Королівський замок в Любліні

Для тих, хто прибуває до Любліна автобусом, перша споруда міста, яку видно ще з вікна - це комплекс Люблінського замку, що розташований у північно-східній частині Старого міста прямо напроти головного автовокзалу. З першого погляду замок вас не вразить: споруда, яку називають "замком", і яка першою відкривається туристові, це - прибудова вже першої половини ХІХ століття. Сам ж замок можна оцінити лише зверху - з оглядового майданчика, що знаходиться на тринітарській вежі.

А ще краще - потрапити в середину. І нехай замкове подвір'я сьогодні закрите для відвідання, найцікавіше в замку ви все ж таки побачите. А найцікавіше - то унікальні фрески готичної каплиці Святої Трійці, виконані у русько-візантійському стилі у 1418 році. Якщо повезе, то з вікна побачите замковий дитинець з найстарішою збереженою замковою спорудою - вежею-донжоном, що походить з ХІІІ століття.

Початки королівського замку та самого міста пов'язані із виникненням у XII столітті Люблінської каштелянії. Місто на узгір'ї, зміцнене дерев'яно-земляним валом, було закладено за часів Казимира Справедливого. У другій половини XIII століття, або в початку XIV віку в межах горішньої частини міста збудовано муровану башту оборонно-житлового призначення, яка і була першою мурованою спорудою замка.

У XIV віку за панування Казимира Великого зведено мурований замок, який було оточено оборонним муром із брамою із західного боку. Тоді ж для короля було вибудовано перший готичний палац, а також єврейську башту, залишки якої дійшли до наших днів. Замок, що лежав на королівському шляху з Кракова до Вільнюса, користувався опікою Ягеллонів. Тут під опікою Яна Длугоша виховалися сини Казимира Ягеллончика.

Близько 1520 року Сигізмунд Старий започаткував перебудову замку на величну ренесансну королівську резиденцію, до якої долучив італійських майстрів, викликаних з Кракова. Було зведено нову браму з баштою, чотирикутну вежу, міську кам'яницю, та прикрашено аттиками королівський палац. У 1569 році в мурах замку засідав сейм, на якому було підписано акт польсько-литовської злуки - Люблінську Унію. Між 1635 і 1642 роками під керівництвом Яна Цангерле замок, імовірно, було відремонтовано. У 1648 році із замку керував воєнними діями король Ян Казимир. У 1655-1657 роках замок займали шведські, угорські і московські війська, що привело до його величезних руйнувань. Рятували лише найстаріші споруди - каплицю і вежу-донжон. У 1743 році староста Яків Замойський звів нові будівлі канцелярії і архіву, а в 1773 році будівля давньої в'їзної брами була перебудована на житлові приміщення старостою Вікентієм Потоцьким.

У 1824-1826 роках за ініціативою Станіслава Сташица і згідно з проектом С. Стомпфа на замковому узгір'ї добудовано нову споруду в стилі англійської неоготики, призначену для кримінальної в'язниці Конгресового Королівства. Функцію в'язниці замок виконував протягом 128 років. У 1831-1915 роках була тут царська в'язниця, переважно для учасників руху зп незалежність, в т.ч. для січневих повстанців 1863 року. У періоді 1918-1939 разом із кримінальними в'язнями тут відбували кару члени комуністичного руху за приналежність до нелегальної Комуністичної партії Польщі.

II світова війна і окупація (1939-1944 роки) був періодом функціонування гітлерівської в'язниці, через яку перейшло 40 тис. осіб, головним чином членів руху опору. Велика частина тих, кого тримали в ув'язненні, загинула у таборах смерті. 22 липня 1944 року, перед здачею Любліна, гітлерівці здійснили масове вбивство 300 в'язнів замку.

Єдина замкова башта-донжон, що збереглася до наших днів, є цінним пам'ятником романського мистецтва і одна з найстаріших споруд на Люблінщині. З'явилася вона у XIII столітті, як оборонно-житлова споруда. Башта має три наземних поверхи і товщину муру у 3,4 метра, в середині якого розташовані спіральні сходи. На увагу заслуговує збережене романське вікно на третьому поверху. На жаль, башта не відкрита для доступу до відвідування. З 2010 року на дитинці тривають ремонтні роботи, що мають на меті відкриття для доступу об'єкту до відвідування, а також утворення в ньому музею.

Ймовірно, замковий костел під титулом Св. Трійці з'явився перед 1327 роком і виконував функцію королівської каплиці. У 1407 році лишився за ініціативою Владислава Ягайла костел перебудований в готичному стилі. Його ж коштом готичні внутрішності каплиці було вкрито візантійсько-руськими малюнками. Роботи закінчено в 1418 році. Завдяки малюнкам, збереженим до теперішніх часів, каплиця Трійці є видатною пам'яткою міжнародного масштабу. Це живим доказом взаємопроникнення Східної і Західної культур, оскільки готичний римо-католицький храм прикрашають зображення отців Східної Церкви.

У брилі костелу домінували два круті, ступінчасті саміти, які дожили до 50-х років XVII століття. Нижній поверх призначався для крипти для поховання померлих капеланів і місцевих сановників. Верхній поверх використовували для релігійних потреб. Склепіння нави підтримував розташований у центрі стовп. Цей конструкційний елемент був типовий для сакральної і світської архітектури в періоді панування Казимира Великого. В епоху ренесансу костел і надалі мав готичний характер, хоч вхід було влаштовано на рівні першого поверху і оформлено новим ренесансним порталом, виконаний в каменярській майстерні Комаских. Лише у XVII столітті фасад святині був увінчаний верхом у стилі люблінського ренесансу.

У другому десятиріччі XV столітті були розпочаті художні роботи в інтер'єрі костелу. Виконував їх анонімний колектив руських (українських) художників під керівництвом майстра Андрія. Стіни і склепіння були покритими були поліхромією у візантійсько-руському стилі. Малюнки закінчено у 1418 році, що закріплено надписом кирилицею на фундаційній дошці костелу. Поза релігійними сценами, що прикрашають інтер'єр костелу, тут знаходяться два портрети Владислава Ягайла. Поліхромію виконано різною технікою: на сухій і на вологій штукатурці, темперними фарбами.

Під будівництва нової тюремної споруди у 1823-1826 роках костел був пов'язаний з неоготичними новобудовами і став тюремною каплицею. Ззовні і зсередини його відштукатурили, внаслідок чого було знищено безцінні малюнки. Наприкінці XIX століття тюремна каплиця піддалася невеликим перетворенням: демонтовано зовнішні сходи і портал перетворено у вікно. У 1897 році Юзеф Смолінський відкрив фрагменти поліхромії XV ст.

У 50-х роках XX віку, коли замок було перепрофільовано для культурних цілей, розпочато ґрунтовну реновацію костелу. Було знято зовнішні штукатурки, розпочато реконструкцію фресок. Остаточно реставрація малюнків була закінчена в дев'яностих роках. Навесні 2008 року відбулася остання фаза робіт: усунено сліди тріщин, які було прикрито відреставрованими фресками.


 

Коментарі

Та чого ж не вразить? Як на мене доволі симпатична споруда. А фрески взагалі вражаючі!

Фрески дійсно вражають. Замок нормальним, але якщо порівняти з Марієнбургом... :)

а якщо порівняти, наприклад, зі Жванцем? ;)

Жванець мальовничіше :)

а замок в Бродах теж мальовничіший? :)

Ні, такі, як в Бродах, мені не подобаються. А ось синагога - те, що треба! :)

Так, такі синагоги рідкість.

Гарно.
Бги, на задньому фоні першої фотографії такі коробки знайомі...
А от башато по фото не вражає, на вигляд як якась цегляна прибудова складського характеру

Так то і не замок. Це-коробка ХІХ століття. Від замку залишилася лише башта і каплиця.

Я про багатоповерхівки))))))

А шо тоді таке "башато"? :)

Ой, то башта так вийшла...

зато дуже древня :)

RE:
Ща посмотрим Подробнее...

Розташування

Scroll to Top