Люблін

Ознайомившись у минулій розповіді з Люблінським королівським замком, познайомимося і з самим містом. Нецікавих міст у Польщі немає, і Люблін - не виключення. Місто, що претендує на культурну столицю Європи - 2016 дійсно є одним з найбагатших на пам'ятки міст Східної Польщі. Мої враження від Любліна - найтепліші, незважаючи на його певну обшарпаність і великі у польському розміри міста. Кам'яниці на Старому Ринку - одні з найцікавіших, які траплялося бачити, а храми своєю величністю і різноманіттям не поступаються краківським.

Я мав на огляд Любліна всього 4 години - дуже мало для того, щоб оглянути навіть компактне Старе місто і замок. Якщо будете в Любліні, постарайтеся присвятити йому хоча б один повний день. Почнемо огляд міста від Королівського замку.

Замок виходить фасадом на овальну в плані Замкову площу, один бік якої забудований гарними кам'яницями:

Входимо до Старого міста через Гродську браму - міські ворота, що розташовані напроти замку. У старі часи вона охороняла переходи в міських оборонних мурах. Первинно мала форму прямокутного паралелепіпеда, з добудованим пізніше передбрам'ям і мостом, розвідним у напрямі замку. З часом брама поступово втрачала свій оборонний характер і у 1785 році була перебудована у класицистичному стилі. Проектантом перебудови був королівський архітектор Домінік Мерліні.

Гродська брама з боку Старого міста:

Від брами до центру Старого міста веде вулиця Гродська, яка спочатку приводить на Фарну площу:

На Фарній площі колись стояв високий величний фарний костел, який загинув у полум'ях війни. На площі можна оглянути його макет:

Маленька вуличка Домініканська за сто метрів приведе нас до комплексу кляштору домініканів. Вперше отці-домінікани зафіксонаві в Любліні у 1253 році. Нинішній костел св. Станіслава і монастир виникали послідовно від XIII до XVII століть. Починаючи від XIII століття костел є безперервним місцеперебуванням домініканів. Монастирський комплекс є одним з найцінніших пам'ятників Любліна. Від початку XV століття в костелі знаходилися реліквії Святого Хреста, перевезені з Києва, які украдено в 1991 році. Сьогодні в костелі знаходиться інша частка реліквії Древа Святого Хреста. З давнього середньовічного костелу залишився до наших днів зруб мурів, перебудований у XVII столітті. У XVII і XVIII століттях святиню оточено одинадцятьма каплицями.

У костелі знаходяться численні вівтарі з XVII - XVIII віку також образи, в т.ч. з майстерні Томаша Долабеллі. У каплиці на закінченні північної нави знаходиться картина Богоматері Трибунальської, відомої ще як Матері Божого Догляду

Коротенька вулиця Золота приведе нас на головний майдан міста - Старий Ринок:

В центрі невеличкого майдану знаходиться непоказова Стара ратуша, яка, однак, має давню історію. Ратуша постала у XV столітті, була перебудована у першій чверті XVI століття і частково згоріла у 1575 році. Після відновлення у 1578 році була місцеперебуванням Коронного Трибуналу, тобто дворянського апеляційного суду. Трибунал протягом півроку ухвалював вирок в Любліні в справах території Малої Польщі, так само протягом півроку в Трибуналі у Пьотрикові розглядалися справи вже Великої Польщі. Наприкінці XVII ст. об'єкт перетворено на бароковий, а після 1781 року архітектор Домінік Мерліні надав йому збережену донині форму класицизму.

Одночасно із розташуванням Трибуналу будівля виконувала також безперервно функції ратуші, з тією лише різницею, що під час трибунальських сесій міські радники переселялися до дому виконуючого службові обов'язки бурмістра.

У Трибуналі знаходиться Палац шлюбів, тут відбуваються культурні заходи, в т.ч. музичні концерти. У підвалах Трибуналу починається Люблінська підземна траса. З Трибуналом пов'язана найпопулярніша з Люблінських легенд, що розповідає про бісівський суд, який змінив несправедливий вирок, виданий підкупними суддями на збиток бідної вдови. Випалений слід Чортової Лапи на суддівському столі, залишений ніби через чорта-суддю замість печатки під вердиктом, можна оглядати в холу Люблінського Музею.

Значно цікавішими за будинок Старої ратуші є кам'яниці, що її оточують. Перша зліва - кам'яниця Klonowica, пов'язана з історією Себастіана Клоновіца, видатного поета, радника і бургомістра. Її фасад прикрашають медальйони з зображеннями Берната з Любліна, Яна Кохановського і Вікентія Пола. Остання червона кам'яниця - це кам'яниця Любомельських із збереженим ренесансним порталом, позначеним датою 1540 і цінними поліхроміями на світську тематику. Її фасад має дуже специфічний червоний відтінок. У вершини споруди знаходиться вмурований у фасад ренесансний аттик.

Кам'яниця Chociszewska розпочинає так звану "сторону Любомельських" на Старому Ринку. У 1524 її році власником був радник Адам Дойдзвон, а потім Барбара Скромовська. У цій кам'яниці відкрито фрагменти пізньоготичних віконних обрамлень. Після 1630 року будинок став власністю Хоцишевських, звідси й його назва.

Кам'янка Konopniców найбільше виділяється серед кам'яниць Старого Ринку і є однією з найгарніших кам'янок в Любліні. Захоплює своїм кольором, прикрасами. На її надзвичайність впливає факт, що її фасад єдиний був вкритий маньєристичними барельєфами.

Інші кам'яниці Старого Ринку: 

З південного боку до Старого Ринку примикає Тринітарська вежа 64 метри заввишки і є найвищим вертикальним акцентом історичного Любліна. Виникла вона у 1623-99 роках, як частина забудови, що прилягала до міських давньої єзуїтської колегії, яку після скасування ордену в 1773 році перебрали тринітарійці.. У 1819 р. вежа була перебудована на дзвіницю і тоді ж отримала нинішній вигляд. В інтер'єрі розташований міститься Архідієцездальний музей релігійного мистецтва.

З оглядового майданчику на висоті 40 м можна захоплюватися широкою панорамою Любліна і околиць. Люблінска катедра:

 

Кляштор домініканів:

Королівський замок:

Старий Ринок:

Монастир кармелітів:

Краківська брама і нова ратуша:

Костел бернардинів та костел Навернення св. Павла:

Нова ратуша і костел св. Духа:

Люблінська архікатедра пресв. Іоанна Хрестителя та Іоанна Євангеліста, що стоїть біля Тринітарської вежі, є найбільшою сакральною спорудою пам'ятника Любліна. Первинно це був костел єзуїтів, яких до Любліна привів в 1582 році єпископ краківський Бернард Мацейовський. Святиню збудували в 1586-1625 роках згідно з проектами єзуїтських архітекторів: Яна Марії Бердардоно, Юзефа Брізіо і Михайла Хінца. Це був то один з перших барокових костелів, зведених поза межами Італії. З огляду на участь у будівництві Люблінських зодчих костел отримав частково збережене до цього дня елементи архітектури так званого Люблінського ренесансу. 

Нова ратуша постала на мурах монастирського комплексу кармелітів босих, зведеного при давньому майдані Корце. Костел будували в 1613-19 роках Люблінські зодчі Яків Валін і Яків Треманзел. Після знищення через пожежу в 1803 р. обгорілі будівлі перейняло місто і в 1827-28 роках руїни перебудовано на існуючу тепер будівлю магістрату. Автором проекту перебудови був генеральний будівельник Польського Королівства Олександр Гроффе. В процесі перебудови пристосовано для потреб установи головну наву і західний ряд каплиць давнього костелу. Фасад був перебудований в класицистичному стилі, зведено башту і чотириколонний портик. Є місцеперебуванням міських органів самоврядування, Ради Міста і Президента міста Любліна. 

Один з символів Любліна - Краківська брама, знаходиться на реконструкції:

Поруч з Новою ратушею - костел Святого Духа. Виник, як лікарняний храм, разом з лікарнею Святого Духу. Лікарня, заснована Люблінських міщан на початку. XV ст., була, подібно як в інших містах, більш притулком для бідних, ніж місцем лікування хворих. Святиня і лікарня були утримувані міщанами і контрольовані міськими радниками. Після пожеж в 1575 і 1602 р. костел відбудовано в нових формах так званого Люблінського ренесансу. Відбудова костелу після пожежі в 1733 року спричинила подальші зміни: виник новий бароковий верх, а підвищена башта отримала у XIX ст. струнке завершення.

Монастир кармелітів босих з костелом св. Юзефа Обручника постав у 1635-1644 роках, як костьольно-монастирський комплекс босих кармеліток, побудований спираючись на садибу воєводи Рафаїла Лещинського, глави Люблінських кальвіністів, побудований в 1619-1623 роках. Костел репрезентує архітектуру так званого Люблінського ренесансу. На початку XIX ст. святиню зайняли босі кармеліти, втративши під час пожежі свій первинний костел, перебудований пізніше на нинішню ратушу. Після скасування ордену в 1864 р. тут розквартировували російські війська, знаходилася тут і в'язниця. У 1918 р. кармеліти повернули частину будівель, а у 1988 р. повністю перебрали весь комплекс.

На сусідній вулиці стоїть єдина збережена у Любліні синагога:

Костьольно-монастирський комплекс сестер-кармеліток, фундований Миколою Даниловичем і його дружиною Софією з Тенчинських, походить з першої половини XVII ст. Фасад костелу Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії багато декорований, до нього примикають монастирські будівлі. Вони були місцеперебуванням сестер кармеліток, а від 1835 р. - ще й сестер Милосердя від святого Вікентія і Паола, званих також шаритками. В той час частина монастиря виконувала лікарняні функції. Тепер Державна клінічна лікарня № 1 займає монастирський об'єкт повністю.

Палац Потоцьких в Любліні був зведений у І половині XVIII століття для Георгія Потоцького. У 1790 році палац перейшов до державної казни, а до 2010 року був власністю Люблінського католицького університету. У 2010 р. був відданий в запас міста.

Палац Чарторийських, що знаходиться в східному куті Литовського майдану, був збудований у стилі бароко у другій половині XVII століття згідно проекту Тильмана з Гамерен. То є середньої величини будівля з вмурованими у фасад внутрішніми галереями і прекрасним портиком над входом.

Палац Любомирських (або Радзивилів) був збудований в стилі бароко, а згодом перебудований в стилі класицизму. Споруда сягає своєю історією XVI століття, і нинішнім виглядом завдячує перебудові з 1829 року. Знаходиться на Литовському майдані між палацом Чарторийських.

Будинок Каси люблінських промисловців (тепер - гранд-готель Lublinianka, зведений у 1900 році згідно проекту Густава Ландау Гутентегера. Будинок має два фасади, а його кут прикрашений куполом. Існуюча тут Каса люблінських промисловців з 1926 р. була розширена і на селян, підтримувала господарську діяльність через надання дешевого кредиту. Під час II світової війни будівлю зайняли окупанти, влаштовуючи в нім Німецький Дім. У 1951 р. будівлю призначили на цілі готельної справи. У 2001-2002 роках він пройшов ґрунтовну модернізацію зі збереженням первинних стильних ознак.

Костел і монастир капуцинів був побудований в 1726-33 роках за кошти Павла Сангушка, похороненого пізніше в підземеллях святині, а також його дружини, Ганни з Любомирських (були вони власниками сусіднього палацу Любимирських на Литовському Майдані). Бароковий костел є архітектурною спорудою високого класу, хоч скромну, з огляду на внутрішні орденські положення капуцинів. Костел був перебудований після пожежі в 1768 р., а в 1858-1860 роках до нього добудовано неоготичну каплицю. Непорочного Серця Марії, в якій знаходиться фігура Богоматері знаменитого скульптора Владислава Олешчинського. Капуцини покинули костел на підставі царського указу 1864 року, однак повернулися в 1919 році і опікуються святинею до цього дня. 

Пам'ятник Люблінській Унії на Литовському майдані напроти кляштору капуцинів зведено в 1826 р. стараннями Станіслава Сташица на місці більш раннього монумента, встановленого по укладанні Унії в 1569 р. Чавунний обеліск, відлитий в металургійних заводах в Кельце, прикрашає барельєф авторства варшавського скульптора Павла Маліньського, яка персоніфікує Польщу і Литву, які подають одна одній руки.

Готель "Європа" на Литовському майдані побудований у 1865-67 роках в еклектичному стилі за проектом Людовика Шамоти, і є подібним до Європейського готелю у Варшаві. Люблінський готель мав завжди вид дуже елегантного, сучасного, чудово оснащеного і відмінно обслуговуваного об'єкту. На підставі заповіту сім'ї Міхельсонів він став власністю Люблінського товариства доброчинності. Протягом довгих років функціонував в нім Екскурсійний дім. У 2002 році, після закінчення ґрунтовного ремонту і адаптаційних робіт, виконаних фірмою "Zomar SA" і Фадея Фіальковського, став знов готелем Європа. Його внутрішності і фасади вирізняє елегантність і клімат давніх добрих часів. 

Кляштор бригідок з костелом Першого Причастя Переможної Діви Марії був зведений для орлану бригідів і бригідок у 1412-1426 роках у якості подяки короля за перемогу над хрестоносцями у Грюнвальдській битві. У другій половині XVI і в першій половині XVII століть монастир пережив оновлення, яким керували настоятельки Агнеса Ястковська і Дорота з Фірлеїв, завдяки чому кляштор став найважливішим в Польщі. В той час проведено також будівельні роботи, які надали костелу збережені до цього дня архітектурні форми з прикордонної зони готики і сучасної архітектури. Від 1835 року костел і монастир використовували сестри-візитки. Зараз храм перебуває на реконструкції.

Напроти кляштору бригідок розташований театр ім. Юліуша Остерви. Будівля була збудована, як міський театр, в 1884-1886 роках згідно з проектом інженера Карла Козловського. До цього дня безперервно виконує функції театру. 

Костел Навернення св. апостола Павла збудовано у 1470-94 роках поза тодішніми оборонними мурами Старого Міста для ордену бернардинів, які отримали на це згоду від короля Казимира Ягелончика. Знищена через пожежі готична святиня була ґрунтовно відбудована у 1607-1630 роках у канонах нового стилю в польській архітектурі, званого Люблінським ренесансом. Східна вершина костелу має прекрасну фламандську декорацію.

Кляштор місіонерів належить до комплексу Митрополичої семінарії. Його оточує псевдоготичний мур XIX століттямур з хвірткою, яка уможливлює доступ до костьольного дитинця і святині, за погодженню з начальниками семінару.

Вид на Старе місто від Підзамча:

Коментарі

Сподобалось! А ще й Замкова площа порадувала )
Так, Люблін дуже приємний (як і всі міста Жечі Посполитої :))
Круто, особливо кам'яниці на площі Ринок.
Трохи чимось на Львів нагадує, хоча це мабуть всі міста цього регіону чимось мимохіть один на одного схожі, якоюсь спільною ідеєю поєднані, скажімо так.
А що таке Люблінська підземна траса?
Так, всі міста цього регіону схожі. Єдине що, Львів все ж таки посимпатичніше і Кракова, і Любліна.
Підземна траса - це така туристична атракція, яка є практично в кожному польському великому місті. Є, як правило, ратушеві підземелля, або підземелля середмістя, які прилаштовані для огляду туристами. Там, як правило, якісь музеї.
Ага, це по типу як в Кам'янці - музей середнєвічнього судочинства з всяким приладдям.
А у Львові таке є?
Тіпа того.
У Львові є великі підземелля під єзуїтським костелом. Екскурсія продовжується 40 хвилин. Але я там не був.
Цікаво, чому? Бо під боком і завжди не вистачає часу? чи не цікаво там насправді?
Цікаво. Haidamac був, розповідав.
Чому не був? А от так виходить, що коли я жив в Дніпропетровську, то постійно катався на Західну Україну і мріяв сюди переїхати, щоб постійно подорожувати тут навколо.
А от як переїхав, то перші півроку поподорожував. А рік тому мені на халяву дали візу, я я тепер переважно Європою їжджу. А на Галичину і Львів часу не маю :)
Ага, ось секрет таких простих подорожей по Європі...
Де такі візи роздають?)))
В державних установах :)
Мда, зачекає тоді Європа)))
Слід зауважити, що я отримав шенгенську візу лише на 13-му році роботи в державних установах :)
А польську візу не так і складно отримати без цього всього
Угу, я вже про це думав, тим більше що у нас відкрилося їх представництво в місті, то вже нікуди не потрібно їхати, лишень забронювати якісь готелі і все в принципі.
"Єдине що, Львів все ж таки посимпатичніше і Кракова, і Любліна"
Ну от, я ж кажу, що у нас краще ;)
Єдине, за останні 20 років в Польщі відновлювалися замки, палаци, костели, дерев'яні церкви і все таке. А в нас навпаки - все знищувалося.
і мені Львів нагадало
Так, але Львів краще :)
бо наш
Ні, не тому.Тому, що дійсно він більш красивіший :)
Красивый городок ) Понравилось сочетание макета костёла с руинами... Что-то в этом есть. Правда, интересно, почему его решили не восстонавливать?
Трудно сказать. Наверное, потому что там и так дофига храмов.
А может потому, что Люблин кажется небогатым городом. Он намного обшарпанее, чем Львов.
> Он намного обшарпанее, чем Львов. Это удивляет.
А чё дивного? Он, поїзди там гірші у світі!
Наверное стереотип срабатывает, мол, хуже всего у нас, а не у евро-соседей )
Правда!

Чудесно. информативно. фотографии отличные!

Дякую!

Люблін - гарне місто https://www.youtube.com/watch?v=vGrTVWLGWAk