Брюссель-2014

11.02.2014

Цьогорічне відвідання Брюсселю принесло мені неймовірну масу задоволення. Я по-новому поживився на столицю Бельгії і Європи, передусім, завдяки нічним прогулянкам. А ще я декілька годин провів на найкрасивішій площі Європи, детально роздивляючись кожний будиночок. "Найгарнішою площею Європи" її називають не безпідставно, адже саме на Гран-плас (або Гроте Маркт, Великий Ринок) стоять найгарніші кам’яниці, які мені колись доводилося бачити, королівський палац та красуня-ратуша.

Ансамбль площі Гран-плас, створений в XVI - XVIII століттях - найбільш яскравий приклад фламандської архітектури Брюсселя. Будинки, що оточують площу з усіх боків рівним квадратом, начебто виточені з каменю талановитими майстрами, являють собою найбільші шедеври світової архітектури під відкритим небом. Розмір майдану зовсім невеликий: довжина 100 метрів, ширина – всього 68 метрів.

Я потрапив на площу не світанку, коли сонце ще не встало і столиця стояла в сутінках.

Побачити площу в таких кольорах було просто щастям:

Брюссельська ратуша, без перебільшення, - найдовершеніша в Європі. Такої стрункості і такої багатого оздоблення фасаду я ніде не бачив. Коли ти до того бачив сім десятків різних ратуш, а бачиш 71-шу в Брюсселі, то з перших секунд розумієш, що до того справжніх ратуш ти ще не бачив. Навіть на фоні беффруа в Брюгге і Генті, ратуша в Брюсселі помітно виділяється, але не своєю висотою і потужністю, а навпаки – стрімким зльотом легких динамічних форм.

Будівництво найстарішої, лівої частини ратуші та дзвіниці-беффруа почалося у 1402 році Якобом Ван Тиненом і було завершено у 1420 році. Подальших прибудов тоді до неї не планувалося. Однак, посилення впливу гільдій ремісників та їх намірів брати участь в управлінні міськими справами привело до того, що в 1444 році Карл Сміливий заклав перший камінь у праве крило ратуші.

Таким чином, до 1450 року будівництво ратуші у стилі брабантської готики була повністю завершено. При цьому, її права частина виявилася коротше за ліку і несиметричною до вежі. У 1455 році на місці старої дзвіниці була споруджена вежа висотою в 96 метрів, вершину якої прикрашає п'ятиметрова статуя архангела Михайла, заступника Брюсселя, що перемагає диявола. Оригінальна статуя простояла нагорі 541 рік, в 1996 році її замінили на нову.

Брюссельська ратуша звертає на себе увага насамперед своїми масштабами. Це монументальне спорудження в три дуже високі поверхи, що завершуються високої крутою покрівлею із чотирма пинаклями по кутах.

Образний задум цього будинку являє собою, по суті, творче перетворення старого типу міських торговельних рядів, увінчаних монументальною вежею. Нижній поверх ратуші вирішений у вигляді аркової галереї - мотив, що повторюється у будинках середньовічних міських торговельних рядів Брюгге. Але тут він набуває іншого змісту. Оскільки торговельних приміщень у ратуші не було, аркада нижнього поверху виконувала в основному декоративно-представницькі функції.

Фасад удосталь насичений скульптурними елементами. У простінках між вікнами, а також у проміжках між поверхами розташована величезна безліч статуй, які втрачають свою самостійність і сприймаються в якості своєрідного декору.

Більше фото деталей ратуші - в окремій розповіді. Займаючи майже цілком одну зі сторін головної площі Брюсселя (Гран-плас), ратуша перебуває в оточенні будинків гільдії і цехів, яких фасади підкреслюють її масштаб. Перевершуючи висотою своєї вежі монументальні церковні спорудження, ратуша відігравала вирішальну роль у формуванні центру Брюсселя не тільки в епоху Відродження, але й у наступні сторіччя.

Ринкова площа у Брюсселі виникла ще в XII столітті на місці висушених боліт. В XIII столітті був побудований Хлібний будинок, який, як випливає з назви, використовувався для зберігання хліба. Пізніше цей будинок став називатися Будинком короля. Цікаво, що в нідерландській мові дотепер використовується більш стара назва (Хлібний будинок), у той час як на французькій цей будинок називається «Будинок короля».

В «Будинку короля», незважаючи на назву, ніколи не жив жоден король. Будинок служив по черзі складом для пекарів, трибуналом і в'язницею. В 1873 році архітектор Віктор Ямар переконструйовував будинок у стилі готики. У наші дні в «Будинку короля» перебуває Муніципальний музей.

Великий Ринок оточують будинки гільдій, побудовані в XVII столітті. Кожний з них має свою назву і кожний належав колись певній гільдії. Так, наприклад, кам’яницю «Вовчиця» займала гільдія стрільців з лука, будинок «Візок» був побудований в 1697 році гільдією виробників масел і жирів. Деякі будинки, такі як «Дуб», «Лисеня», відрізняються досить простою архітектурою.

Кам’яниці стоять щільно одна до одної: Будинок маляра, Будинок кравця, Будинок м'ясника, Будинок човняра… У кожного будинку своя назва й свій символ: будинок-зірка, будинок-лебідь, будинок-голуб, будинок-золоте дерево, будинок-мішок… В цілому будинки гільдій побудовані в стилях бароко і стилі Людовика XIV.

Будинок Брабантських герцогів:

Будинки "Лисеня" і "Ріжок":

Деталі будинку "Лисеня", де розташовувалося гільдія торговців галантереєю:

Деталі будинку "Ріжок". Тут знаходилася гільдія човнярів:

Будинок "Вовчиця" - будівля гільдії лучників:

Будинки "Мішок" (гільдія бондарів) і "Бричка" (гільдія виробників масел і жирів):

Будинок гільдії пекарів:

Будинки гільдій на східному боці площі:

Будинок "Зірка":

Будинки гільдій в перших промінцях сонця:

Я і Гранд-Плас:

Наприкінці, трохи віддалимося від центральної площі і пройдемо її околицями. Вид на Гранд-Плас здалеку:

Неподалік від Гроте Маркт перебуває знаменитий фонтан – «Хлопчик, що пісяє». Існує безліч легенд про його появу. Відповідно одній з них, чотири століття назад одне хлопча врятувало в такий спосіб місто від пожежі. Як це не дивно, але ж саме "пісающій мальчік" - "топ-1" Брюсселя, "символ Європи", був чи не найбільший розчаруванням Бельгії. Дійсно, я уявляв собі щось грандіозне і неординарне. Виявилося, що той мальчік висотою всього сантиметрів 40 стоїть на маленькому перехресті в куті будинку.

Головні столичні храми Західної Європи змагаються між собою своєю готичністю, різноманітністю деталей, висотою та об’ємом. Не виключення і головний храм Брюсселя - собор Святого Михаїла і Святої Гудули.

Зведення собору датується 1226 роком. Архітектура будинку містить у собі елементи таких романського та готичного стилів, а також ренесансу. Але перевага готики все-таки більш помітна. Фасад складається із двох веж, кожна 70 м у висоту, прикрашений різьбленими шпилями, які підносять собор високо в небо. Усередині будинок висвітлюється м'яким світлом, що проникають через високі вікна з вітражами дивної чистоти. Довжина споруди – 114 метрів.

Головний фасад собору має четверо дверей із трьома стрілчастими порталами входів і скульптурами святих над ними. Він був створений архітектором Яном ван Рейсбруком, автором брюссельської ратуші. Двері прикрашені кутими рельєфами. Над центральним входом поміщений величезний вітраж.