Нижанковичі

Містечко Нижанковичі (Старосамбірський р-н) лежить на самому кордоні з Польщею. З львівською автостанції № 8 (біля залізничного Двірця) сюди о 7.00 годині відправляється бусик. Увага! Бус забивається так, що люди лежать навіть на колінах у них, хто сидить. Забита і кабіна водія, а разом з ним на сидінні сидить дівчина, яка не влізла у двері. Це все задоволення продовжується 3 години. І ще, якщо дійсно захочете їхати, то місце в автобусі треба займати принаймні о 6.30. В іншому випадку ви або будети їхати всю дорогу рачки, або взагалі нікуди не поїдете. Ну і головне: містечко знаходиться у прикордонній смузі. Треба мати при собі паспорт. Проте, наявність паспорта (чи, навіть крутого посвідчення, як у мене) не врятує вас від тимчасового затримання прикордонниками. Але про це пізніше. І якщо все ж таки ви перебороли всі перешкоди на шляху до мрії, Нижанковичі подарують вам незабутні години щастя з великим "набором краєзнавця": ратуша, палац, костел, оборонна церква, цвинтар, каплички і стара міська забудова.

Перші писемні згадки про містечко Краснополе (Краснопіль) - саме так колись йменувалися Нижанковичі, датуються 1377 - 1378. У 1431 році поселення отримало статус міста з польським правом, а у 1448 році польський король Казимир Ягайлович, посилаючись на попередні привілеї, перевів місто на Магдебурзьке право. У 1251 році він заснував римо-католицьку парафію та надав дозвіл на будівництво костелу. Оскільки замку в Нижанковичах не існувало, його роль відігравав оборонний костел, який захищав місцевих мешканців від різноманітних зайд: татар, молдаван, турків. Крім татар, які зруйнували місто у 1524 та 1624 роках, місто грабували перемишльський староста Томаш Дрогойовський у 1601 році, власник сусіднього Добромиля Ян Щасний Гербурт у 1607 році та Юрій II Ракоці у 1657 році. У 1540 році костел було відбудовано після татарських нападів і освячено під титулом Пресвятої Трійці, Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, свв. Мартина, Миколая і Варвари. Протокол візитації 1646 року Павла П'ясецького свідчить про те, що храм було відбудовано мешканцями міста і на той час його територія разом з плебанією була обведена валом. Про охоронний характер храму свідчили бійниці, які розміщувалися на другому ярусі південної прибудови у вівтарній частині, і яки на даний час замуровані. У 1730 році відремонтований храм освятив перемишльський єписков-помічник Андрій Пруський, а наприкінці ХІХ - початку ХХ століття храм відремонтували та добудували під керівництвом пароха Адама Пенкося. У 1910 році збудовано високу дзвіницю. Пошкоджений під час Першої світової війни костел було відразу ж відбудовано. У 1932 - 1933 роки храм ремонтували за пароха Михайла Поправського. Після 1945 року костел перетворили на зерносховище, потім - на спортивний зал. Повернули святиню віруючим у 1989 році, а у 1991 році храм відкрили за участю єпископа-помічника Рафаїла Керницького. Протягом 1992 - 1994 років костел відремонтували а у 2007 році оголосили санктуарієм Пресвятої Діви Марії. Перша церква в Нижанковичах була вже у 1473 році. Існуючий оборонний храм Пресвятої Трійці збудовано у XVI столітті (за деякими даними - у XV столітті). Церква - дуже цікавий твір галицької архітектури: має кам'яну основу і дерев'яні наметові верхи. Верхи над навою і бабинцем мають по два заломи і завершуються цибулястими банями на низьких восьмериках. Здалеку видається, що бані вкриті дерев'яним ґонтом, але це ілюзія: під ґонт стилізувалася стара поржавіла бляха. Маленька баня вінчає і вівтарну частину. Найцікавішою частиною храму є бабинець. З заходу від оточений дерев'яним опасанням на різьблених стовпчиках, а з півдня та півночі - вузькими оббудований мурованими добудовами до первісних наріжних контрфорсів нави. Другий ярус є дерев'яним і побудований у вигляді аркади-галереї, традиційної для народного дерев'яного зодчества Галичини. Поруч з храмом - висока дерев'яна дзвіниця. Серце містечка - побудована у 1759 році ратуша. Це, напевне, одна з найбільш неординарних ратуш в Україні. Її основа - це одноповерхова, майже квадратна в плані будівля. Вона майже не має декору. Серед маленький прикрас - тільки лтштви вікон і протягнутий на їх рівні вузенький фриз, що залишився лише частково. А основна фішка ратуші - шпиль, увінчаний фігурою оленя в натуральну величину - елементом гербу Нижанковичів. Напевно, олень мав виконувати функцію флюгера. Та, на жаль, ні ратуша, ні олень своїх функцій вже давно не виконують. До Другої світової війни у ратуші дійсно містився магістрат і пожежна частина. Після війни тут встигли побувати і бригада швидкої допомоги, і аптека, і дизель-електростанція. З 1960-х років у колишньому магістраті розміщувався З початку 1960-х рр. приміщення ратуші переобладнали на гуртожиток Нижанковицького професійно-технічного училища. А зараз будівля порожня і руйнується на очах. А олень... У 1980-х роках його вже зносило разом з вежею буревієм, після чого ці елементи ратуші відновили. Та на сьогоднішній день в оленя вже згнила задня частина. На жаль, надії на відновлення ратуші мало. Є лише невелике сподівання на обіцяний владою перехід "Нижанковичі - Мальговіце" під ЄВРО-2012 та на те, що він стане хоча б маленьким поштовхом до того, що містечко з його пам'ятками не вмре. Поруч з ратушею завершено будівництво храму Святого Священомученика. Йосафата Полоцького: За храмом - будинок народного дому "Просвіта". На рік побудови храму вкаже флюгер: За старою оборонною церквою Св. Трійці - стара вілла, в якій зараз знаходиться дитячий садочок: Кам'яниці на колишньому Ринку: H8GFq.jpg Від центру на південь дорога веде до колишнього передмістя Вигадів. Колись це було окреме поселення, в якому стояли корчми і заїжджі двори, вигідно розташовані (звідси й назва) при дорозі до Нижанковичів. По дорозі на Вигадів є ще декілька цікавих старих споруд. Загальноосвітня школа: Пошта (колишня вілла з кельтським хрестом на фронтоні): Капличка у Вигадові: z7J4L.jpg Ви думаєте це все? Ні, помиляєтесь! Друга частина розповіді про Нижанковичі - завтра!

Коментарі

А де ти побачив контрфорси на Троїцькій церкві?

"оббудований мурованими добудовами до первісних наріжних контрфорсів нави" - не видно вже контрфорсів :((

"оббудований мурованими добудовами до первісних наріжних контрфорсів нави" - не видно вже контрфорсів :((

кругом пишуть, що ратуша 19 ст., звідки взяв, що 1759 р. Занадто простенько для тих часів виглядає :)

Навіть та ж сама Вікіпедія (про ратушу там є стаття)

ну, Вікіпєдія не джерело. Я там теж можу багато чого написати :)

+ історія міста на сайті Добромиля.
+ ще джерело: "Ратуша збудована у 1759 р. [ІМСЛьв]."

Ну а ПГА пише 19 ст. В реєстрах була 19 ст.
ну не виглядає вона на 18 ст.
у 1759 р. могла попередниця бути, чи грунтовно перебудовувалася
А те, що на сайтах пишуть... Про моє рідне місто починаючи з Вікіпедії, і закінчуючи купою путівників - всі відносять до періоду Київської Русі (і все від Похилевича тягнеться, бо то він перший наче як версію висунув). На днях от дискутував з Жарких. Каже, що південніше Росі у КР взагалі не було постійних поселень (Тмутаракань нє в счьот :) )

Все може бути. Але, погодься, що версія з 1759 привабливіше :)

до Р.Х. :)))

до Р.Х. - то олень :)

до Р.Х. - то олень :)

до Р.Х. :)))

Все може бути. Але, погодься, що версія з 1759 привабливіше :)

Ну а ПГА пише 19 ст. В реєстрах була 19 ст.
ну не виглядає вона на 18 ст.
у 1759 р. могла попередниця бути, чи грунтовно перебудовувалася
А те, що на сайтах пишуть... Про моє рідне місто починаючи з Вікіпедії, і закінчуючи купою путівників - всі відносять до періоду Київської Русі (і все від Похилевича тягнеться, бо то він перший наче як версію висунув). На днях от дискутував з Жарких. Каже, що південніше Росі у КР взагалі не було постійних поселень (Тмутаракань нє в счьот :) )

+ історія міста на сайті Добромиля.
+ ще джерело: "Ратуша збудована у 1759 р. [ІМСЛьв]."

ну, Вікіпєдія не джерело. Я там теж можу багато чого написати :)

Навіть та ж сама Вікіпедія (про ратушу там є стаття)

А де ти побачив контрфорси на Троїцькій церкві?

кругом пишуть, що ратуша 19 ст., звідки взяв, що 1759 р. Занадто простенько для тих часів виглядає :)

В Нижанковиькому костелі ніколи не було спортзалу лише було місцева школа зробила сміттєзвалище так вчили молоде покоління щоб в це місце носити сміття і макулатуру.ФА щодо палацу в нижанковичах.В історії про Мальговичі згадується про цей палац і хто в ньому жив . Місцевість Заболотці належали до Зигмунта Болести Козловського .В 1857р взяв шлюб з графинею Гавриїлою Стаженською,був в них один син Володимир Болеста Козловськи.Після прочитання історії цього двору можна зрозуміти що означають ініціали на балконі KW Wlodzimierz Kozlowski.це цікава історія... https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q&esrc=s...

В Нижанковиькому костелі ніколи не було спортзалу лише було місцева школа зробила сміттєзвалище так вчили молоде покоління щоб в це місце носити сміття і макулатуру.ФА щодо палацу в нижанковичах.В історії про Мальговичі згадується про цей палац і хто в ньому жив . Місцевість Заболотці належали до Зигмунта Болести Козловського .В 1857р взяв шлюб з графинею Гавриїлою Стаженською,був в них один син Володимир Болеста Козловськи.Після прочитання історії цього двору можна зрозуміти що означають ініціали на балконі KW Wlodzimierz Kozlowski.це цікава історія... https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q&esrc=s...

Дякую за нову інформацію!

Добрий день.

Хочу звернутися до Вас від імені одного історика-шукача (ІТАЛІЯ),який відшукує місця загибелі солдатів австро-угорської армії Першої світової війни. В австрійських архівах є згадано ваше селище. Тут знаходився лазарет і повинно бути місце поховання.

Якщо б Ви могли нам надати інформацію відому Вам про старі поховання (цвинтар), то напишіть нам на електронну пошту  kardash.b@gmail.com

Щиро дякую. Сподіваюся на співпрацю.

 

На жаль, моє селище - це не Нижанковичі, а Київ. А в Нижанковичах був один раз в житті, і то  - всього 2 години

Розташування

Scroll to Top