Майсен

В минулій розповіді ми познайомилися із замком Альбрехтсбург - найстарішим замком Німеччини і одним з найцікавіших замків Європи. Саме з замком пов'язана історія Майсена, яка розпочалася більше 1000 років тому. Майсен - типове зразкове невелике саксонське містечко із старовинними різнокольоровими будиночками і храмами, вузькими вуличками, якими можна блукати годинами. А ще, в Майсені на території замку знаходиться чи не найпоказовіший готичний храм Європи. З нього ми і почнемо прогулянку містом.  

Майсенский собор Св. Іоанна і Св. Донатуса створено у чисто готичному стилі. Костел присвячений апостолові Іоаннові Богослову і єпископу Донатові. Будівництво храму розпочалося у 1240 р. і було закінчено в XV столітті. До того на місці собору стояла романська базиліка.

Особливістю собору є три ажурні вежі, що додають величності не так самому храму, як замковому комплексу в цілому. Майсенський собор разом із замком Альбрехтсбург на лівому березі Ельби створюють неповторний силует Майсена.

Дві західні вежі собору відносяться ще до XІ століття, хоча вони були добудовані тільки в 1904-1908 р., у той час як будівництво східної вежі було завершено вже в XV столітті.

Головний дзвін Майсенского собору був відлитий Отто Шилінгом у місті Апольде (Німеччина) у 1928 році. Ескіз його декору був виконаний професором Паулем Бернером з Майсена. На чотирьох великих рельєфах, розташованих по сторонах дзвону, зображені сцени з "Одкровення Іоанна Богослова". Корона дзвону прикрашена зображеннями чотирьох Євангелістів. Хор собору прикрашають скульптури патронів Іоанна і Доната, а також засновників - імператора Оттона Першого і його дружини Адельгейды. Є припущення, що ці статуї створені кимсь зі школи майстра з Нюрнберга.

Майсенська катедра є найулюбленішим собором Ґете. Як сказав він, цей собор, можливо, є краще, що залишила нам готика

На катердральній площі (фактично, це – замкове подвір’я) збереглося декілька середньовічних відреставрованих будинків.

Спускаємося із замкового пагорба вниз, до середмістя.

Церква святої Афри – найстаріша церква Майсена. Вона виникла на місці пришляхової каплиці монастиря августинів. У середні століття тут, на вершині гори, жили знать і духовні особи Майсена. Їхні укріплені будинки і двори утворювали замкнутий квартал, так називаний "Фрайхайт", тому що люди, що тут жили, були звільнені від сплати всіх податків і повинностей.

Спускаємося до головного майдану міста: 

Ринкову площу Майсена прикрашають міські будинки епохи готики, бароко і відродження. Тут можна побачити ратушу 1472 року, Сукняні ворота, побудовані в 1600 році і пізньоготичну церкву Св. Марії з вежі якої в 1929 році пролунав перший у світі порцеляновий дзвін. Поруч з Ратушею - не менш красиві відновлені міщанські дома епохи Відродження.

JfDbj.jpg

Ратуша - найкрасивіший будинок на ринковій площі. Вона виконана в стилі пізньої готики. У 1470 - 1486 рр у ратуші розміщалася рада Майсена. Фасад Ратуші був відновлений у 1875 році. Міська Ратуша Майсена вважається найстаршої в Саксонії. У 2001 році була закінчена її повна зовнішня реставрація. Дуже красивий дах ратуші. 52 тисячі штук спеціальної покрівельної черепиці були відтворені для заміни старої черепиці на даху. Так само були відновлені три ряди мансардних вікон. Високий дах і багатий декор свідчили про багатство міста.

оруч з Ратушею - не менш красиві відновлені міщанські будинки різних стилів і часів, у яких жили заможні городяни Майсена. Це - будинок оленя Хиршхаус з головою згаданої тварини на куті фасаду, Ринкова аптека, Будинок святого Бенно, Інформаційний центр для туристів і деякі інші.  

В куті площі Ринок стоїть Фрауенкірхе (церква Діви Марії) - найвідоміша церква Майсена. Її побудували на місці каплиці Святої Марії, що і згадується в хроніках 1205 року. Будівництво продовжувалося з 1457 по 1520 рік. Зараз 57-метрову дзвіницю прикрашають 37 порцелянових дзвонів, виготовлених на майсенській мануфактурі в 1929 році.

У 1614 році процвітаючою гільдією сукноробів були подаровані місту вхідні ворота на міський цвинтар. Таким чином, фламандці, що осіли тут, одержали визнання й авторитет у місті. З кінця XV століття ця гільдія зайняла провідне становище в місті, поки в XVІІІ столітті не втратила свого значення через появу англійських і голландських полотнин. Сучасні Ворота сукноробів, що знаходяться за церквою Богоматері, є точною копією прекрасних воріт епохи відродження.

Прогуляємося вулочками навколо Ринкової площі:

 

 

«Будинок заможного патриція» на сусідній площі:

В колишньому францисканському монастирі зараз розташовано музей міста:  

Панорама правобережної частини міста:

Останній погляд на місто і замок:

Коментарі

декорації до фільму перше враження.
я так зрозумів що можна привітати з поверненням?
так, можна: http://andy-babubudu.livejournal.com/271401.html :)
А тут, до речі, й велися зйомки фільму "Семнадцать мгновений весны", де Майсен "грав роль" Берна. Саме біля парапету перед собором стояв Євгеній Євстігнєєв у ролі професора Плейшнера, милуючись панорамою "Берна". А ось Blumenstraße, на котрій Плейшнер вистрибнув з вікна, знімалася вже не в Майсені, а в Ризі.
Дивно. Вони зовсім не схожі :)
Погоджуюся. Режисер фільму Тетяна Ліознова, напевно, вирішила заощадити бюджетні кошти та не їхати зі знімальною групою до справжнього Берна (що було б надто дорого), а відшукати якесь маловідоме місто в межах "соцтабору", котре хоча б віддалено нагадувало швейцарську столицю. Таким містом, якраз, і виявився саксонський Майсен. Усе одно, радянські люди 40 років тому жили за "залізною завісою", за кордон майже не подорожували (ну, хто з радянських людей на початку 70-х років міг бачити, як насправді виглядає Берн? Лише одиниці!), тому Ліознова була впевнена, що вони цей трюк мовчки проковтнуть. А скільки разів роль західноєвропейських та американських міст у радянському кінематографі зіграли Рига, Таллінн, Вільнюс, Каунас, Львів, Чернівці? Про це можна написати цілу купу книжок та захистити на цю тему неміряну кількість дисертацій!
Ну так, логічно. Зараз би цей трюк вже б не зіграв :)
Тепер — саме так: хочеш знімати фільм про Манхеттен — їдь по-чесному на Манхеттен та знімай Манхеттен лише на Манхеттені. Ось і якби хтось захотів екранізувати мій роман, уривки з котрого я розмістив у власному блоґу (http://czerjoszyn.livejournal.com/tag/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B5%D0%BB%D0%B0%20%28%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29), вони б насправді мусили знімати Курфюрстендамм саме на Курфюрстендамм, а не шукати якісь схожі вулиці десь у Києві, чи в Одесі.