Комаргород: швейцарське шале на Поділлі

Знайти швейцарське шале чи німецький фахверк на українських теренах - задача не з простих. Є два приклади на Волині - Антоніни і Гоща. На Поділлі такий приклад також можна знайти. Йдеться про палац Четвертинських-Балашових у колишньому містечку, а тепер у селі з "міською" назвою Комаргород, що в Томашпільському районі Вінницької області. Стильне архітектурне диво збудовано у ХІХ столітті в дусі швейцарських шале з архітектурні деталями в різьбленому дереві і декоративним фахверком.

Вдруге я побував у Комаргороді восени 2023 року під час подорожі «Туристичними шляхами Українського Поділля», яку організувала Агенція регіонального розвитку Таврійського об'єднання територіальних громад та її керівник Павло Ярмій.

В Комаргороді нас зустрів голова Томашпільської громади Валерій Немировський та Михайло Ковальчук - директор Комаргородського Вищого професійного училища, яке розташовано у маєтку Балашових. Тут же до нашого роад-тріпу доєднався голова сусідньої Ямпільської громади Сергій Гаджук. Взагалі, участь керівників місцевих громад дуже важлива у таких турах. Нам було цікаво послухати про громади з перших уст. А їм, впевнений, цікаво дізнатися погляд на громаду з боку турагентів, мандрівників, блогерів, підприємців. Адже саме вони мають незалежний погляд напрямки розвитку містечко чи селища і можуть зацікавити своїми ідеями міську владу.

Вихованці місцевого училища та мешканці Комаргородської громади пригостили нас нереально смачними солодощами. Вони були так професійно сервіровані, що, здавалося б, чекали на інстаграм-блогерів, що пишуть про заклади харчування. Дійно, і фото, і смак вийшли дуже інстаграмними. Думаю, що такі пригощання можуть стати елементом авторського туристичного маршруту, який прилягає через Комаргород.

Педагог Комаргородського вищого професійного училища Тетяна Пітік розповіла нам про історію поселення та маєток Четвертинських-Балашових. 

Історія виникнення Комаргорода та його засновники - це загадка історії. Різні джерела кажуть різне. Перша згадка про поселення - 1459 рік, коли за однією версією «Географічного словника Королівства Польського» київський князь Семен Олелькович підтвердив право засновника роду великих землевласників Шашкевича на володіння землями в околицях нинішнього Комаргорода. За другою версією Каспер Несецький називає засновником Комаргорода шляхтича Комара-Забужинського.

Судячи з присутності у назві поселення частини "город", Комаргород був укріпленим пунктом. І дійсно, на картах України 1648 р. і Брацлавського воєводства 1650 р., складених Гійомом Бопланом, навколо Комаргорода зображені оборонні споруди. З 1626 р. власниками Комаргорода були князі Святополк-Четвертинські, які ведуть свій родовід з часів Рюрика. При них село набуло статус містечка. Після Зборівського миру 1679 році Брацлавщина була передана під управління Богдана Хмельницького, а Комаргород став сотенним містом козацького Брацлавського полку. На початку XVIII століття містечко знову повернулося у власність Четвертинських. У 1773 р. містечко отримало від власників привілей на проведення щомісячних ярмарків.

І середині ХІХ століття маєток в Комаргороді отримав у власність російський державний діяч, егермейстер "двору його величності" Микола Балашов. Його родина вважалася однією з найбагатший в Росії, їм належали мільйони десятин земель, лісів і надр по всій імперії, а також ряд цукрових заводів. В маєтку оселився його син Петро - гвардійський гусар у відставці, який двічі обирався в Державну Думу від Подільської губернії та був головою дворянства Брацлавщини.

Петро Балашов грунтовно перебудував маєток, переробивши його з укріпленої споруди на панський маєток. Новий палац Балашових отримав витягнуту форму із змінною поверховістю: від одного до трьох поверхів.

Головною особливістю палацу було те, що він був збудований в дусі швейцарських мисливських будиночків - шале та був оформлений різьбленим деревом і фахверком. Оригінальності палацу додали вежі, мансарди і балкончики.

Після революції господарі садиби були вимушені емігрувати за кордон. Сьогодні палац Балашових є одним з корпусів Комаргородського аграрного ліцею. На жаль, більша частина приміщень знаходиться у поганому стані.

Біля палацу збереглося декілька господарських споруд, збудованих при Балашове.

Цього разу мені вперше пощастило побувати всередині палацу. Зараз він використовуються, як гуртожиток, для студенів училища та поступово відновлюється і ремонтується. На стелях у кімнатах палацу збереглося трохи ліпнини та розетки для люстр:

Палац оточує парк, розбудований Петром Балашовим наприкінці ХІХ століття. Господар маєтку полюбляв шпилькові породи дерев. Він розпорядився посадити сосни у парку у такій спосіб, щоб з висоти пташиного польоту можна було розпізнати вензель роду Балашових.

За ті 7 років, які я не був у Комаргороді, територія маєтку зазнала суттєвих змін. Замість занепадаючого колись парку зараз - доглянуті алеї, альтанки, місточок через струмок, різноманітні фігурки на газонах, фонтан і ліхтарики. 

Осінь у Комаргороді:

У 1746 році в Комаргороді було зведено римо-католицький костел. У 1779 році його було перебудовано в камені. Після розпуску парафії в 1878-82 роках храм переробили на православну церкву Святого Миколая. Зараз вже дуже важко впізнати в споруді колишній костел.

Те, що це - колишній костел, можна побачити хіба що ззаду:

Але в містечку є діюча римо-католицька каплиця, але новозбудована:

Центральна вулиця Комаргорода: