Обидва береги Босфору – це царство розкішних палаців, дерев’яних вілл та древніх фортець. Саме про палаци на узбережжі Босфору я розповім сьогодні.
Найрозкішнішим з них є Долмабахче Dolmabahçe Sarayı) - найбільша з імператорських резиденцій на Босфорі. Назва його означає «заповнений сад»: раніше на цьому місці була затока, яку багато років засипали, — «заповнювали», — перш ніж розбити тут палацові сади. Десь тут Мехмед Завойовник витягнув з води свої кораблі, щоб в обхід візантійського ланцюга перетягнути їх до Золотого Рогу.
Цей грандіозний пам'ятник побудував Никогос Бальян, представник другого покоління знатної архітектурної династії. Замовникові, султанові Абдулмеджіду, дуже сподобалося. Палац був закінчений в 1853 році під час Кримської війни, але вийшов такий розкішний, що справляти новосілля в дні військових тягот визнали непристойним. Двір перебрався сюди тільки в 1856 році, назавжди покинувши старий палац Топкапи.
Комплекс Долмабахче складається з декількох будівель, головне з яких виходить на Босфор розкішним фасадом завдовжки в 284 метри. За цілком європейським (хоч і диким для середини XIX століття) зовнішнім виглядом султанської резиденції ховаються цілком місцеві особливості: є і величезний гарем (у правому крилі), і навіть потайний підземний хід, ведучий за межі палацу. Худосочні мінарети мечеті Долмабахче (Dolmabahзe Camii), що стоїть на набережній зліва від палацу, були спочатку ще тонше. Але в гонитві за витонченістю архітектор Никогос дещо перестарався, і мінарети звалилися незабаром після закінчення будівництва.
Після проголошення республіки палац спочатку стояв пусткою, а потім став літньою резиденцією Ататюрка; тут він і помер в 1938 році. Тепер Долмабахче перетворили на музей: у доступних для відвідувачів залах з імперським убранням, що добре збереглося, виставлена неймовірна кількість кітчу, у тому числі і мало не сотня робіт художника Айвазовського.
Назва пристани Бешикташ (Beşiktaş), де роблять зупинку всі босфорські пороми, переводиться як «колисковий камінь»: так називали док, де ремонтувалися турецькі галери. Тут же був важливий військовий порт, і навколо до цих пір суцільні військово-морські спогади.
В цьому палаці знаходиться військовий музей:
Після Бешикташа уздовж Босфору витягується стометровий фасад палацу Чираган (Çırağan Sarayı, 1874). За помпезним фасадом ховається справжній будинок з привидами: коротка історія Чирагана повна всіляких придворних жахів. Султан Абдулазіз, що побудував палац, загинув тут всього два роки опісля при вельми таємничих обставинах. Справа була через декілька днів після вимушеного зречення, і офіційна версія свідчила, що султан нібито сам перерізував собі горло ножицями, проте ніхто в місті ні секунди не сумнівався в тому, що Абдулазіза убили. Його спадкоємця — недоумкуватого Мурада — теж примусили відректися від престолу і разом з сім'єю ув'язнили в Чирагане, де Мурад багато років підряд роздивлявся в бінокль кораблі на Босфорі, пив коктейлі з коньяку з шампанським і кожен вечір розповідав дочкам, як він в юності їздив до Франції. Розповідь завжди кінчалася однаково: «Коли-небудь, діти мої, нас звільнять, і я відвезу вас всіх в цю чудову країну». Але Мурад ніколи не вийшов з Чирагана: він помер тут в 1903 році після 27 років ув'язнення. Ще через деякий час палац згорів дотла, і в Босфорі сімдесят років відбивалися обвуглені стіни. У 1980-х роках Чираган був відбудований практично наново, і зараз тут бальний зал готелю Çırağan Palace Kempinski.
Мечеть Меджідіє (Mecidiye Camii) побудував в 1853 році Никогос Бальян, автор палацу Долмабахче:
Літній палац Бейлербей (Beylerbeyi Sarayı), що стоїть прямо за Босфорським мостом на Азійській частині посеред чудового парку, теж залишив слід в європейській архітектурі: він справив таке сильне враження на імператрицю Євгенію, що відвідала Стамбул, дружину Наполеона III, що та наказала зробити в паризькому Тюїльрі такі самі вікна. Тюїльрі згорів в 1871 році — і рівно тоді ж трапилася пожежа в Бейлербєє (дивом згасили). Цю резиденцію побудували як доважок до палацу Долмабахче — як літній притулок від жари (фасад його спеціально орієнтований на північний захід, щоб у вікна потрапляло трохи менше сонця). У літньому палаці не була передбачена навіть кухня: готували в Долмабахче, і обідня пори Босфор статечно перетинала ціла флотилія човнів з виблискуючими каструлями і гордовитими лакеями на борту. Зараз тут влаштований музей, який використовується і як один з майданчиків Стамбульської бієннале.
Пристань Бейлербей (Beylerbeyi Іskelesi) — однойменне селище, затишне і майже іграшкове. З ним різко контрастує величезний казенний будинок, що витягнувся уздовж берега, з двома баштами — Баштові казарми (Kuleli Kışlası), де за часів Кримської війни був штаб британського флоту, а зараз розташувалася Військово-морська академія.
Ще один невідомий палац на Азійському березі:
Сподобався пост? Поділись з друзями!
Коментарі
nick_coll
Втр, 06/23/2009 - 08:06
А останній палац (той, що невідомий) — найкращий на вигляд.
andy_travelua
Втр, 06/23/2009 - 08:34
lena_and_alex
Втр, 06/23/2009 - 12:18
andy_travelua
Втр, 06/23/2009 - 12:38
lena_and_alex
Втр, 06/23/2009 - 12:41
andy_travelua
Втр, 06/23/2009 - 12:48
lena_and_alex
Втр, 06/23/2009 - 12:59
andy_travelua
Втр, 06/23/2009 - 13:37
lena_and_alex
Втр, 06/23/2009 - 14:12
andy_travelua
Втр, 06/23/2009 - 14:27