Кременець

09.01.2024

Кременець – старовинне містечко на волинському Тернопіллі, відоме з 1064 року. Кременець зачаровує відразу. Навіть, якщо з неба його покривають майже чорні хмари, а вулиці вкриті товстенним шаром неприбраного снігу. Крім багато чисельних архітектурних пам’яток, більшість з яких видно з центральної вулиці містечка, шарму Кременцю надає його розташування у звивистій долині посеред Кременецьких гір.

Вперше я побував у Кременці у лютому 2011 року (фото зі снігом), а вдруге - 1 січня 2024 року.

Щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub

Якщо ви прибули сюди на автобусі, знайомство з містом обов’язково розпочнете з синагоги. Так, саме в будівлі колишньої синагоги розташований автовокзал.

Рухаючись від автостанції до центру міста вулицею Дубенською, важко проминути якусь місцеву пам’ятку. Невдовзі зліва побачимо пивзавод: Зліва – скелі Дівочі сльози, а обабіч дороги – симпатичні старі будиночки: Через пару сотень метрів побачимо дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста, яка була збудована у 1889 році в російському єпархіальному стилі, дуже розповсюдженому як на Волині, так і на Наддніпрянщині. Місцевий письменник Юрій Камаєв розповідав нам про колишнього батюшку церкви, який готував збройне захоплення Почаївської Лаври :)

Найкращій вид на храм відкривається від Богоявленського монастиря, а також з гори Бона.

Поруч з церквою – капличка ХІХ століття:

Майже напроти Здвиженської церкви на підвищенні розташувався комплекс Богоявленського монастиря, вперше заснованого на цьому місці у 1633 році.

Монастирський костел збудовано у 1760 році:

Тоді ж звели і двоповерхові корпуси келій:

Красуню-дзвіницю збудували вже на початку ХХ століття:

Підійдемо ближче, щоб роздивитися:

Монастирський цвинтар з видом на Кременецькі гори:

В будинку колишньої духовної семінарії розташувався краєзнавчий музей:

Пржевальський бував у Кременці. Зупинявся в цьому симпатичному будиночку:

Звідси вже видно гору Бону і Замок. Будинок на передньому плані – пошта початку ХХ століття:

Міськрада розташувалася в охайному двоповерховому будинку початку ХХ століття:

А раніше магістрат розташовувався в цій будівлі початку ХІХ століття по вул. Козубського, 6 посеред міського парку:

Жіноча російська школа (ХІХ століття) на вул. Козубського:

Безумовно, що найвизначнішою пам’яткою Кременця є Комплекс єзуїтського колегіуму (пізніше – ліцею):

Комплекс складається з костелу та монастирських комплексів. Ансамбль збудовано в 1731 - 1743 роки коштом князів Вишневецьких для отців-єзуїтів за проектом єзуїтського архітектора П.Гіжицького. У 1809 році біля колегіуму закладено парк з ботанічним садом (архітектор-садівник - Д. Міклер). У 1805 - 1832 роках тут розміщувався Кременецький ліцей, заснований видатними польськими освітніми діячами Т.Чацьким і Г.Коллонтаєм. У колегіумі навчався великий польський поет Ю.Словацький.

Станом на початок 2024 року п'ятикутну зірку не декомунізовано:

Костел св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки є головною містобудівною домінантою Кременця. Він являє собою тринавову однобаневу базиліку з трансептом і двома вежами, що фланкують головний фасад.

У перший день 2024 року пощастило потрапити всередину храму:

Вівтар:

Залишки старих розписів:

Різдвяна шопка:

У храмі багато розписів на українську патріотичну тематику:

На цій великій іконі зображені усі, хто має відношення до становлення української помісної православної церкви:

Підземна "тепла" церква:

До костелу обабіч прилягають дво- та триповерхові навчальні й монастирські корпуси однобічного коридорного розпланування з ризалітами, причілки яких акцентовано трикутними фронтонами й невеликими бароковими вежами.

Вид від колегіуму на францисканський монастир та гору Бона із замком:

Нажаль, сьогодні мало що залишилося від колишньої величі Кременецького замку. Але його мальовничі раїни на вершині гори Бона й досі справляють враження могутності й неприступності.

У джерелах XVII ст. замок згадується у 1064 році, коли боярин з роду Денисків-Мокошеїв гербу Вукри добровільно віддав його польському королю Болеславові Сміливому. В Іпатьєвському літопису замок згадується у ХІІІ ст. Відомо, що у 1226 році він витримав облогу військ угорського королевича Андрія. Згодом, у 1240 році, під його стінами зазнав невдачі хан Батий, а 1255 р. - баскак Куремса. Лише 1261 році Бурундай змусив волинських князів зруйнувати укріплення своїх міст, зокрема й Кременця. Найімовірніше, що тодішні укріплення були дерев’яними.

За польсько-литовським договором 1349 р. місто було віддане князю Юрію Наримонтовичу з умовою, що він не буде відбудовувати замок. Однак, за даними джерел, князь Юрій зірвав угоду, і великий литовський князь Любарт відібрав у нього Кременець на користь Польщі.

У 1354 році будучі вже польським, замок став легкою здобиччю литовських князів і відійшов до Любарта. Але польський король Казимир того ж року без особливих зусиль знов відібрав його. Протягом 12 років Кременець не раз переходив з рук у руки, аж поки за новою угодою 1366 р., не відійшов до Польщі. Враховуючи значення Кременця для оборони кордону держави від нападів Литви і татар, Казимир, очевидно, почав відновлювати обороноздатність замку. Напевне, що тоді і з’явилися кам’яні укріплення. У 1370 після смерті Казимира Любарт, якому належала кременецька округа, захопив замок і утримував його до 1376 – 1377 років. За роки володіння, Любарт, а слідом за ним королівська адміністрація продовжили укріплення замку, розпочатого Казимиром. Вірогідно, тому 1382 р., після смерті короля Людовика, Угорського, Любарт, не покладаючись на силу зброї, викупив замок в угорського старости. З 1390 року замком володіє Свидригайло, котрий збудував на сусідній горі Стіжок другий замок, сліди якого існували до XIX ст. Він же надав Кременцю магдебурзьке право.

У 1533 році польський король Зигмунд І віддав кременецьке староство віденському єпископу Янушу, який упродовж двох років здійснив у замку значне будівництво. У цей час надбудовано надбрамну (Шляхетську) башту зі звідним мостом, у якій мешкав староста замку. На захід від Черленої башти закладено фундаменти третьої, квадратної башти, що мала височіти над містом. За наказом єпископа розпочато викопування студні (криниці) завглибшки 80 м та будівництво башти перед замком, над першим ровом.

У 1536 році Зигмунд І віддав замок своїй дружині королеві Боні Сфорці, яка володіла ним упродовж 20 років, надавши місту кілька привілеїв. Замкові старости в цей період здійснили низку перебудов: вдруге надбудували надбрамну (Шляхетську) башту, перекривши склепінням верхній ярус і зробивши наметовий дах. Ймовірно, внаслідок цих робіт вона дістала назву Великої башти. Тоді ж підвищено інші башти й забезпечено бойові галереї на мурах. На фундаменті башти з боку міста зведено будинок з підвалами, світлицею, сіньми й коморою, а також оборонним верхнім ярусом. Ця остання споруда дістала назв Башти над новим будинком. Розміри замку в цей час були 70,6:157 м.

Кременецький замок, збудований, стоїть на окремій, ізольованій горі, а поселення з укріпленнями розташовано внизу, під горою. Видовжений серповидний мис відокремлено з напільного боку глибоким перекопом. Замок мав лише три башти - Надбрамну, Південну та Червлену.

У 1648 році під час Визвольної війни один з козацьких загонів М.Кривоноса за допомогою кременецьких міщан захопив замок, спаливши дерев’яні будівлі та зруйнувавши частину укріплень. Від цього часу замок не відновлювався. Документи XVII – XVIII століть засвідчують поступовий занепад і руйнацію замку. З кінця XVIII століття він повністю втрачає оборонну функцію, а в ХІХ столітті руйнується кілька ділянок оборонних мурів.

До нашого часу від збудованого з білого каменю-вапняку замку, збереглися квадратна в плані (10 х 10 м) надвратная двох'ярусна башта з арочним готичним проїздом і частина оборонних стін (товщина 2,3 м, висота 8-12 м), завершених зубцамі-мерлонамі і вузькими щельоподібними бійницями.

Всередині вежі:

Вид на південний захід:

Вид на північний захід:

Богоявленський монастир, духовна семінарія та дерев’яна Здвиженська церква:

Від на південь:

Вид на південний захід:

Парафіяльний костел:

Центр міста:

Єзуїтський колегіум:

Кляштор францисканців у підніжжя гори Бона вперше згадується у 1636 році. Тоді ж було зведено костел у готико-ренесансному стилі, який являв собою однонавну споруду з полігональним пресбітерієм і квадратною в плані купольною каплицею на південному фасаді. Фасади храму оформлені пілястрами і карнизом спрощеного характеру в стилі ренесансної архітектури. В середині XVIII століття костел отримав барочний декор та був розширений бічними навами і притвором. З півдня до храму примикає квадратна в плані каплиця, купол якої поставлений не за допомогою вітрил, але тромпов, подібно до вірменських храмів.

У 2023 році костел францисканців, в якому перебувало УПЦ МП, перейшов до Православної церкви України.

До північного фасаду колишнього костелу примикають келії. Двоповерхова кам’яна будівля келій повністю позбавлена декору. Східний, західний і північний фасади укріплені контрфорсами. В часи перебування Волині під російською імперією в будівлі колишніх келій знаходилася рейтарська школа.

Від келій вбік йде коротенька вуличка Базарна. Найцікавіша споруда вулиці – так званий «козацький» будиночок з мансардою на другому поверсі, зведений в кінці XVIII століття. Спочатку він був повністю дерев’яним, але пізніше його частково відштукатурили.

Крила мансардного поверху виходять торцями на чотири фасади будинку. Західний і східний торці мають балкони на колонах. У 1976 році здійснена реставрація пам'ятника. Пам'ятник цікавий поєднанням класицистичних принципів композиції з характерними прийомами, виробленими місцевими народними майстрами попереднього періоду.

Ще один цікавий будинок на вул. Базарній:

Колишній єврейський готель «Бона» (1930 р.):

Колишній публічний дім:

Стара кам’яниця напроти:

Дуже цікавою пам’яткою Кременця є житловий будинок «Близнюки», укріплений потужними контрфорсами (XVII – XVIII ст.):

Парафіяльний костел Святого Станіслава (1853 р.):

Костел разом із замком:

Палац графині К.Дзембовської (кінець XVIII ст.):

Музей-садиба Юліуша Словацького (кінець XVIII ст.). Юліуш Словацький народився у Кременці 4 вересня 1809 року. Ним створено більше 25 драматичних творів, близько 20 поем і майже 150 ліричних поезій.