Оброшине: палац львівських архієпископів

Незважаючи на паршиву погоду і слякоту після дощу і мокрого снігу, вчора я таки вирішив ненадовго вибратися зі Львова на власному авто. Це у Львові зараз ще пізня осінь, а від'їхати десяток кілометрів за місто, а тут вже суцільна зима. Мій шлях лежав на південь від столиці Галичини через давні села Наварію і Годовицю, до Оброшина, де зберігся чудовий палацовий комплекс львівських римо-католицьких архієпископів.

Оброшине відомо з 1456 року, коли польський король Казимир Ягеллончик віддав його у заставу каштеляну Петру Шамотульському. Майже через сотню років, у 1531 році, поселення викупив львівський архієпископ. Після цього, і аж до 1939 року Оброшине перебувало у власності римо-католицького духовенства.

Ідея збудувати новий палацовий комплекс виникла на початку XVIII ст. у намісника римської курії Яна Скарбека. Він мав резиденцію відносно далеко - у містечку Дунаїв під Золочевим. Не бажаючи їздити так далеко, він звелів звести нову єпископську резиденцію в Оброшині під Львовом.

Палац було збудовано на початку 1730-х років архітектором Юзефом Фонтаною. Архітектура палацу, я ззовні, так і всередині, зо стилем близька до французької архітектури періоду пізнього бароко, або рококо, в якій скромність фасадів контрастує з багатством оформлення інтер'єрів. Близькою аналогією оброшинському палацу є палац Белінських під Варшавою, також створений Ю. Фонтаною.

Роботи по зведенню комплексу були завершені вже за каденції наступного архієпископа - Мікалая Вижицького. В той час завершили оздоблення інтер'єрів і обладнання палацової каплиці. Будівля палацу є прямокутною. По центру головного фасаду виступає тригранний ризаліт, а по кутах розміщені чотири невеликі квадратні вежі, що віддалено нагадують оборонні башти середньовічних маєтків. В інтер'єрі палацу зберігалося повне зібрання портретів усіх львівських архієпископів, серед яких і зображення першого латинського біскупа Кристина з Острова.

Центральний ризаліт палацу з гербом:

Вхідний портал:

Палац разом з брамою та господарськими будівлями утворювали своєрідний трикутник. На вершини цього трикутника - пишна парадна брама, яка дійшла до наших часів без змін.

Браму прикрашають дві виразні, властиві для католицьких львівських храмів скульптури дівчини і старця, що сидять на приворотних тумбах.

По обох боках брами розташовані п'ятикутні в плані двоповерхові башточки із шатровим дахом, що надають їй особистої святковості.

До башточок примикають одноповерхові невеликі одноповерхові флігелі, які прикрашають двоколонні портики з фронтонами.

Поруч розташовані і каретні сараї, один з яких також прикрашений цікавим порталом.

Навколо палацу був розбитий ландшафтний парк у французькому стилі з 800-метровою липовою алеєю, ставками та зоологічним дендрарієм. Серед екзотів парку на сьогоднішній день збереглося тюльпанове дерево, магнолії, платани і пірамідальні дуби.

Починаючи з другої половини ХІХ століття архієпископи вже майже не навідувалися до своєї літньої резиденції і вона почала занедбуватися. Сильно постраждав комплекс і під час Першої світової війни.

У 20-х роках ХХ століття з ініціативи польської ради з консервації пам'яток, головою якої був Юзеф Пьотровський, почалося відновлення палацу. Роботи проводив Броніслав Віктор. Був істотно перероблений парковий фасад, який одержав модерновий декор. З'явився балкон, який тримали витіюваті колони. Обабіч входу розмістилися великі кам'яні вазони, які прикрасили янголята, дельфіни, собаки та інші тварини.

Вазони:

Дельфін та люкарні:

Перебудова палацу зустріла серйозну критику з боку цінителів архітектури. На їх думку, надання пам'ятки стилю рококо модернових рис спотворило палац. Після Другої світової війни в палаці розмістився Науково-дослідний інститут і тваринництва західних областей України, який займає приміщення донині. В кінці липової алеї біля ставка створено вольєри. Вони необхідні для вивчення проблем акліматизації екзотичних для західноукраїнських земель ссавців та птахів.

Трохи далі від палацу на центральні вулиці розташована оригінальна Дмитрівська церква. Храм збудовано у 1906 - 1907 роках у незвичному для церков Галичини стилі модерн за проектом львівського архітектора О.Лушпинського.

Дзвіниця храму:

Поруч з церквою та модерновою дзвіницею збереглася стара дерев'яна дзвіниця 1791 року.

За церквою доживає свої останні дні Дмитріївський костел, зведений у XVIII ст. і перебудований у 1922 році.

Стара плебанія на церковному подвір'ї: