Кратер Нгоронгоро

Під час нашої подорожі Танзанією ми, звичайно, відвідали кратер Нгоронгоро. Ми піднялися по серпантину на гору до оглядового майданчика, з якого видно весь кратер. Для мене це був дуже хвилюючий момент. Побачити кратер Нгоронгого було моєю мрією ще 20 років тому, коли я читав розповіді перших автостопщиків 90-х, які побували в Африці. Нгоронгоро тоді здавався мені таким недоступним, що я не міг повірити, що ця мрія колись стане реальністю. І ось ми, 8 щасливих мандрівників, на кромці того самого кратеру з видами, які перевертаюсь все всередині!

Але затримуватися біла кратера ми довго не стали. Бо за 2 дні на нас чекає сафарі в тому самому кратері Нгоронгоро. Ми ж поїхали на північ в бік рівнин Серенгеті.

Незабаром пейзажі почали нагадувати швейцарські - гірські озера на тлі зелений гір. Вперше побачили невелике стадо зебр, зупинилися, щоб пофотогрувати. Ми ще не знали, що через пару годин з обох боків дороги будуть десятки тисяч цих смугастих створінь.

Згодом почали з'являтися масайські села зі скромними хатками та круглими сарайчиками під стріхою. А уздовж дороги стрибали із палицями масайські діти. Я хотів, щоб ми потрапили в поселення масаїв. Але не в ті, що біля Аруші чи Карату, куди возять туристів по дорозі в Нгоронгоро. Ми вибрали поселення за задвірках парку Нгоронгоро ближче до кордону з Серенгеті.

Масаї зустріли нас і станцювали для нас. Танці - де досить голосно. Вони просто високо стрибають зі своїми списами в руках. Наші дівчата трохи пострибали з ними. Потім нам показали, як вони видобувають вогонь за допомогою кізяків. А після цього - повели в свої житла, збудовані буквально "з гівна і палок". В кінці завели до сільської школи. Це - маленька будка з гілок, де стоїть декілька парт і дошка. Діти влаштували маленьку театралізовану виставу проте, як вони вчать табличку множення. Завершилося відвідання села умовлянням купити якісь сувеніри ручної роботи. Як з'ясувалося, вони у масаїв в 5 разів дорожче, ніж в сувенірних магазинах.

Ми згонову повернулися у Нгоронгоро пісдя сафарі у Серенгеті. Проїжджаючи зранку рівнини Серенгеті, ми зустріли цілий прайд левиць, які грілися на сонечку разом зі своїми кошенятками прямо біля дороги. Потім зустріли левів на вершині високої скелі. Шкода, це було далеко і камера не змогла передати сцену "Короля Лева". Потім знову було багато буйволів і слонів. А в районі Ндуту ми снову спостерігали за міграцією тисяч зебр і антилоп гну.

Майже в обід ми дісталися до кратеру Нгоронгоро. Спуск туди - це складний серпантин грунтової дороги. В кратері, діаметр якого складає від 21 до 25 кілометрів, живе безмежна кількість диких тварин. В них немає можливості вийти за межами кратера, тому їх тут можна побачити в будь-яку пору року.

На той момент дикими звірами нас вже було не здивувати. Ми вже майже не реагували за зебр, буйволів, фламінго, антилоп, слонів і навіть левів. Тому в Нгоронгоро ми шукали чогось надзвичайного. Тому ми шукали зустрічі з 3 видами тварин: - левами з великими гривами (бо левиць ми бачили багато) - чорними носорогами (це велика рідкість навіть для національних парків Африки) - найбільшими за розмірами слонами, які водяться тут, в Нгоронгоро. Оскільки з першого дня подорожі нас щастило завжди і в усьому, ми ризикнули припустити, що ми досягнемо нашої мети побачити усіх, кого хотіли.

Так і відбулося! Двічі ми бачили великих левів-самців з гривами, які буквально позували нам біля дороги. Ми побачили слонів-гігантів в 10 метрах від себе. А фінальним акордом всіх наших сафарі стали чорні носороги, яких знайшов для нас наш водій Валера на березі озера в кратері Нгоронгоро.

Ближче до вечора ми поїхали на кавові плантації біля містечка Карату. Нам показали все процес вирощування і виробництва кави зі початку і до кінця. А потім у старому колоніальному будинку пригостили кавою з плантації. Яка ж смачна і ароматна була ця кава!

Ввечері вирішили трохи погуляти по Карату і сходити на місцевий ринок. Для мене прогулянки африканськими містечками і селами - це найяскравіші моменти подорожі. Ще в перший свій візит в Африку я зауважив, наскільки позитивними і відкритими є африканці, наскільки вони вміють стильно і яскраво одягатися, наскільки вміють радіти життю. Накупивши на ринку багатоекзотичних фруктів, ми поїхали ночувати в черговий лодж. Цього разу це був лодж Eileen's Trees Inn з будиночками серед лісочку.