"Гуцулка Молдовиця" - вузькоколійка в Буковинських Карпатах

26.09.2025

На завершення моєї Нордичної подорожі ми з родиною вирушили в бік Буковинських Карпат - у село Молдовиця, розташоване серед гір, лісів і пологих хребтів. Це місце стало початком однієї з найатмосферніших пригод у моїй подорожі - катання на вузькоколійній залізниці "Huțulca Moldovița", або як її ще називають - Гуцулка.

Високогірна вузькоколійна залізниця «Молдовиця - Аржел», відома як Huțulca Moldovița, - це не просто туристичний маршрут, а жива машина часу. Вона є однією з небагатьох діючих вузькоколійок у Карпатах. Пролягає через серце гуцульської Буковини, від села Молдовиця до Аржелу, перетинаючи 12 кілометрів гірської місцевості, лісів, смерек і гуцульських хат. Колія завширшки 760 мм була прокладена ще 1888 року за часів Австро-Угорщини для лісозаготівлі, а в сучасному вигляді її перебудували на початку ХХ століття. Колись вона використовувалася для перевезення деревини з гірських лісів до обробних підприємств. Нині ж - дарує незабутні враження мандрівникам, які хочуть відчути, як це - мандрувати у стилі початку ХХ століття.

Поїздка починається біля старого вокзалу в Молдовиці. Це маленька станція з духом минулого: дерев’яний навіс, стара табличка з написом "Calea Ferată Forestieră Moldovița" і колоритний квитковий кіоск, де білети продають вручну. Потяг складається з кількох вагонів - частина криті, частина відкриті з дерев’яними лавками, з яких найкраще милуватися краєвидами. І найголовніше - потяг тягне старовинний паровоз, який клубоче пару, скрегоче металом і пахне вугіллям.

Паровоз, що тягне поїзд:

Вагони поїзда на пероні у Молдовиці:

Як тільки потяг рушає, з’являється відчуття затишку і пригоди водночас. Колеса цокають по стиках, пасажири - переважно туристи з дітьми - влаштовуються з камерами, а місцеві махають з дворів. Відео: https://youtube.com/shorts/RTHJ0Uc55FY?si=P0k5PrlAG_Xal-M_

Потяг проходить через мальовниче село Рашка - з хатами, вкритими ґонтом, городами і квітучими палісадниками. А потім починається справжня гірська частина маршруту: колія в’ється вздовж лісу, деколи перетинає річки дерев’яними мостами, і в один момент відкривається найкращий кадр - вигин колії в гірському пейзажі, попереду локомотив, позаду хвіст поїзда, а над усім цим - пара, що клубочиться в сонячному промінні.

Переїжджаємо річку Молдова:

Особливо зворушливо, коли поїзд їде повз з автомобільною дорогою, або ж перетинає її:

Зустрічний поїзд на половині шляху між Молдовицею і Аржелом:

Дуже красиво, коли потяг їде через густий ліс:

Поїздка через ліс та прибуття на станцію Аржел: https://youtube.com/shorts/50dRiqHFjQ8?si=BeAFa0fy52tg1JP8

На кінцевій зупинці в селі Аржел потяг зупиняється майже на годину. Тут є кафе з шашликом і мамалигою, сувенірні лавки, дитяча гірка, але найголовніше - сама атмосфера.

Спостерігати, як локомотив відчіплюють, переганяють по запасній колії, прикріплюють до іншого кінця потяга - це не просто технічна дія, а ціла вистава. Можна вийти на галявину, послухати тишу гір і просто посидіти на траві, поки діти фотографуються на фоні вагона. Я вловив себе на думці, що відчуваю себе в якомусь ідеальному спогаді дитинства.

Зворотний шлях до Молдовиці - ніби з іншого боку цієї ж казки. Те саме село Рашка, ті самі лісові повороти, але тепер - з новим відчуттям. Тепер уже не просто дивишся - а запам’ятовуєш. Усе здається ближчим: кожна хвиля річки, кожне дерево, кожен погляд мешканців.

Гуцульські хатки з книницями у Рашці:

Уздовж річки Молдова:

Під'їжжаємо до Молдовиці:

І коли поїзд знову спинився біля старого вокзалу, я зрозумів, що це - не просто ретро-залізниця. Це жива частина культури, емоційний міст між минулим і теперішнім, ідеальне поєднання гуцульської традиції, австрійської інженерії та румунської гостинності.