Новомосковськ з його історичними пам'ятками європейського масштабу - швидше виключення для міст Дніпровсько-Запорізького регіону. В місті розташований найбільший в Європі дерев'яний собор у стилі козацького бароко, побудований без єдиного цвяха і оспіваний Олесем Гончаром.
Самарський пустельно-миколаївський монастир пам'ятає ще короля Стефана Баторія, який дав дозвіл на його заснування наприкінці 16 століття.
В місті дуже симпатична стара синагога, трохи провінційної забудови кінця ХІХ - початку ХХ століття у стилі модерн та чудові ліси навколо з розливом річки Самара.
Мені Новомосковськ особливо дорогий, оскільки тут народилася моя перша донька Маргарита. А ще тут живе моя мама.
Дуже сподіваюсь, що місто невдовзі позбавиться своєї ганебної москальської назви, і знову стане козацьким містом Самарь. Бо навіть московські імперські джерела стверджують, що «за многие лета до создания Азовской губерніи (1775 р.), стояло одно із давнейших козацких поселений, кое местными Запорожцами сильно почиталось и називалось по разному — Новоселица, Самар, Самарчик…» (Старожитные уезды Екатеринославской губернии Новомосковский и Павлоградский. Сборник статей Екатеринославского историч. общ-ва изучения края. Екатеринослав 1905 г.)
Троїцький катедральний собор - пам'ятка дерев'яного мистецтва, якій немає рівних ні в Лівобережній Україні, на і Україні загалом, ні навіть в Європі. Йдеться про єдиний у світі приклад дерев'яної церкви з 9 (!) банями. Письменник Олесь Гончар зробив Троїцьку церкву основою свого найвідомішого твору - "Собор".
Храм у стилі козацького (українського) бароко збудований протягом 1772 - 1781 роках за проектом народного майстра Якима Погребняка. Будували собор коштом самарського полковника Антона Головатого, кошового Івана Чепіги та соборного старости М.Петренка.
Церква збудована без єдиного металевого цвяха. Висота центральної бані становить 65 метрів.
Дзвіниця також дерев'яна:
Альтанка поруч з храмом. Збудована коштом міського голови Віктора Литвищенка.
Навколо собору кипіть базар. За ним, на північ від собору, історична частина міста, де зберіглося трохи прикладів провінційної забудови ХІХ - початку ХХ століття.
Будинок повітової земської ради на площі Перемоги, 1864 рік:
Поруч - будівля у стилі провінційного модерну:
Повертаємо на вул. Шевченка. Тут - цілий ансамбль модерну початку ХХ століття:
Південніше, на розі вулиць Микити Головка та Гаврилів Кут можна відшукати дуже симпатичну стару синагогу. Її збудували на початку ХХ століття.
В період радянської окупації в будівлі синагоги розташовувалася спортивна зала.
Поруч з синагогою - бейт-мідраш - будівля Талмуд-Тори:
На схід від собору по вул. Українська 4 є симпатичний особняк у стилі модерну. Він належав єврейському лікарю:
Сьогодні в особняку - історико-краєзнавчий музей ім. Петра Калнишевського:
Інтер'єри музею доволі цікаві. Можна побачити побут українських козацьких помешкань минулих років та знаряддя праці.
Модель Троїцького собору:
Половецькі кам'яні баби біля музею:
Трохи на північ, біля площі Героїв знаходиться ще одна Троїцька церква (ПЦУ):
А напроти - вже історичні будинки сталінського періоду:
Від собору починається міст на протилежний бік Самари. Вид на місто і Самару з мосту:
Вид на Троїцький собор з мосту:
За мостом - найстаріша пам'ятка, значно старіша за саме місто. Це Самарський Пустинно-Миколаївський монастир:
Монастир та козацьке поселення поруч засновано грамотою польського короля Стефана Баторія ще у 1576 року. Але на цього на місті монастиря існувала козацька церква св. Миколая. Фактично, спочатку це була фортеця, яка згодом перетворилася на монастир.
Зберіглася монастирська брама, спаплюжена комуністами:
Головний храм монастиря - Миколаївський собор з елементами бароко і класицизму, 1787 рік:
Доволі цікаві будівлі - келії монастиря, 1816 - 1820 роки. Ця квадратна в плані будівля має великий внутрішній двір. Будівля має різні 4 фасади.
Монастирський цвинтар:
Річка Нова Самара біля монастиря:
Сподобався пост? Поділись з друзями!