, де є велика аркова ніша порталу, розділена балконом на два яруси. Декор фасадів підкреслює монолітність об’ємів споруди та її двоярусність: на рівні хорів фасади оперезує карнизний гурт; вертикальні грані підкреслюються рустованими пілястрами; вікна облямовані “вухастими” наличниками з рельєфно виділеними замковими каменями й сандриками різноманітних обрисів. Загалом площинне вирішений декор розрахований на візуальне сприйняття з близьких точок.
Деталі:
Введенська церква-дзвіниця розташована напроти західного фасаду собору. Споруда - висотна, триповерхова, суворо центрична, кругла в плані. За стильовими рисами знаменує перехід від бароко до класицизму. Автор проекту - уродженець м.Охтирки архітектор П.Ярославський. У нижньому поверсі була церква Введення Богородиці у храм, а на 2-му і 3-му висіли дзвони, у тому числі на 2-му - великий дзвін вагою 4 тонни (дзвони не збереглися).
Центричність пірамідальної композиції підкреслюється єдиним принципом побудови всіх поверхів: розвинені цоколі й карнизи, високі аркові вирізи по сторонах світу, фланковані групами колон доричного (1-й поверх), іонічного (2-й поверх) і коринфського (3-й поверх) ордерів. Увінчує споруду баня параболічних обрисів з люкарнами, ліхтариком і скульптурою апостола. Всі поверхи перекриті баневими склепіннями.
Церква Різдва Христова розташована в північно-східному куті соборної території. Збудована 1825 р. коштом графині Г.Чернишової. Автора проекту не встановлено. У 1864 р. церква постраждала від пожежі, після чого її відбудовано.
Споруда - в стилі класицизму, хрещата в плані, симетрична стосовно поздовжньої осі, яка акцентована підвищеним об’ємом церковного залу, увінчаного банею і виділеного на західному фасаді чотириколонним портиком тосканського ордера з трикутним фронтоном. Невисокий круглий підбанник спирається на пілони через попружні арки.
За ансамблем можна знайти цікавий приклад провінційного модерну. В будинку знаходиться школа.
Охтирка - один з центрів нафтогазодобувної промисловості:
Майже усі пам'ятки Охтирки розташовані уздовж вулиці Жовтневої, що тягнеться на північ від Покровського собору.
На початку вулиці напроти ансамблю Покровського собору стоїть Спасо-Преображенська церква (1907 рік):
Будинок електростанції у неоготичному стилі (1909 рік):
Народний будинок (1911 - 1914 рр.):
Модерновий особняк (1910 р.):
Інші будинки по вул. Жовтневій:
Торговельні будинки купця Ф. Курила (кін. ХІХ ст.) по Харківському провулку:
Декілька цікавих пам'яток знаходиться за мостом через Ворсклу на початку вулиць Леніна і Фрунзе.
Повітове училище (1830-ті — 1901 рр.) по вул. Леніна, 1:
Жіноча гімназія (поч. ХХ ст.) по вул. Леніна, 2:
Чоловіча гімназія (поч. ХХ ст.) по вул. Фрунзе, 4:
Будинки на вул. Фрунзе:
В Охтирці є пивзавод, на якому випускають смачне пиво "Охтирське". Щоправда, я його бачив лише на Сумщині.
Георгіївська церква (1908 р.), фото з Вікіпедії:
Мироносицька церква (1822 р.), фото з Вікіпедії:
В Охтирці була ще дерев'яна Георгіївська церква (1795 рік). Зруйнована за совєтської влади після Другої світової війни:
При описанні храмів ансамблю Покровського собору використано матеріал книги В.Вечерського "Пам'ятки архітектури та містобудування України." - К. : Техніка, 2000 р.
Сподобався пост? Поділись з друзями!
Коментарі
v1snyk
Пон, 04/24/2017 - 22:27
"Декілька цікавих пам'яток знаходиться за мостом через Ворсклу на початку вулиць Леніна і Фрунзе."
От в цьому місці я трошки зламався, бо Ворскла протікає за межами Охтирки, і за нею уже починається якесь село.
admin
Пон, 05/22/2017 - 12:56
Та ні, Ворскла прямо в центрі міста протікає :)
v1snyk
Втр, 05/23/2017 - 21:52
Ну, в центрі все ж протікає річечка Охтирка...
admin
Чтв, 05/25/2017 - 12:28
Тю, а я думав, шо то Ворскла )