У жовтні 2024 року вперше побував у цьому куточку Карпат - у Ворохті та Буковелі. Наш візит прийшовся на період "золотої осені". Саме в цей час карпатські краєвиди, як на мене, найбільш заворожують. Наперед скажу, що Ворохта дуже спообалася, в Буковель - ні. Єдине що там вразило, це фантастичні види на гори з навколишніх вершин.
Зранку прибули до Ворохти поїздом з Києва. Прогноз обіцяв гарну погоду без дощів. Майже так і було.
Вид на вокзал і Карпати з пішохідного місточку через колії:
Найближча пам'ятка до вокзалу - костел Успіння Пресвятої Богородиці, збудований наприкінці ХІХ століття:
Вид з тилу на костел та селище:
Дерев'яна вілла поблизу костелу і вокзалу:
Ворохтянський краєвид з віадуком і дерев'яною хатою:
Головна фішка Ворохти - це 4 кам'яні залізничні віадуки австрійських часів, збудовані 1894–1895 роках полоненими італійцями.
Перший з них знаходиться неподалік від вокзалу. Його довжина складає 130 метрів, а довжина найбільшої арки - 23 метри:
На пілоні мосту є графіті у гуцульському стилі:
По дорозі у бік Карпат роздивляємося дерев'яні австрійські вілли:
Щоб насолодитися карпатськими краєвидами та видами Ворохти згори, ми вирішили піднятися на гору Ворохтянка поблизу селища.
Вид на Ворохту з дороги на гору Ворохтянка:
Підйом зайняв близько півгодини. За цей час від підйому на гору стало так жарко, що довелося зняти куртки та светри, і залишитися у футболках. А ще всі ноги були мокрі, бо напередодні йшли дощі. Не допомогли навіть кросівки waterproof.
Але ми не пошкодували, краєвиди виявилися справді незабутніми!
Карпати навколо Ворохти:
Спускаємося вниз і роздивляємося Ворохту згори:
Центральні вулиця Ворохти і дві найвідоміші дерев'яні вілли:
Найгарніша дерев'яна будівля Ворохти - вілла-санаторій. На жаль, інформації про неї знайти не вдалося.
Дерев'яна вілла поруч:
Ще один дерев'яний шедевр Ворохти - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Її звели у 1615 році і перенесли до Ворохти з села Яблуниця у 1780 році:
Вид на Ворохту від церкви Різдва:
Йдемо дивитися другий, найцікавіший, віадук:
Віадук знаходиться у південній частині селища неподалік від дерев'яної церкви Різдва.
Його загальна довжина складає 200 метрів, а довжина основної арки - 30 метрів. Це найбільший міст у Ворохті і один з найбільших у Європі на той час.
Пасажирський поїзд поблизу віадука:
Вид на Ворохту і Карпати від віадуку:
На березі Пруту у Ворохті є місце, яке на Google Maps називається "Дім кішки". Судячі з фото в гуглі, тут живуть симпатичні кішечки.
Ми знайшли лише одну:
Провівши півдня у Ворохті, після обіду ми поїхали в Буковель.
Все, що внизу - якійсь архітектурний і урбаністичний хаос з високими залізними парканами, котлованами, недобудовами. Ресторани з якимось нереальними цінами при майже повній відсутності людей.
Але у Буковелі варто піднятися на підйомнику на одну з довколишніх гір.
Спочатку видно лише курорт, але згодом краєвиди стають все приваблівішими.
Біля верхньої станції канатної дороги є декілька оглядових майданчиків. З них відкриваються чудові види осінніх Карпат:
Я зовсім не розбираюсь у назвах карпатських гір та гірських масивів, тому ми просто насолоджувалися їх красою.
Підозрюю, що це - Говерла:
Я і Карпати:
Вид на Буковель та озеро Молодості:
Єдине місце, яке зачепило в Буковелі - бар Asia Garden, який нагадав мені мій улюблений Сінгапур. Весь вечір до пізньої ночі ми наодинці насолоджувалися кальяном і коктейлями серед чудових азійських інтер'єрів.
Зранку пішли у похід на півдня навколо Буковеля. Озеро Молодості:
Дерев'яна церква у Гуцулленді:
Озеро на річці Гнилиця:
Піднімаємося на невідому гору:
Осінні Карпати по дорозі заворожують:
Панорама з кінцевої точки маршруту:
Види осінніх Карпат з гори над Буковелем:
Спускаємося у Буковель:
Заради гір та краєвидів у Буковель варто заїхати хоч раз в житті. А на відпочинок - ні.
Сподобався пост? Поділись з друзями!