Храми Риги

Сьогодні познайомимося з храмами Латвійської столиці. На відміну від Таллінна, у Ризі присутня певна різноманітність типів культових споруд, що пов’язано, передусім, з ширшою конфесійною базою. На відміну від естонського лютеранства і атеїзму, Латвія – більш віруюча країна, представлена римо-католицькою, православною, лютеранською та іншими протестантськими громадами. Відповідно й, храми тут різнобарвні.

Перше згадування про церкву Св. Петра відноситься до 1209 році. Це була головна церковна спорудасередньовічної Риги. Тут діяла одна з найстарших шкіл міста. Церква неодноразово горіла, добудовувалася й перебудовувалася. Останній раз дерев'яна вежа згоріла від влучення снаряда в 1941 році. В 1973 році вона була відновлена, але стала вже не дерев'яної а металевої. У середні століття Церква Св. Петра була найвищим у Європі будинком дерев'яної конструкції, і донедавна — найвищим будинком у Ризі (123,25 м). На нижньому (57 м) і верхньому (71 м) рівнях вежі перебувають оглядові майданчики, звідки відкривається чудесний вид на дахи Старого міста, центр Риги, ріку Даугаву.

Церква Св. Петра — лютеранська церква, по воскресіннях тут проходять богослужіння. Шпиль вежі увінчаний півником. Півень символізує пильність і здатний уберегти від погані. Також у середньовічний період півень на шпилі церкви виконував функції універсального флюгера в приморських містах.

Пресвітерій храму Св. Петра:

Головний портал:

Будівництво Домського собору й монастиря почалося в 1211 році і тривало багато століть. Остаточно свої барочні обриси 90-метрова вежа придбала в 1766 році. У соборі перебуває орган — один з найбільших у світі. Він був побудований в 80-ті роки XIX ст.. Ференц Лист спеціально писав твори для органа Домського собору. Сучасний вигляд Домська площа набула в 1935 році. Були знесені будівлі навколо Собору, і утворився просторий майдан. Тут часто проводяться ярмарки, концерти й інші заходи.

Собор Святого Іакова на вулиці Клостера, 2 побудований близько 1225 року, у джерелах уперше згадується в 1226 році, коли він перебував за межами міської стіни. Цегельний будинок, характерне для перехідного від романтизму до готики періоду. Нинішній вигляд вежа церкви набула в 1756 році, коли в її нижній частині було споруджене закруглення в стилі бароко.

В основі шпиля поміщений годинник, а в розташованій вище частині в консолі колись перебував набатний дзвін. Він називався й дзвоном грішників, його звуки запрошували рижан подивитися на виконання вироку на Ратушній площі. Дзвін був знятий і повезений у Росію в 1915 році. В 2001 році учасники латвійських чоловічих хорів зібрали кошти, для того щоб знову повісити цей незвичайний дзвін, що й було зроблено.

Церква Марії Магдалини - одна з ризьких католицьких храмів. Розташована на ділянці території Старого міста між католицькою кафедральною церквою святого Іакова і Рижским замком, робочою резиденцією президента Латвії.
Точний рік будівлі залишається невідомим для історії. Складно встановити, коли вона була побудована, однак відомо, що не раніше кінця XIV століття й не пізніше початку XV століття. Церква Марії Магдалини була приписана до цистерцианського жіночого монастирю, який також датується початком п'ятнадцятого століття (у народі його йменували монастирем співаючих дів - там утримувалися незаміжні дочки багатих бюргеров і поміщиків, а також їх удови).

Англіканська церква святого Іскупітеля — церква англіканського приходу у Ризі, побудована в неоготичному стилі архітектором Іоганном Даніелем Фельско у період з 1855 по 1859 рік з перервами. Центральний фасад виходить на набережну Даугави.

Церква Святого Іоанна (1234) — відома рижская лютеранська церква, в архітектурному аспекті являє собою вигадливу комбінацію пізньої готики, Північного Ренесансу, маньєризму і бароко. Поряд з іншими трьома церквами в Старому місті (Домський собор, Церковь Святого Петра і церква Іакова) може бути прилічена до видатних пам'ятників церковної середньовічної архітектури в Ризі.

Церква Скорбної Богоматері — церква католицького приходу, розташована на території Замкової площі, формуючи її архітектурний ансамбль. Є примітним компонентом території оточення Ризького замку. Церква Скорбної Богоматері з'явилася в другій половині XVIII століття; тоді на місці засипаного за рекомендацією генерал-губернатора Броуна замкового рову була відбудована перша дерев'яна церква для польського католицького населення Лифляндської губернії. За найпоширенішими даними, саме в 1765 році тут з'явилася перша кам'яна церква, освячена на честь Скорбної Божої Матері (Mater Dolorosa). Іноді в ряді інших джерел згадується церква, вибудувана з каменю в 1760 або 1761 році.