Арарат, Ноїв ковчег та палац Ісхака-паші

Гора Арарат завжди вабила мене. До цього я бачив її двічі. Вперше - з ілюмінатора літака у 2014 році, коли летів з Ашгабата (Туркменістан) у Стамбул. А вдруге - під час зустрічі Нового року 2017 року у Вірменії. Але так близько і чітко, як зараз, Арарат ще не доводилося бачити.

Арарат - це частина Вірменського нагір'я і, фактично, частина Малого Кавказу. Його висота - 5166 метрів. Висота його сусіда, Малого Арарату, 3914 метрів. Хоча Арарат (вірменською - Масіс) - це головний символ Вірменії, територіально він знаходиться на території Туреччини. Навколо Арарату є декілька знакових місць. Одне з них - величний палац Ісхака-паши - другий за величиною у Туреччині після палацу Топкапи у Стамбулі. А друге - місце, де за легендою зупинився Ноїв Ковчег після Всесвітнього Потопу.

Ми виїхали у бік Арарату рано зранку з Карсу, попередньо оглянувши давню столицю Вірменії Ані. На під'їзді до міста Идгір ми вперше побачили Арарат. 

Але ближче знайомство з Араратом ми залишили на другу половину дня. А поки, проминувши скований пробками Догубаязит, ми поїхали дивитися палац Ісхака-паші.

Палац у підніжжя Арарату був побудований в період 1685-1784 років для Великого визиря Османської імперії Ісхака-паши.

Біля палацу - велика стоянка, де можна безкоштовно залишити авто.

Палац складається з зовнішнього і внутрішнього дворів і житлової частини. Архітектурний комплекс палацу Ісхака-паші включає в себе такі будови, як мечеть, медресе, лазні, кухню, мавзолей, пекарню, підвали, комори, гарем і інші споруди.

Заходимо всередину череш шикарний портал:

На стінах - барельєфи у вигляді абстрактних рослинних орнаментів:

Вікна також оформлені симпатичним кам'яним мереживом:

Палац Ісхак Паші ділиться на два поверхи, які включають в себе 356 кімнати. У кожній кімнаті присутні каміни з каменю, в стародавні часи всі кімнати опалювалися центральної опалювальною системою. Саме цим і прославився, що стоїть поруч, місто Догубаязит. Цікаво, що найперша система центрального опалення була встановлена вперше в світі в цьому місті. 

Архітектура палацу відображає риси, властиві османської, сельджукской і перської епох.

Архітектурні прикраси палацу:

Портал, який веде у мечеть:

Палацова мечеть:

Купол мечеті:

Міхраб:

Після відвідування палацу можна піднятися на гору. Звідси палац - як на долоні:

Звідти повністю видно місто Догубаязит. А ось, Арарат, на жаль, не видно.

Різні ракурси палацу Ісхака-паши з сусідньої гори:

А це вид, здається, найфотогенічніший:

Музей Шейха Ахмеда Ель-Хані:

Залишки фортеці Догубаязит, яка належить до періоду держави Урарту:

Під стінами фортеці - мечеть Ескі Баязит XVI століття:

Залишки фортеці ближче:

Поруч знаходиться мавзолей Ахмеді Хані - курдського національного поета:

Наша чудова група, з якою ми проїхалися від Кавказу, і аж до Іраку!

Після палацу Ісхака-паші ми поїхали на місце, де за легендою зупинився Ноїв Ковчег. Навігатор обрав найближчу дорогу. Вона виявилася не просто серпантином, а грунтовою дорогою, подолати яку нашими легковушками було досить складно. Але краєвиди навколо були такі, що не передати!

Зупинилися по дорозі, щоб подивитися на обидва Арарати у всій красі:

Малий Арарат (3914 м):

А ось і місце, що асоціюється із зупинкою Ноєва Ковчега. І дійсно, ландшафтне природне утворення дійсно схоже на основу великого корабля. Він має форму човна з загостреним носом і заокругленою кормою.

Як не дивно, але точна довжина цього утворення, як і зазначено в біблійному описі, 515 футів або 300 єгипетських ліктів. >Містить окам'янілу деревину, що підтверджено лабораторними дослідженнями.

Вертикальні нервюри з боків, що становлять каркас надбудови човна. Регулярні візерунки горизонтальних і вертикальних опорних балок настилу також можна побачити на настилі ковчега.

Біля Ноєва Ковчега пасеться багато вівців і баранів - начебто вони щойно зійшли з Ковчега після Потопу:

А в інший бік від Ноєва Ковчега добре видно Арарат:

Великий Арарат (5166 в усій красі):

Ми були щасливі, що побачити Арарат саме за такої погоди. Адже дуже часто його не видно з під хмар.

Вид на схід і на КПП на турецько-іранському кордоні:

Назад у Догубаязит їхали більш довгою дорогою через долину. У долині паслося багато вівців, які чудово доповнювали картину обох Араратів.

Вівчар, з яким ми познайомилися, виглядав дуже фотогенічно на тлі своїх вівців і Арарату.

Переночували у місті Догубаязит, що знаходиться у підніжжя Арарату. Гору тут видно з кожного куточка міста.

Зранку виїхали у бік озера Ван. А по дорозі ще декілька разів зупинятися, щоб побачити Арарат з різних ракурсів: