Каїнди - містичне гірське озеро в Казахстані, звідки стирчать білі стовбури

Після обіду другого дня нашої подорожі Казахстаном ми поїхали на незвичайне озеро в ущелині гір Кунгенського Алатау - Каїнди. Дорога до озера складна. В селі Сати треба орендувати старий УАЗик, бо навіть далеко не кожен позашляховик так проїде. Трясе так сильно, що 12 кілометрів дороги здаються вічністю. Зате коли приїжджаєш на місце - просто офігіваєш від побаченого!

Озеро лежить вузькій ущелині в оточені соснових лісів на висоті 2000 метрів. Його назва перекладається, як "березове озеро". Хоча з під його бірюзової водної гладі стирчать зовсім не берези.

Озеро утворилося у 1911 році внаслідок сильного землетрусу. Вода заповнила ущелину, але не знищила ялини, крони яких і досі стирчать з озера, немов мачти ескадрилій підводних човнів. Вони разом з бірюзовою водою озера створюють фантастичний пейзаж.

Стовбури збереглися за стільки років, бо вода в озері дуже холодна навіть влітку. З часом вони побіліли і стали схожі на стовбури беріз. Цікаво, що внизу під водою збереглися гілки дерев, окутані водоростями.

Ніч провели у селі Сати у новому готельчику. Ціни - максимальні, умови - мінімальні. Такі реалії Казахстану. Зате ввечері до нас на вечерю завітала дівчина з домброю і заспівала багато казахських народних пісень. Виявилася, що дівчина - не проста, а вона є будинку культури в Сати.

Пізніше в ресторан зайшов полковник поважного віку і запитав звідки ми. Коли сказали, що в України, то він вигукнув “Слава Україні!” і заспівав “Розпрягайте хлопці коні!” Запитали у водія, звідки тут так багато людей знають напам'ять українські пісні, він сказав: “Ми завжди співаємо українські пісні, коли великим колом по вечорах”.